Ухвала суду № 26408108, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р.Справа № 2а-3087/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача Смірнова І.Ю.

представника відповідача Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 2а-3087/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

16 травня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено в повному обсязі.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування заявлених вимог, позивач вказує, що відповідно до приписів Податкового кодексу України та Закону України "Про плату за землю", який був чинний до 01.01.2011 року, основною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Оскільки ТОВ "Аграрний дім ім. Горького" не має жодних правовстановлюючих документів щодо отримання у користування земель із державної або комунальної власності, то відповідно у останнього не виникає обов'язок сплачувати суму орендної плати за землю. Крім того, на думку позивача, неможливо встановити розмір земельного податку у зв'язку з відсутністю грошової оцінки земель та факту визначення та встановленні площ земель згідно земелнього кадастру.

Зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що позивачем при здійсненні списання основних фондів, до складу податкових зобов'язань повинно бути включено податок на додану вартість. Так, позивачем було прийнято рішення про списання основних засобів на загальну суму 117852,50 грн. у зв'язку з непридатністю до подальшої експлуатації, про що складено відповідні акти, надані відповідачу під час проведення перевірки. Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, така ліквідація необоротних активів не розглядається як постачання для цілей оподаткування, тому нарахування відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23765,00 грн. є неправомірним.

Крім того, заявник вказує, що на виконання приписів Податкового кодексу України, ним було утримано суму податків з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати працівникам за період червня-серпня 2011 року, якою покрилась сума виплаченого авансу в травні 2011 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" зареєстровано Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області 14.03.2001 року (код ЄДРПОУ 30772496) (а.с. 19-20, т.1), перебуває на податковому обліку в Красноградській міжрайонній державній податковій інспекції Харківської області та є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 04.10.2009 року.

З 19.07.2011 року по 01.08.2011 рік Красноградською МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аграрний дім ім. Горького"з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2010 року по 31.05.2011 року, за результатом якої складено акт №851/23/30772496 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Аграрний дім ім. Горького", код ЄДРПОУ 30772496 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2010р. по 31.05.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2010р. по 31.05.2011р.".

Актом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на 23764,00 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 23722,00 грн., за лютий 2011 року на суму 30,00 грн., за квітень 2011 року на суму 12,00 грн.; ч. 1 ст. ст. 2 Закону України "Про плату за землю"та п.п. 14.1.136 ст. 136 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано орендну плату за земельні ділянки, що знаходяться у державній та комунальній власності в загальній сумі 85451,46 грн., в тому числі по Лебедівській сільській раді в сумі 32303,98 грн. та по Шевченківській сільській раді в сумі 53147,48 грн.; ст.ст. 167, 168, 169 Податкового кодексу України за проведення виплат працівникам підприємства доходу в сумі 39858,41 грн. без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 5978,76 грн. (а.с. 184-226 т. 1).

02.09.2011р. на підставі акту перевірки №851/23/30772496 від 15.08.2011р. Красноградською МДПІ було прийнято податкове повідомлення -рішення №0000192300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю на загальну суму 48455,97 грн. (у тому числі за основним платежем 32303,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16151,99 грн.); а 05.09.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000202300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю на загальну суму 79721,22 грн. (у тому числі за основним платежем 53147,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26573,74 грн.); №0000182300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 29705,00 грн. (у тому числі за основним платежем 23764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5941,00 грн.); №0002211700, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7473,45 грн. (у тому числі за основним платежем 5978,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1494,69 грн.). (а. с. 161-167 т. 1).

За результатом адміністративного оскарження, скасовані податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 року №0000192300 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю (штрафні санкції) у сумі 12328,15 грн., від 05.09.2011 року №0000202300 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю (штрафні санкції) у сумі 21357,84 грн., №0000182300 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) у сумі 5940,00 грн., №0002211700 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (штрафні санкції) у сумі 1493,69 грн., в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а. с. 146-151 т. 1).

29.11.2011 року з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 16.11.2011 року №5151/10/25-103 Красноградською МДПІ були прийняті податкові повідомлення -рішення №0000252300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 23765,00 грн. (у тому числі за основним платежем 23764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.); №0000262300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю на загальну суму 36127,82 грн. (у тому числі за основним платежем 32303,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3823,84 грн.); №0000272300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю на загальну суму 58363,38 грн. (у тому числі за основним платежем 53147,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5215,90 грн.); №0000361720, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5979,76 грн. (у тому числі за основним платежем 5978,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.). (а. с.128-135 т.1).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011 року 30000252300, №0000262300, №0000272300, №0000361720 прийняті Красноградською МДПІ у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України, є правомірними та обгрунтованими.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю за податковими повідомленнями -рішеннями №0000262300, №0000272300 від 29.11.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю", що діяв до 31.12.2010 року, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У ст. 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом ст. 15 вказаного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З 01.01.2011 року Закону України "Про плату за землю" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В свою чергу, згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3 ст. 288 ПК України).

Форма та порядок укладення договору оренди землі визначається положеннями Закону України "Про оренду землі".

Так, відповідно до ч. 3 ст. 7 цього Закону, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Подібну норму закріплено також ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, відповідно до якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма передбачає виняток із правил ст. 125 ЗКУ та п. 3 розд. II Закону України від 05.03.2009 N 1066-VI, якими встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, та є нормою спеціальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Аграрний дім ім. Горького" в межах та за межами населених пунктів на території Лебедівської сільської ради та Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області набуто у власність будівлі, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності (а. с. 65-150 т.2).

Позивачем не заперчується той факт, що земельні ділянки під будівлями використовуються без укладання відповідних договорів оренди, за користування ними орендна плата до бюджету не сплачується, що суперечить наведеним вище нормам Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" та п.п. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, шляхом не внесення до бюджету суми орендної плати за землю в загальному розмірі 85451,46 грн.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23765,00 грн. за податковим повідомленням -рішенням №0000252300 від 29.11.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до матеріалів справи, наказами №4-АГ від 04.01.2011 року "Про списання транспортних засобів, непридатних для подальшого використання, фізично зношених", №5-АГ від 04.01.2011 року "Про списання інструментів, приладів та с/г інвентаря, непридатних для подальшого використання, фізично зношених", №52-АГ від 30.01.2011 року "Про списання транспортних засобів та с/г інвентаря, непридатних для подальшого використання, фізично зношених", виданих ТОВ "Аграрний дім ім. Горького", з рахунку 105, 106, 1091 на підставі Актів на списання основних засобів, списано основні засоби, залишкова вартість на момент списання яких становила 117852,50 грн. (а.с. 26-47 том 1).

Підставою для списання основних засобів визначено - "не пригодний для подальшої експлуатації".

Колегія суддів вважає, що вказана позивачем підстава для списання основних засобів не відповідає вимогам п. 189.9 ст. 189 ПК України, оскільки не передбачає ані повної їх ліквідіції, ані знищення або перетворення у інший спосіб, що виключає їх подальше використання.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5979,76 грн. за податковим повідомленням -рішенням №0000361720 від 29.11.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Відповідно до п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Позивачем не заперечується той факт, що в травні 2011 року ним виплачено 54 працівникам підприємства доходи в сумі 39858,41 грн.

З наданих позивачем до суду податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2-3 квартал 2011 року (а. с. 48-120 т. 1) не вбачається сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб до бюджету під час здійснення ним виплат оподатковуваного доходу працівникам.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем ст.ст. 167, 168 Податкового кодексу України, а саме проведення виплат працівникам підприємства (доходів) без перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 5978,76 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає постанову суду першої інстанції такою, що ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до норм матеріального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача будь-якого правовстановлюючого документу щодо отримання у користування земель із державної або комунальної власності, що свідчить про відсутність у нього обов'язку сплачувати суму орендної плати за землю, колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що спростовуються висновками суду.

Виходячи з приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі", в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти. В таких випадках не вимагається як обов'язкової умови державної реєстрації права на земельну ділянку.

Крім того, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача земельною ділянкою, на якій такі споруди розташовані, припиняється автоматично, в силу закону, та не потребує оформлення припинення такого права будь-якими актами та документами. Зазначена норма має імперативний характер.

Колегія суддів також відхиляє посилання позивача у апеляційній скарзі на той факт, що списання основних засобів у зв'язку з непридатністю до подальшої експлуатації є підставою для звільнення позивача від обов'язку включати до складу податкових зобов'язань при такому списанні податок на додану вартість, як необгрунтовані. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ліквідація необоротних активів не розглядається як постачання для цілей оподаткування, якщо така ліквідація здійснюється через обставини, які перешкоджають їх подальшому використанню за первісним призначенням у зв'язку з ліквідацією або іншим перетворенням, знищенням, розібранням, що може бути підтверджено, зокрема, актом форми ОЗСГ-3 "Акту списання основних фондів", який підлягає поданню до державної податкової служби відповідно до абз. 2 п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України. Зазначена позивачем у актах списання основних засобів підстава не належить до жодної зі встановлених нормою п. 189.9 ст. 189 ПК України. Крім того, зазначені акти позивачем до податкового органу подані не були, а були надані лише під час проведення перевірки.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 2а-3087/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: суддя Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2012 р.