Ухвала суду № 26407268, 06.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р.Справа № 2а-3213/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-3213/12/2070

за позовом Приватного підприємства фірми "ГСК"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство фірма «ГСК»12.03.2012 р. звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2012 року № 0000372303 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 317 917 грн. 00 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 р. адміністративний позов приватного підприємства фірми "ГСК" було задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000372303 від 27.02.2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками Західної МДПІ у період з 06.02.2012 року по 10.02.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППФ «ГСК»з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» за листопад 2011 року, за результатами якої було складено Акт №181/23-03-05/19470470 від 16.02.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі -ПК України) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року №1401/18696, в результаті чого ППФ «ГСК» завищено податковий кредит у листопаді 2011 року на суму 181 667 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»

На підставі вище зазначеного акту Західною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2012 року № 0000372303 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 317 917 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем 181 667 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -136 250 грн. 50 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом -ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»та доведено правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №181/23-03-05/19470470 від 16.02.2012 року фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом -ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ППФ «ГСК» у перевіряє мий період мало господарські відносини із ТОВ «Промбуд-Монтажінвест».

Так, 01.11.2011 року між ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»(Субпідрядник) та ППФ «ГСК» (Генпідрядник) укладено Договір субпідряду №СПМ-24, відповідно до умов якого Генпідрядник передає, Субпідрядник приймає на себе виконання своїми силами із власних матеріалів, а також матеріалів генпідрядника, якщо такі маються в наявності, виконання комплексу робіт по реконструкції будинку диспетчерського пункту зв'язку Купянської ВЕМ по вул.. Садовій, 128 у м. Куп'янськ Харківської області (т. 1 а.с. 58-59)

Перелік робіт, що виконуються та їх вартість закріплені у погоджених на виконання вище зазначеного договору: Договірній ціні за договором та Локальних кошторисах (а.с.62-79)

Факт виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: Актів приймання виконаних будівельних робіт; Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та Актом цільового використання будівельних матеріалів (т. 1 а.с.80-97)

Вартість виконаних робіт була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», що підтверджується наявними копіями платіжних доручень (т. 1 а.с.52-53)

Необхідність укладення вище зазначеного Договору субпідряду була зумовлена необхідністю виконання ППФ «ГСК»(Підрядник) господарських зобов'язань на підставі укладеного із АК «Харківобленерго»(Замовник) Договору про закупівлю робіт за державні кошти №1/08/06 від 08.06.2011 року, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується у 2011-2012 роках власними і залученими силами зі своїх матеріалів та матеріалів Замовника виконати для останнього роботи з реконструкції будівлі диспетчерського пункту зв'язку Купянської ВЕМ АК «Харківобленерго», а Замовник -прийняти і оплатити такі роботи (т. 1 а.с.124-129)

Факт виконання сторонами господарських зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат; актом приймання виконаних робіт; звітною відомістю ресурсів та податковими накладними (т. 1 а.с. 130-151).

Крім того, між ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»(Субпідрядник) та ППФ «ГСК»(Генпідрядник) було укладеного Договори субпідряду №СПМ-25 від 01.01.2011 року, №СПМ-26 від 07.01.2011 року, №СПМ-27 від 07.01.2011 року, відповідно до умов яких Генпідрядник передає, Субпідрядник приймає на себе виконання своїми силами із власних матеріалів, а також матеріалів генпідрядника, якщо такі маються в наявності, виконання комплексу робіт по ремонту адміністративної будівлі по вул.. Плеханівській, 126 у м.Харкові, а саме: монтаж системи кондиціювання (Договір №СПМ-25 від 01.01.2011 року), електромонтажні роботи (Договір №СПМ-26 від 07.01.2011 року) та комплексні роботи по ремонту адміністративної будівлі (Договір №СПМ-27 від 07.01.2011 року) (т. 1 а.с. 152-153, 167-168, 184-185).

Перелік робіт, що виконуються та їх вартість закріплені у погоджених на виконання вище зазначеного договору: Договірними цінами за договорами; Локальних кошторисах та (т. 1 а.с. 155-159,170-175, 187-191).

Факт виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: Актів приймання виконаних будівельних робіт; Актів приймання-передачі будівельних матеріалів; Довідками про вартість виконаних будівельних робіт; Підсумковою відомістю ресурсів та Актом цільового використання будівельних матеріалів (т. 1 а.с.160-166, 176-183, 192-199)

Вартість виконаних робіт була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», що підтверджується наявними копіями платіжних доручень (т. 1 а.с.54-57)

Необхідність укладення вище зазначених Договорів субпідряду була зумовлена необхідністю виконання ППФ «ГСК»(Підрядник) господарських зобов'язань на підставі укладеного із АК «Харківобленерго»(Замовник) Договору про закупівлю робіт за державні кошти №1/04/04 від 04.04.2011 року, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується у 2011 році власними і залученими силами зі своїх матеріалів та матеріалів Замовника виконати для останнього роботи з ремонту адміністративної 7-ми поверхової будівлі АК «Харківобленерго»по вул.. Плеханівській, 126 у м.Харкові, а Замовник -прийняти і оплатити такі роботи (т. 1 а.с.200-205)

Факт виконання сторонами господарських зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат; актами приймання виконаних робіт; Підсумковою відомістю ресурсів та податковими накладними (т. 1 а.с. 206-245).

На виконання умов договорів, ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», були виписані позивачу податкові накладні №60 від11.11.2011 року, № 152 від 25.11.2011 року, №185 від 29.11.2011 року, № 186 від 29.11.2011 року, №247 від 30.11.2011 року (60-61, 154, 169, 186).

Позивачем також на підтвердження реальності виконання укладених господарських зобов'язань, було надано як документи, що підтверджують наявність у позивача дозвільної документації на виконання будівельних робіт (ліцензія, сертифікати відповідності, гарантійні зобов'язання, паспорти якості, висновки Державної Санітарно-епідеміологічної експертизи), так і документи, які підтверджують наявність технічної можливості на виконання (наявність технічних засобів), а саме свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які були досліджені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції зазначено, а судом апеляційної інстанції підтверджено, що доказів того, що зазначені у первинних документах роботи не були виконані ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», матеріали даної адміністративної справи на містять.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ППФ «ГСК»витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості отриманих робіт) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Також колегія судів зазначає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до Податкового кодексу України.

Разом з цим колегія судів зазначає, що відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та контрагентом угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначені договора не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія судів зазначає, що суд першої інстанції вірно визначив, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-3213/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.