Ухвала суду № 26408574, 17.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 р.Справа № 2а-17006/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-17006/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Медичних Технологій"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій"(далі - позивач), звернулося до суду з позовом до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000591540 від 23 серпня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року адміністративний позов був задоволений.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000591540 від 23 серпня 2011 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу в якій посилаюсь на порушення норм матеріального та процесуального права просило скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції , що позивач зареєстрований, як юридична особа, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в ДПІ у Комінтернівського району районі міста Харкова (після реорганізації - Основ»янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) та є платником податку на додану вартість.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, та іншого законодавства за період за період грудень 2010 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку з ПДВ від 24.06.2012р., про що складено акт № 1313/15-210/33818941 від 08.08.201 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні, зокрема п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 49 розділу П, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України,а також п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова (після реорганізації - Основ»янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) було винесено податкове повідомлення-рішення №0000591540 від 23.08.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 96658,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24164,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного податкового періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова закладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також відповідно до п.п.15.3.1. п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані "не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, згідно ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки давності застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів зазначає, що оскільки податкові накладні є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами та виписуються у момент виникнення податкового зобов'язання, то до них також застосовуються норми зазначеного Закону.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином відповідно до податкового законодавства, яке діяло в 2010 році, до прийняття Податкового кодексу України платник податку мав право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних в період з червня 2008 року по квітень 2010 року податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що прикінцеві та перехідні положення Податкового кодексу України не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст.198 зазначеного кодексу на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, а тому строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних після набуття чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року у справі, про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів суд вказав, що принцип дії нормативно - правового акту в часі необхідно розуміти та що зазначений принцип починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до вищезазначеного колегія суддів зазначає, що в діях позивача відсутні факти неправомірного включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних з дати виписки яких минуло 365 календарних днів, а тому не вбачається порушення вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняте з порушенням податкового законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-17006/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2012 р.