Ухвала суду № 264127, 03.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

03 серпня 2006 р. Справа № 14/223-05-7983А

к/с № К-13693/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Нечитайла О.М.,

суддів: Усенко Є.А.,

Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г.

Маринчак Н.Є.

при секретарі Буряк І.В,

за участю представників:

позивача Ющенко О.П. (довіреність №01/11-1009 від 26.12.2005р.)

відповідача Седлачек В.Є. (довіреність №2957/9/13-35/154)

розглянувши касаційну скаргуспеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області

на постанову господарського суду Одеської області від 27.10.2005р.

та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р.

у справі № 14/223-05-7983А

за позовомКомунального підприємства „Одесатеплоенерго”доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській областіпроскасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство „Одесатеплоенерго” (далі по тексту позивач, КП „Одесатеплоенерго”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області (далі по тексту відповідач, СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0001851310/0 від 23 серпня 2005 р. в частині вимог по сплаті ПДВ в сумі 463486, 14грн та штрафних санкцій в сумі 231743 грн.

КП „Одесатеплоенерго” уточнило позовні вимоги та просило суд скасувати податкове повідомлення рішення №0001851310/0 від 23 серпня 2005року в частині вимог по сплаті податку на додану вартість в сумі 463486, 14грн., та штрафних санкцій в сумі 231743грн.

Постановою від 27.10.2005р. господарський суд Одеської області заявлений позов задовольнив, скасував податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області №0001851310/0 від 23 серпня 2005 року в частині вимог по сплаті податку на додану вартість в сумі 463486, 14 грн. та штрафних санкцій в сумі 231743грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року постанову господарського суду Одеської області від 27.10.2005р. залишено без змін.

СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області подано касаційну скаргу, в якій заявлено прохання скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нову постанову по справі, якою у позовних вимогах КП „Одесатеплоенерго” відмовити повністю.

В обґрунтування заявленого прохання відповідач стверджує, що житлово комунальні послуги, які КП „Одесатеплоенерго” надає населенню, є поставкою згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” і відповідно така операція по наданню таких послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п. 3.1. п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону.

Окрім того, відповідач стверджує, що у перевіряємому періоді позивач відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, але до податкового кредиту не включаються у звязку з тим, що житлово комунальні послуги в частині поставки послуг, вартість яких не покривається тарифом, встановленим органами місцевого самоврядування, не є обєктом оподаткування відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону, а операції з виплати дотацій не відносяться до об'єкту оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п. 3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону. В результаті чого КП „Одесатеплоенерго” завищена сума податкового кредиту у сумі 463486, 14 грн.

Позивачем подано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наведено доводи в обґрунтування прохання залишити касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, заперечень позивача, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області проведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.09.2004р., за результатами якої складено акт перевірки №684/13-31.1/31768847/12 від19.08.2005р.

Перевіркою встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту податку на додану вартість у липні вересні, грудні 2003р., січні травні 2004р. на загальну суму 476892грн., в тому числі в порушення п.п. 3.2.7 п.3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” у вигляді включення частки податку на додану вартість, компенсованої бюджетними дотаціями.

23.08.2005р. відповідачем, на підставі висновків акту перевірки, прийнято податкове повідомлення рішення №0001851310/0., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 476892грн. (основне зобов'язання) та 239411грн. штрафних санкцій.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, КП „Одесатеплоенерго” виробляє теплову енергію і постачає її споживачам суб'єктам господарської діяльності, органам та установам, а також надає комунальні послуги населенню.

Відповідно до положень Закону України „Про ціни та ціноутворення” ціни та тарифи на комунальні послуги віднесені до регульованих , а право на затвердження тарифів на послуги, що надаються комунальними підприємствами відповідно до п.п. 2 п. „а” ст.. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” належить місцевим органам самоврядування.

Частиною 6 статті 191 Господарського кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін (тарифів), застосування яких унеможливлює одержання прибутку субєктами підприємництва, зобов'язані надати останнім певні дотації відповідно до закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „ Про податок на додану вартість” ( у відповідній редакції) визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством платником податку комунальних послуг за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що оскільки п. 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) за регульованим тарифом визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за регульованими цінами (тарифами), що підлягають державному регулюванню, то базою оподаткування з поставки зазначених послуг є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки вказані виплати за своєю природою є відшкодуванням державних збитків підприємствам у звязку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Враховуючи, що отримання позивачем дотацій з бюджету за послуги з постачання теплової енергії відповідно до положень п. 3.2 ст. 3 та ст..5 Закону України „Про податок на додану вартість” не віднесена до операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та звільняється від оподаткування податком на додану вартість, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про законне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 463486, 14 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний господарські суди повно зясували обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ,-

ухвалив :

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області на постанову господарського суду Одеської області від 27.10.2005р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р. по справі №14/223-05-7983А залишити без задоволення

Постанову господарського суду Одеської області від 27.10.2005 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р. у справі № 14\223-05-7983А залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена , крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.,

Судді: Усенко Є.А.,

Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г.

Маринчак Н.Є.

З оригіналом вірно

Суддя Нечитайло О.М.