Постанова № 26411226, 27.09.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 2а-2117/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.

за участю: представника позивача - Волосянка Р.О.

представника третьої особи - Пасічник Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Зірниця" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, про визнання дій неправомірними та скасування постанови ВП№33350420 від 10.07.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

19.07.2012 року приватне акціонерне товариство "Зірниця" (надалі-позивач), звернулося в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі-відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування постанови ВП№33350420 від 10.07.2012 р.

10.08.2012 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в даній адміністративній справі залучено до участі Управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що в супереч вимогам ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна, відповідно, якщо місцезнаходження приватного акціонерного товариства "Зірниця" є м. Івано-Франківськ та іншого органу державної виконавчої за місцезнаходженням боржника нема, то правомірним буде вважатись вчинення виконавчих дій відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції. Крім того, зазначив, що вимога Пенсійного фонду, на виконання якої відкрито виконавче провадження, не є виконавчим документом, оскільки така відсутня у виключному переліку визначеному ст.17 Закону України "Про виконавче провадження".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з викладених в позові мотивів, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а.с. 62). Правом на подання заперечення проти позову відповідач не скористався.

Частиною 4 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. На підставі наведеного, судом продовжено розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи на стороні відповідача позов заперечила. Суду пояснила, що відповідно до абзацу 6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога управління Пенсійного фонду є виконавчим документом, тому відповідачем підставно відкрито виконавче провадження. Щодо порушення правил підвідомчості, то зазначила, що вимогу було направлено відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відповідно до внутрішнього погодження останнього.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.10.1996 року приватне акціонерне товариство "Зірниця" зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААВ № 334630 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України серії АА №557928 (а.с. 10, 9).

05.06.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську винесено вимогу про сплату боргу №Ю-80/13У, відповідно до якої заборгованість ПрАТ "Зірниця" станом на 31.05.2012 року зі сплати єдиного внеску становить 8476,22 грн. (а.с.50).

20.06.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську направлено начальнику підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Івано-Франківської області в порядку ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»на виконання вищевказану вимогу, яка отримана відповідачем, про що свідчить відповідна печатка(а.с. 49).

10.07.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пилипюком Ярославом Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33350420 по виконанню вимоги №Ю-80/13У виданої 05.06.2012р. про стягнення з ПрАТ "Зірниця" на користь УПФУ в м.Івано-Франківську 8476,22 грн. боргу(а.с.8).

Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 16.07.2012 року (а.с.7).

Між сторонами виник спір щодо правомірності постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, який регулюється Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (по садових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Приписами частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Слід зазначити, що пунктами 4, 5 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом і виконується державною виконавчою службою у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги.

Тобто, вимога Пенсійного фонду є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", тому безпідставними є посилання позивача на те, що вимога управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську №Ю-80/13У не входить до переліку виконавчих документів.

Крім того, в обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує, що постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято з порушенням правил підвідомчості виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень, що встановлені ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження".

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про виконавче провадження" (далі -також Закон) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Як вбачається з вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про сплату боргу №Ю-80/13У від 05.06.2012 року боржником є юридична особа -приватне акціонерне товариство "Зірниця", а сума зобов'язання становить 8476,22 грн.

Місцезнаходження Приватного акціонерного товариства "Зірниця" є м. Івано-Франківськ, що підтверджується довідкою АА№557928 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій.

Суд погоджується з посиланням позивача на частину 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що підстав і умов для застосування частини 2 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідача не було.

Аналізуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем порушено підвідомчість виконавчого провадження, тому суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята державним виконавцем Пилип'юком Я.В. з порушенням Закону, і підлягає скасуванню.

Частина 1 статті 25 вказаного Закону передбачає обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи зазначене та принципи частини 1 ст. 71 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що позивачем доведено неправомірність дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пилипюка Ярослава Васильовича при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№33350420 від 10.07.2012 р., тому позовні вимоги ПрАТ "Зірниця" підлягають до задоволення у повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пилипюка Ярослава Васильовича та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№33350420 від 10.07.2012 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 09.10.2012 року.