Постанова № 26411067, 19.07.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 2a-1666/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин М.Н.

при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтехбуд" про стягнення податкового боргу в сумі 3 234 353,23 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18.06.2012 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську Державної податкової служби (надалі-позивач), звернулася в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтехбуд" (надалі-відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 3 234 353,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати самостійно задекларованих сум з податку на прибуток, податку на додану вартість, орендній платі в загальному розмірі 3 229 495,15 гривень. Також відповідачу нараховано 4392,08 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі та 466,00 грн. - за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість. Загальна сума несплаченого відповідачем податкового боргу становить 3 234353,23 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи. Про що свідчить повідомлення про вручення відправлення (а.с. 53). Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався.

Частиною 4 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 19.04.2002 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради здійснив державну реєстрацію юридичної особи -товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтехбуд", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.05.2012 року. Відповідача взято на податковий облік державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську. Відповідач являється платником податку на прибуток, податку на додану вартість та платником орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (а.с. 73-74).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Відповідно статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори -податок на прибуток, податок на додану вартість, екологічний податок, плата за землю.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно пункту 49.18 цього ж Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Судом встановлено, що відповідачем 07.11.2011 року подано позивачу декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ - ІV квартали 2011 року, згідно якої відповідач самостійно визначив суму податку на прибуток, який підлягає сплаті в розмірі 1 604 688 гривень (а. с. 15-16). Однак, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача з сплати вказаного податку за ІІ - ІV квартали 2011 року становить 1 604 687,87 гривень, яка ним не сплачена і термін проплати якої 19.11.2011 року.

Також, судом встановлено, що відповідачем подавались позивачу наступні декларації з податку на додану вартість:

- Декларація № 78945 від 19.04.11р. на суму 11315,00 грн.;

- Декларація № 112794 від 20.06.11р. на суму 12733,00 грн.;

- Декларація № 130442 від 20.07.11р. на суму 4713,00 грн.;

- Декларація № 151616 від 22.08.11р. на суму 1936,00 грн.;

- Декларація № 9007978533 від 20.09.11р. на суму 1 523 939,00 грн.;

- Декларація № 9011609774 від 19.11.11р. на суму 20545,00 грн.;

- Декларація № 9012628673 від 19.12.11р. на суму 17001,00 грн.;

- Уточнюючий документ № 135311 від 28.07.11р. на суму 15,00 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача з сплати податку на додану вартість становить 1 593 860,00 гривень.

26.08.2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську провела камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем складено акт за № 6836/15-2/31790296 від 26.08.2011 року, згідно висновків якого, зафіксовано порушення позивачем статті 123.1 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податкових зобов'язань, заявленій в уточнюючому розрахунку(а.с.24).

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0003161502 від 09.09.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 416 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на 1663 грн. (а.с.23).

Також, відповідач в поданому позивачу уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість № 135300 від 28.07.2011р. самостійно нарахував собі штраф у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 50 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України не сплатив в дохід державного бюджету податкові зобов'язання з сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в загальному розмірі 3 199 013,87 гривень.

Судом встановлено, що відповідач у відповідності до статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку до місцевого бюджету Івано-Франківської міської ради, де розташована земельна ділянка, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4.). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (пункт 288.5.)

Згідно пункту 288.7 статті 288 цього ж Кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.2. статті 287 цього Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що згідно поданої відповідачем 28.01.2011 року податкової декларації з сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2011 рік, розмір орендної плати за кожен календарний місяць становив 3868,41 гривень (а. с. 11-12).

Відповідач, в порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, не сплатив орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності за квітень -листопад 2011 року в розмірі 30947,28 гривень.

30.11.2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську провела камеральну перевірку про порушення правил сплати (перерахування) податків, за результатами якої відповідачем складено акт за № 12241/15-3 від 30.11.2011 року, згідно висновків якого зафіксовано порушення позивачем статті 57 Податкового кодексу України, а саме порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за землю, комунальний податок (а.с.13).

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0007091503 від 30.11.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4392,08 грн. (а.с.14).

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано першу податкову вимогу та другу податкову вимогу, які відповідач залишив без реагування (а.с. 19).

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконано податкові зобов'язання з сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в загальному розмірі 3 229 495,15 гривень.

Судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі в розмірі 4392,08 грн. та за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 466,00 грн.

У відповідності до підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначається як сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 3 234 353,23 гривень, в тому числі штрафні санкції в сумі 4858,08 гривень, є податковим боргом відповідача, який ним не сплачений.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Проаналізувавши встановлені обставини і правовідносини, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними і допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтехбуд" (ідентифікаційний код 31790296, місцезнаходження - 76000, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Джохара Дудаєва,1) із розрахункових рахунків у банках, що обслуговують дане товариство та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід Державного бюджету України 3 234 353 (три мільйони двісті тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят три) гривні 23 копійки податкового боргу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 24.07.2012 року.