Рішення № 2640745, 02.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.08 Справа№ 9/216

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕСТ”, м. Полтава,

До відповідача: Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м. Львів,

Про стягнення з відповідача 539280 грн. 86 коп. основного боргу, 8412 грн. 78 коп. пені, 790 грн. 94 коп. інфляційних витрат, 1063 грн. 78 коп. відсотків річних, покладення на відповідача судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Бондаренко Ольга Андріївна представник за довіреністю № 10 від 30.01.2008р.

Від відповідача: Кречетова Людмила Іванівна, представник за довіреністю від 01.01.2008р. № НЮ-32.

Представникам роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України.

Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕСТ”, м. Полтава, до відповідача: Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м. Львів, про стягнення з відповідача 539280 грн. 86 коп. основного боргу, 8412 грн. 78 коп. пені, 790 грн. 94 коп. інфляційних витрат, 1063 грн. 78 коп. відсотків річних, покладення на відповідача судових витрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії –у справі), просить позов задовільнити повністю.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі, подав клопотання про зменшення розміру пені, застосування п. 6 статті 83 ГПК України –розстрочити або відстрочити рішення суду на строк три місяці з тих підстав, що має велику кредиторську заборгованість 86663,0 тис. грн.., відсутність фінансування.

Представник позивача заперечує проти зменшення пені, надання розстрочення чи відстрочення рішення суду.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Між державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»(Відповідачем -у справі), в особі начальника відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТ»(Позивачем –у справі) 27 червня 2008 року було укладено два договори поставки, а саме: Договір поставки № Л/НХ-08867-НЮ та Договір поставки № Л/НХ-08866-НЮ.

Відповідно до Договору поставки № Л/НХ-08867-НЮ, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій № 1, 2 (докази в матеріалах справи - Додатки –3 та 4 до позову).

Предметом постачання Договору поставки № Л/НХ-08866-НЮ є устаткування освітлювальне (світильники підвісні, стельові та настінні). Асортимент та кількість товару, що підлягає постачанню визначені Специфікацією № 1, яка є невід'ємною частиною даного Договору (докази в матеріалах справи - Додаток № 5 до позову).

Згідно з вказаними договорами, Позивачем (ТзОВ «ЕСТ») здійснено постачання товару Відповідачу (ДТГО «Львівська залізниця») в період з 15 липня 2008 року по 25 липня 2008 року на загальну суму 1289280,79 гри., за видатковими накладними: № 274 від 15 липня 2008 року на загальну суму 411652,02 грн.; № 273 від 15 липня 2008 року на загальну суму 271033,93 грн.; № 23006 від 24 липня 2008 року на загальну суму 488880,00 грн.; № 299 від 25 липня 2008 року на загальну суму 44062,84 грн.; № 299/1 від 25 липня 2008 року на загальну суму 73652,00 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні –копії в матеріалах справи).

Відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 45 банківських днів, що підтверджується п. 6.1. Договору № Л/НХ-08866-НЮ та п. 6.1. Договору № Л/НХ-08867-НЮ.

Однак, Відповідач, в порушення вищевказаних умов договору, за поставлений позивачем товар розрахувався частково - на загальну суму 749999,93 грн., що підтверджується банківськими виписками: № 4458 від 18 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4509 від 22 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4534 від 22 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4595 від 23 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4646 від 24 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4693 від 25 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4710 від 28 липня 2008 року на загальну суму 8966,00 грн.; № 4711 від 28 липня 2008 року на загальну суму 31033,93 грн.; № 4509 від 22 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4786 від 29 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4872 від 31 липня 2008 року на загальну суму 40000,00 грн.; № 4927 від 01 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 4983 від 05 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5094 від 08 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5110 від 11 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 65778 від 12 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5233 від 13 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5272 від 14 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5303 від 15 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5335 від 18 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5363 від 20 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5441 від 21 серпня 2008 року на загальну суму 50000,00 грн.; № 5513 від 26 серпня 2008 року на загальну суму 50000,00 грн.; № 5575 від 27 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5613 від 28 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5671 від 29 серпня 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.; № 5728 від 02 вересня 2008 року на загальну суму 30000,00 грн. (докази в матеріалах справи).

Станом на час розгляду даної справи в суді, відповідач не здійснив розрахунку за поставлений товар, не зважаючи на те, що остаточний строк оплати за поставлений товар настав 26 вересня 2008 року, що визнано самим відповідачем у відзиві на позовну заяву від 20 листопада 2006р. № НХ-4332 у справі № 9/216.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 539280,86 грн.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми — юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 8412 грн. 78 коп., яка нарахована відповідно до пункту 9.4. Договору № Л/НХ-08866-НЮ та пункту 9.4. Договору № Л/НХ-08867-НЮ у яких, передбачено, що за порушення строку оплати продукції, які встановлені даними договорами, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення (Розрахунок пені приведений у тексті позовної заяви)..

Пеня у розмірі 8412 грн. 78 коп. нарахована за період з 27.09.2008р. по 20.10.2008р., за 24 дні прострочення платежу, від суми основного боргу –539280 грн. 86 коп., ставка НБУ у період за який нараховується пеня становила 12%.

Розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 790 грн. 94 коп. інфляційних витрат та 1063 грн. 78 коп. відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України ( розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат –приведений у тексті позовної заяви), а саме: величини індексів інфляції за час прострочення грошових зобов'язань склали: вересень 101,1%, сума інфляції за вересень 2008 року склала: (539 280,86 грн. х 101,1% : 100 % - 539 280,86 грн.) : 30 х 4 = 790,94 грн.

Розрахунок трьох процентів річних: три проценти річних за період з 27 вересня 2008 року по 20 жовтня 2008 року нараховані на суму боргу 539 280,86 грн. й склали 1063,78 грн.: 539280,86 грн. х 3 % : 365 х 24 : 100 % = 1063,78 грн.

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних.

Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, пеню, інфляційні збитки та три відсотки річних, на момент подання позовної заяви складає 549548,36 грн., з яких: 539 280,86 грн. - сума основного боргу; 8412,78 грн.- пеня; 1063,78 грн. - 3 % річних; 790,94 грн. - інфляційні витрати.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав, подав клопотання за № НХ-457 Б від 01.12.2008р. про зменшення розміру пені, відстрочити або розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці.

Заслухавши думку учасників, які прибули в дане судове засідання, суд приходить до висновку, задовільнити клопотання відповідача від 01.12.08р. за № НХ-457Б частково, а саме застосувати п. 6 статті 83 ГПК України –відстрочити виконання рішення суду до 16 січня 2008 року, враховуючи ту обставину, що відповідач має велику кредиторську заборгованість у розмірі 86663,0 тис. грн., вживав заходів до врегулювання спору, а саме: частково погасив борг за поставлений позивачем товар у розмірі 749999,93 грн., про що зазначенео вище у цьому рішенні, визнав свій борг перед позивачем.

В частині зменшення пені та розстрочення вимог – клопотання відповідача відхилити.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» ( почтовий індекс 79000, місто Львів, вулиця Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТ»( почтовий індекс 36002, місто Полтава, вулиця Довженка, 2-Е, код ЄДРПОУ 32689599) суму основного боргу у розмірі 539280 грн. 86 коп., пеню в розмірі 8412 грн. 78 коп., інфляційні витрати в розмірі 790 грн. 94 коп., 1063 грн. 78 коп. відсотків річних, 5392 грн. 80 коп. - державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення суду до 16.01.2008р.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Данко Л.С.