Постанова № 26411557, 09.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 р. № 2а-7880/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Зазуляк А.М.,

від відповідача -Юрченко Ю.А., Івінська Г.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія (надалі ТзОВ ТВК) «Львівхолод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ по ВПП) у м.Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ ТВК «Львівхолод» звернулося в суд з позовом до СДПІ по ВПП у м.Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 року за №0000400803/1288.

Позивач в позовній заяві стверджує, що на момент перевірки позивачем було представлено відповідачу усі належним чином оформлені документи по господарських операціях із контрагентами, а тому надані податкові накладні та банківські виписки є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Також, продовжує позивач, згаданий в акті перевірки наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року за №488346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов'язкове застосування товарно-транспортних накладних, не є зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не є обов'язковим до виконання суб'єктами господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позов зазначає, що платником податків не надано підтверджуючих документів на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на транспортування товару, дорожніх листів чи будь-які інші документи, які б підтверджували фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей, не надано актів приймання-передачі товару, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей та їх оприбуткування на складі. Окрім того, до перевірки не надано сертифікатів відповідності, які підтверджують походження продукції, а також те, що продукція та персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, просять в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «ТВК «Львівхолод»з питань правомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП Фірма «Олімпус»за січень 2012 року, СДПІ по ВПП у м.Львові Державної податкової служби складено акт від 26.06.2012 року за №314/08-40/01553681 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 року за №0000400803/1288, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107511 грн. 75 коп., в тому числі, за основним платежем - 71674 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -35837 грн. 25 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом - ПП фірма «Олімпус».

Між ПП фірма «Олімпус»(постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод»(покупець) 03.01.2011 року укладено договір поставки за №255 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно накладної, в термін передбачений даним договором.

В підтвердження виконання вищенаведеного господарського зобов'язання позивачем представлено договір поставки, додатки до договору, прихідні накладні, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, карточки товару по складу, акти звірки взаєморозрахунків.

При цьому, на підтвердження обставин реальної наявності товару, який поставлявся згідно з договору поставки, позивачем надано посвідчення про якість борошна та манних круп.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, пдатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Вищезгадані господарські операції позивача з його контрагентом -ПП фірма «Олімпус»були відображені в податковому та бухгалтерському обліках платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової області від 19.06.2012 року за №246/22-208/23216926 «Про результати зустрічної звірки ПП фірми «Олімпус»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

Як вбачається з висновків акта перевірки, у товарно-транспортних накладних відсутня адреса пункту навантаження, відсутня адреса пункту розвантаження, відсутня посадова особа та підпис особи, яка дозволила відпуск продукції, відсутня посада, ім'я, по-батькові особи, яка прийняла продукцію та № доручення, згідно якого отримано вантаж (книга реєстрації доручень).

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Зокрема, в матеріалах справи наявні договір поставки, додатки до договору, прихідні накладні, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, карточки товару по складу, акти звірки взаєморозрахунків, посвідчення про якість борошна та манних круп.

Що стосується посилань відповідача на те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам, затвердженими наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року за №488346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», то судом такі до уваги не беруться, оскільки даний наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не є обов'язковим до виконання суб'єктами господарювання.

Також, слід зазначити, що згідно з п.2.5 Договору поставки від 03.01.2011 року за №255, обов'язок щодо транспортування товару було покладено на позивача, а відтак відповідальність за правильність оформлення товарно-транспортних накладних лежить на постачальнику та не може впливати на правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Наявність неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних підтверджують реальні зміни майнового стану платника податків, в сукупності з іншими засобами доказування, які досліджувались судом у цій справі (прихідні накладні, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, карточки товару по складу, акти звірки взаєморозрахунків, посвідчення про якість борошна та манних круп, тощо).

На фактичність виконання господарських договорів вказує й те, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платники податку на додану вартість, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на наведене, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 року за №0000400803/1288.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Торгово-виробнича компанія «Львівхолод»(код ЄДРПОУ 01553681), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Угорська, 22, 1075 грн. 12 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 жовтня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк