Рішення № 2640711, 02.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.08 Справа№ 2/98

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю помічника прокурора Дзьоби Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів до Дочірнього підприємства “ЛАНТ-ЖКВ” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів про стягнення 14830 грн. 49 коп.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства “ЛАНТ-ЖКВ” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів про стягнення 14830 грн. 49 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.10.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 18.11.2008р. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 02.12.2008р.

В судових засіданнях представник позивача та прокурор позов підтримали, просили задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 1757 грн. 41 коп. боргу за спожиту теплову енергію.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 31.10.2008р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представникам роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

1 жовтня 2002р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №4197 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) брала на себе зобов’язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець (відповідач) зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об’єктів відповідача: житловий будинок по вул. Шевченка, 63/65, м. Львів, опалювальною площею 2169 м2.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об’єкт відповідача з 01.01.2008р. по 31.08.2008р. тепловою енергією в гарячій воді на загальну суму 13574 грн. 61 коп.

Пунктом 6.3. договору №4197 передбачено, що покупець (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача та прокурора, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, на дату заявлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 12334 грн. 61 коп.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 1757 грн. 41 коп. боргу за спожиту теплову енергію.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1757 грн. 41 коп. боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “ЛАНТ-ЖКВ” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів вул. Шевченка, 392а (ідентифікаційний код 30275752) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів вул. С.Петлюри, 9а (ідентифікаційний код 20784943) 1757 грн. 41 коп. боргу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства “ЛАНТ-ЖКВ” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів вул. Шевченка, 392а (ідентифікаційний код 30275752) в користь державного бюджету 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.