Ухвала суду № 26408138, 26.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р.Справа № 2а-3110/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-3110/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпром"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпром" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської області Державної податкової інспекції від 31.01.2012 року № 0011092340 на загальну суму 146668,00 грн. та № 0011102340 на загальну суму 178493,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України та ст. 159 КАС України.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харпром" зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 37131701), взято на податковий облік у відповідача, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), здійснює господарську діяльність в сфері оптової торгівлі.

Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за лютий-квітень 2011 року по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон».

За результатами перевірки складено акт № 2965/234/37131701 від 30.12.2012 року (а.с. 13-24 том 1), згідно висновків якого встановлено порушення вимог податкового законодавства, в тому числі п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 146667,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року - на 46568,00 грн., за березень 2011 року - на 51683,00 грн. та за квітень 2011 року - на 48416,00 грн., ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 178492,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - на 122814,00 грн. та за 2 квартал 2011 року - на суму 55678,00 грн.

За результатами розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.01.2012 року № 0011102340, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Харпром" визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 178493,00 грн. (ПДВ - 178492,00 грн., санкція - 1,00 грн.) та № 0011092340, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Харпром" визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 146668,00 грн. (податок на прибуток - 146667,00 грн., санкція - 1,00 грн.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби викладені в акті перевірки, зроблені за правовідносинами позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон» та на результатах проведеної ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фіма «Ліон», результати якої оформлені актом № 2843/23-212/30590155 від 31.08.2011 року.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон» був укладений договір № 02/02 від 02.02.2011 року, за яким, відповідно до належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, протягом лютого-квітня 2011 року придбано з метою подальшої реалізації барабани, дошки, комплектуючі на загальну суму 879997,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 146667,00 грн.).

Відповідно до журналу виданих довіреностей на отримання товарів за 2011 рік та наказу № 4 від 01.09.2010 року про прийняття на посаду товар від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон» було отримано ОСОБА_1 менеджером Товариства з обмеженою відповідальністю «Харпром».

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось транспортом покупців та постачальників позивача зі складів постачальників на склади покупців, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Розрахунки за придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон» товар проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, та шляхом проведення сторонами договору № 02/02 від 02.02.2011 року взаємозаліку, що підтверджується актом заліку зустрічних однорідних вимог.

В підтвердження повного виконання сторонами договору № 02/02 від 02.02.2011р. своїх зобов'язань позивачем надано до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон».

Позивачем на підставі отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон» податкових накладних та включених ним до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон» були включені до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з податку на додану вартість за лютий-квітень 2011 року, поданих до податкового органу.

Товар, придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон» за договором № 02/02 від 02.02.2011 року, був реалізований позивачем протягом лютого-квітня 2011 року з націнкою з метою отримання прибутку в адресу ПАТ «Завод «Південкабель» в межах договору № 33 від 01.11.2010 року та в адресу БПФ «ШЕВА» в межах договору № 11/04 від 11.04.2011 року, що підтверджено долученими до матеріалів справи належним чином оформленими первинними документами, які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарів, актом заліку зустрічних однорідних вимог, деклараціями з податку на прибуток підприємства за 1-2 квартал 2011 року.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про реальність виконання господарських операцій, проведених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон», а висновки акту перевірки № 965/234/37131701 від 30.12.2012 року про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Харпром» вимог податкового законодавства спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами щодо фактичного здійснення господарських операцій, які знайшли своє відображення в даних податкового обліку позивача.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Положеннями п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Аналогічні положення містяться в Податковому кодексі України, що підлягає застосуванню з при обчисленні податку на додану вартість з 01.01.2011 року та при обчисленні податку на прибуток з 01.04.2012 року.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що за приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

За приписами п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Крім того, за приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, які передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, вищенаведений обсяг первинних документів додатково свідчить про вчинення позивачем господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу є доказом виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на відповідне оформлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Щодо посилань в апеляційній скарзі відповідача на акт перевірки № 2965/234/37131701 від 30.12.2012 року, як на єдиний і достатній доказ щодо порушення позивачем порядку та умов формування податкового кредиту та валових витрат є висновки акту перевірки, складеного ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліон» від 31.08.2011р. № 2843/23-212/30590155, колегія суддів зазначає наступне.

Аналізуючи положення ст. ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях -рішеннях.

Також колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем в акті перевірки № 2965/234/37131701 від 30.12.2012 року необґрунтовано зроблено висновок про заниження податку на додану вартість на загальну суму 146667,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року - на 46568,00 грн., за березень 2011 року - на 51683,00 грн. та за квітень 2011 року - на 48416,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 178492,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - на 122814,00 грн. та за 2 квартал 2011 року - на суму 55678,00 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-3110/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.