Ухвала суду № 26407253, 03.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р.

Справа № 2-а-7624/10/1470

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого –судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Востроконова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ «Веселинівське зернопереробне підприємство»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ЗАТ «Веселинівське зернопереробне підприємство»до Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби (раніше Веселинівської міжрайонної ДПІ у Миколаївській області) про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2010 року ЗАТ «Веселинівське зернопереробне підприємство»звернулося до суду з позовом до Веселинівської міжрайонної ДПІ у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2010 р. № 0000072301/0, від 28 травня 2010 р. № 0000072301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000072301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000072301/3, від 19 березня 2010 р. № 0000082301/0, від 28 травня 2010 р. № 0000082301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000082301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000082301/3 (а.с. 4-9). Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що після зміни договірних умов з контрагентом ТОВ «Укррос-зерно», а саме заліку взаємних вимог, ним у листопаді 2008 р. було здійснено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, як того вимагає ст. 4 п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, у податкових накладних ним помилково була зазначена дата здійснення коригування, а не дійсна дата складання податкової накладної і у зв'язку із цією помилкою МДПІ дійшла висновку про те, що коригування податкових зобов'язань було здійснено без наявності податкових накладних, адже податкові накладні із невірною датою, нею не були враховані. Також позивач посилався на те, що до закінчення перевірки листом довів до відома відповідача зазначені обставини, але вони залишились поза його увагою. Тими ж доводами позивач обґрунтовує і безпідставність висновків МДПІ про порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як такі висновки побудовані на тому, що оскільки позивачем необґрунтовано зменшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, це, в свою чергу, призвело до невірного визначення валового доходу, шляхом його зменшення на суму 633025,0 грн. та заниження податку на прибуток підприємств у сумі 158256,0 грн.

Не визнаючи позов відповідач посилався на те, що перевіркою встановлено здійснення позивачем коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість без наявності податкових накладних, що призвело до зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 126604,92 грн. і потягло за собою зменшення податку на прибуток підприємства на 158256,0 грн. Крім того, на думку відповідача, позивач, використовуючи одні й ті ж самі податкові накладні, фактично двічі зменшував свої зобов'язання з податку на додану вартість, а саме - у листопаді 2008 р. та листопаді 2009 р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року в задоволенні позову було відмовлено (а.с. 62-66).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, ЗАТ «Веселинівське зернопереробне підприємство»подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28 січня до 5 березня 2010 р. відповідач провів планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 р. до 30 вересня 2009 р. Результати перевірки оформлені актом від 10 березня 2010 р. № 30/2301/31388599 (далі –акт перевірки) (т. 1, а.с. 26-66).

У висновку акту перевірки відповідач навів такі порушення податкового законодавства з боку позивача:

- ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час перевірки позивача, у результаті чого останнім занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 158256,0 грн.;

- ст. 4 п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час перевірки позивача, у результаті чого останнім занижено податок на додану вартість у сумі 126604,92 грн.

На підставі висновків акту перевірки 19 березня 2010 р. МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 158256,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 79128,0 грн. (т. 1, а.с. 19) та податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 126605,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 63302,0 грн. (т. 1, а.с. 20).

Не погодившись із правомірністю зазначених рішень, позивач скористався порядком апеляційного узгодження податкового зобов'язання, передбаченого ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на той час, та подав скарги до відповідача, ДПА у Миколаївській області і ДПА України, за наслідками розгляду яких скарги залишенні без задоволення і прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2010 р. № 0000072301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000072301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000072301/3, від 28 травня 2010 р. № 0000082301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000082301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000082301/3 (т. 1, а.с. 21-25, 84-99).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Позивач у травні 2005 р. та травні 2007 р. уклав з ТОВ «Укррос-зерно»контракти на поставку сільгосппродукції та ячменю фуражного (т. 1, а.с. 170-200, 203, 205-212).

28 листопада 2008 р. сторони підписали акт про залік взаємних вимог, відповідно до якого заборгованість за вищенаведеними контрактами вважається повністю погашеною (т. 1, а.с. 204).

Як визначено ст. 4 п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

У листопаді 2008 р. позивач подав до МДПІ розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість, у якому послався на податкові накладні № № 4, 27, 45, 57, 86, 90, 637, 669, 678, всі від 28 листопада 2008 р. (т. 1, а.с. 113-114, т. 2, а.с. 33-34).

Позивач зазначив, що внаслідок технічної помилки, у вищенаведених податкових накладних ним помилково була зазначена дата здійснення коригування –28 листопада 2008 р., а не дата видачі податкових накладних, які фактично були видані протягом 2006-2007 р.р. Таку помилку він намагався виправити, надіславши МДПІ листа від 3 березня 2010 р., у якому повідомив відповідача про ці обставини (т. 1, а.с. 123).

Суд першої інстанції вірно погодився з запереченнями відповідача, у яких він послався на п. 7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. №110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за № 268/5459 (далі – Інструкція № 110), чинної на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої платник податків має право виправити допущені та самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації до початку перевірки.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що позивач мав право виправляти виявлені помилки до початку перевірки, яка проводилась у період з 28 січня до 5 березня 2010 р., тоді як лист надіслано на адресу МДПІ тільки 3 березня, тобто за 2 дні до закінчення перевірки.

Колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що п. 7 Інструкції № 110 визначено порядок виправлення такої помилки, який полягає у тому, що позивач повинен був або надіслати уточнений розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми не пізніше дня подання такого уточненого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу в розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, а тому надіслання МДПІ листа не є виправленням помилки у розумінні Інструкції № 110.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про правильність твердження МДПІ про те, що подаючи розрахунок коригування у листопаді 2008 р., позивач у ньому фактично вказав неіснуючі податкові накладні, а з системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, чинного на час складання податкових накладних, вбачається, що дата, яка зазначається у податковій накладній, є обов'язковим реквізитом, і вірне зазначення дати податкової накладної впливає на визначення періоду, до складу податкового кредиту якого може бути включена така податкова накладна.

Також суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що у листопаді 2009 р., тобто через рік, позивач знов подав МДПІ уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 р., у якому знову послався на податкові накладні № № 27, 637, 669, 678 від 28 листопада 2008 р., тобто позивач двічі за одними й тими ж самими податковими накладними зменшував податкове зобов'язання з податку на додану вартість за один й той самий період –листопад 2008 р. (т. 2, а.с. 35-43).

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушення з боку позивача полягає не тільки в тому, що коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість проведено ним на підставі податкових накладних, які заповнені з порушенням встановленого порядку, зокрема у них невірно зазначено дату, а і у тому, що ним двічі за одними й тими ж податковими накладними здійснено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у результаті чого ці зобов'язань занижені на суму 126604,92 грн.

Висновки МДПІ про порушення позивачем ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємст⻴рунтуються на тих самих обставинах, що і висновки про порушення Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 4 п. 4.1. пп. 4.1.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Керуючись зазначеним суд першої інстанції правильно погодився з твердженням МДПІ, що безпідставне зменшення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із невірним коригуванням, призвело до зменшення валового доходу та заниження податку на прибуток підприємства у сумі 158256,0 грн.

За правилами ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на таке апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним на той час законодавством, ним доведено їх законність, у той час, як обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження. Отже позовні вимоги ЗАТ «Веселинівське зернопереробне підприємство»задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував.

Таким чином колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга ЗАТ «Веселинівське зернопереробне підприємство»задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ЗАТ «Веселинівське зернопереробне підприємство»–залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя О.С. Золотніков

Суддя Ю.В. Осіпов