Постанова № 26408256, 26.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р. Справа № 2а-1870/2013/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2012р. по справі № 2а-1870/2013/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тандем СВ"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.03.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тандем СВ" (далі позивач ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі відповідач ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000172305/18747 від 02.03.2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 51621 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року по справі № 2а-1870/2013/12 адміністративний позов ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ" до ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 02.03.2012 року № 0000172305/18747 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 51 621, 00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що приймаючи зазначену постанову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, постанова по справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: не враховано приписи ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.02.0212 року по 15.02.2012 року ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2011 року., за результатом перевірки складено акт № 914/2305/32462149/15 від 16.02.2012 року.

Згідно висновку акту перевірки від 16.02.2012 року встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2 п. 198.3 п.198.6 ст. 198. ст. Податкового Кодексу України внаслідок чого донараховано ПДВ у сумі 51 620 грн.

На підставі акту перевірки від 16.02.2012 року № 914/2305/32462149/15 ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС винесено податкове повідомлення рішення № 0000172305/18747 від 02.03.2012 року, яким ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51 621 грн. (за основним платежем 51 620 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціям 1 грн.).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності винесеного оскаржуваного податкового повідомленя-рішеня та не відповідності його ч. 3. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС був зроблений за правовідносинами ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ" з ТОВ "Лобос-трейд"ю про завищення податкового кредиту на суму 51 620 грн., за квітень 2011 року на суму 42 096 грн., та за травень 2011 року на суму 9524 грн.

Судовим розглядом встановлено, що 10.01.2011 року між ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ" було укладено контракт № 1 поставки нафтопродуктів, предметом якого було зобов'язання постачальника, тобто ТОВ "Лобос-Трейд" поставити та передати у власність ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ" нафтопродукти.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Лобос-трейд" поставляло товар, а ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ" здійснював прийом та оплату зазначеного товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок у розмірі 100% . Транспортування нафтопродуктів проводилося автотранспортом позивача.

На підтвердження виконання зазначеного контракту поставки № 1 від 10.01.2011 року, позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, контракт № 1 від 10.01.2011 року, податкові накладні, які увійшли до складу податкового кредиту у відповідному періоді, а саме: податкова накладна № 41 від 21.04.2011 року, видаткова накладна № РН-0000232 від 21.04.2011 року, товарно-транспортні накладні № РН-0000232 від 21.04.2011 року; видаткова накладна № РН-0000210 від 08.04.2011 року, податкова накладна № 23 від 08.04.2011 року, товарно-транспортна накладна від 08.04.2011 року; видаткова накладна № РН-0000207 від 07.04.2011 року, податкова накладна від № 17 07.04.2011 року, товаро-транспортна каклдана від 07.04.2011 року; видаткова накладна № РН-0000198 від 06.04.2011 року, податкова накладна № 11 від 06.04.2011 року, товаро-транспортна накладна від 06.04.2011 року; видаткова накладна № РН-0000178 від 01.04.2011 року, податкова накладна № 3 від 01.04.2011 року, рахунок-фактура № СФ-0000145 від 01.04.2011 року, товаро-транспортна накладна № РН-0000178 від 01.04.2011 року; видаткова накладна № РН-0000249 від 28.04.2011 року, податкова накладна від 28.04.2011 року № 61, товаро-транспортна накладна №РН-0000249 від 28.04.2011 року; видаткова накладна РН-0000317 від 17.05.2011 року, податкова накладна №33 від 17.05.2011 року, рахунок фактура 16.05.2011 року № СФ-0000285, товарно-транспортна накладна від 17.05.2011 року; видаткова накладна від 17.05.2011 року № РН-0000321, податкова накладна № 37 від 17.05.2011 року, товаро-транспортна накладна від 17.05.2011 року; рахунок-фактура № СФ-0000282 від 17.05.2011 року.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до відомостей офіційного сайту ДПА України постачальники позивача на час вчинення господарських операцій зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, про що позивачем наданий відповідний витяг з єдиного реєстру платників податку на додану вартість ДПА України.

Відповідно до положень підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна, згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що копії податкових накладних, на підставі яких сформовано валові витрати та податковий кредит за квітень-травень 2011 року, відповідають вимогам чинного законодавства і видані платниками податку на додану вартість, зареєстрованими, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку. Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов такого висновку помилково, оскільки не врахував того, що надані позивачем первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, складені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п.6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до п.6.2 Інструкції дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Відповідно до умов Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів не є належним доказом в підтвердження перевезення нафтопродуктів, оскільки єдиною первинною транспортною документацією є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Отже, судова колегія зауважує, що позивачем не надано первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Лобос-трейд" , товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукти), відповідних журналів обліку надходження нафтопродуктів, актів приймання товару від ТОВ "Лобос-трейд", а також доказів руху зазначеного товару по бухгалтерському обліку підприємства.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи про використання в господарській діяльності нафтопродуктів, не підтверджують, що господарські операції з подальшої реалізації нафтопродуктів відбувалися саме з товаром, який був придбаний у ТОВ " Лобос-трейд".

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обовязковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, п 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ .

Крім того, матеріалами справи встановлено, що по підприємству ТОВ "Лобос-трейд" ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС згідно акту перевірки від 19.07.2011 року №5515/2305/34592727/79 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лобос-трейд" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "Лобос-трейд".

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, податковий орган дійшов вірного висновку стосовно того, що для контрагента ТОВ "Лобос-трейд", такі операції несуть податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто, особами, на користь яких вчинюються правочини та які штучно формують податковий кредит.

Так ТОВ "Торговий дім "Тандем СВ" в результаті відносин із ТОВ "Лобос-трейд", протягом квітня-травня 2011 року сформовано податковий кредит на суму 51620 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач та ТОВ "Лобос трейд" ставили за мету не виконання умов укладених договорів, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом збільшення податкових зобов'язань.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов вірних юридичних висновків, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2012р. по справі № 2а-1870/2013/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тандем СВ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ в. Суми №0000172305/18747 від 02.03.2011 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 51621 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст постанови виготовлений 01.10.2012 р.