Ухвала суду № 26407532, 13.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р.Справа № 2а-1371/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову від 10.05.2012р. по справі № 2а-1371/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Мітрейд") 03.02.2012 р. звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Фрунзенському районі від 18.01.2012 року № 0000072302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Мітрейд" з податку на додану вартість в сумі 276559, 27 грн. за основним платежем та 207419, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" було задоволено в повному обсязі та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.01.2012 року № 0000072302.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представник позивача надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.08.2009 р., включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, податковий номер суб'єкта господарювання: 36624196, місцезнаходження - 61105, м. Харків, вул. Киргизька, б. 19.

Позивач для здійснення власної господарської діяльності має орендовані об'єкти нерухомого майна, складські приміщення (ємкості для зберігання нафтопродуктів) за адресою - м. Харків, вул. Плиткова, буд.14. З використанням нерухомого майна ТОВ «Мітрейд»веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.

У жовтні 2011 року позивач належним чином, у встановлені законодавством терміни подав податкову звітність з податку на додану вартість за вересень місяць та сплачував до бюджету податки.

На письмовий запит ДПІ у Фрунзенському районі № 14928/10/15-413 від 15.11.2011 року ТОВ «Мітрейд»було надано пояснення та їх документальне підтвердження.

На повідомлення ДПІ у Фрунзенському районі № 152 від 07.12.2011 р. про проведення невиїзної документальної перевірки позивачем було надано додаткові документи.

Разом із повідомленням ДПІ у Фрунзенському районі № 152 від 07.12.2011 р. позивач отримав копію наказу № 1453 від 07.12.2011 р. «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Мітрейд».

Так з 19.12.2011 р. по 23.12.2011 р. ДПІ у Фрунзенському районі було здійснено документальну позапланову невиїзну переві рку ТОВ "Мітрейд" (податковий номер 36624196) з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ВІП Союз»(податковий номер 37240791) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 23.12.2011 р. № 3944/23-212/36624196, за висновками якого перевіряючими були виявлені порушення п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р., в результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість за вересень 2011 р. у сумі 276559, 27 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 18 січ ня 2012 року № 0000072302 про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Мітрейд»за платежем податок на додану вартість у сумі 276559, 27 грн. за основним платежем та 207419, 50 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладений позивачем правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цією операцією до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 23.12.2011 р. № 3944/23-212/36624196, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок про те, що представленні перевірці видаткові накладні, податкові накладні, подорожні листи, товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкових реквізитів, отже, підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ «Мітрейд»(покупець) та ТОВ «ВІП Союз»(постачальник) було укладено договір поставки від 05.09.2011 р. № 05/09-11-МО.

Згідно з п. 1.1. договору поставки від 05.09.2011 р. № 05/09-11-МО постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність покупця нафтопродукти (надалі -товар), а покупець зобов'язується приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами цього договору.

Загальна сума договору дорівнює 20000000, 00 грн., включаючи податок на додану вартість - 20% (п. 2.3. договору).

Сторони домовились, що постачальник передає товар покупцеві на умовах «Інкотермс-2000нафтобаза постачальника (самовивіз) або СРТ -термінал покупця (доставлено у місце вказане покупцем) (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 10.8. термін дії договору до 31.12.2012 року, але у любому випадку до повного виконання сторонами свого зобов'язання.

Факт передачі товару було підтверджено копіями видаткових накладних від 21.09.2011 р. №вс-21/9 на суму 334180,00 грн., в т.ч. ПДВ -55696, 67 грн., від 22.09.2011 р. №вс-22/9 на суму 334180,00 грн., в т.ч. ПДВ -55696, 67 грн., від 26.09.2011 р. №вс-26/9 на суму 334180,00 грн., в т.ч. ПДВ -55696, 67 грн., від 28.09.2011 р. №вс-28/9 на суму 326975,00 грн., в т.ч. ПДВ -54495, 93 грн., від 30.09.2011 р. №вс-30/9 на суму 329840,00 грн., в т.ч. ПДВ -54973, 33 грн.

На реалізовані партії товарів постачальником покупцеві було видано наступні податкові накладні: № 238 від 21.09.2011 р., № 239 від 22.09.2011 р. , № 240 від 26.09.2011 р. , № 241 від 28.09.2011 р. та № 242 від 30.09.2011 р.

Транспортування здійснювалось за рахунок ТОВ «ВІП Союз»згідно товарно-транспортних накладних:№21/9-5 від 21.09.2011 р., автомобіль: державний НОМЕР_1, причіп N НОМЕР_2, водій - ОСОБА_1, автопідприємство ФО-П ОСОБА_2 Вантажовідправник - ТОВ «ВІП Союз»Луганська обл., вантажоотримувач - ТОВ «Мітрейд»м. Харків, дизельне паливо 38500 дм3 ; №22/9-2 від 22.09.2011 р., автомобіль: державний НОМЕР_3, причіп N НОМЕР_4, водій - ОСОБА_3, автопідприємство ПП «Схід-Авто-Трейд». Вантажовідправник - ТОВ «ВІП Союз»Луганська обл., вантажоотримувач -ТОВ «Мітрейд»м. Харків, дизельне паливо 38500 дм3 ; №26/9-3 від 26.09.2011 р. автомобіль: державний НОМЕР_1, причіп N НОМЕР_2, водій - ОСОБА_1, автопідприємство ФО-П ОСОБА_2 Вантажовідправник - ТОВ «ВІП Союз»Луганська обл., вантажоотримувач -ТОВ «Мітрейд»м. Харків, дизельне паливо 38500 дм3 ; №28/9-1 від 28.09.2011 р., автомобіль: державний НОМЕР_5, причіп N НОМЕР_6, водій - ОСОБА_4, автопідприємство ФО-П ОСОБА_4 Вантажовідправник -ТОВ «ВІП Союз»Луганська обл., вантажоотримувач - ТОВ «Мітрейд»м. Харків, дизельне паливо 37670 дм3 ; №30/9-2 від 30.09.2011 р. автомобіль: державний НОМЕР_1, причіп N НОМЕР_7, водій - ОСОБА_1, автопідприємство ПП «Трибунал». Вантажовідправник -ТОВ «ВІП Союз»Луганська обл., вантажоотримувач - ТОВ «Мітрейд»м. Харків, дизельне паливо 38000 дм3 .

Розрахунки між сторонами договору було проведено у шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ТОВ «ВІП Союз», що підтверджується копіями платіжних доручень, що були дослідженні судом першої інстанції.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Придбаний позивачем у ТОВ «ВІП Союз»товар було використано позивачем у подальшій власній господарській діяльності, а саме - реалізовано третім особам, що підтверджується копіями договір поставки, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та копіями договорів про надання транспортних послуг, копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копіями талонів замовника та копіями платіжних доручень, що було досліджено судом першої інстанції.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що придбаний товар позивачем було оприбутковано, що підтверджується карткою рахунку 631 за вересень 2011 р. - грудень 2011 р.

Суму податкового кредиту за цими операціями ТОВ «Мітрейд»було включено до податкової декларації звітного періоду.

Так, підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Так, судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ВІП Союз" на момент укладення правочину та підписання первинних і розрахункових документів було зареєстровано Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 02.08.2010 року, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14, керівником юридичної особи був ОСОБА_5, що співпадає із адресою та прізвищем особи, зазначених ТОВ "ВІП Союз" у первинних документах.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Факт реєстрації контрагента позивача - ТОВ «ВІП Союз»платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечувався.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби стосовно порушення ТОВ "Мітрейд" вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Також, колегія судів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з вищенаведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову від 10.05.2012р. по справі № 2а-1371/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.