Ухвала суду № 26406437, 27.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р.Справа № 1570/2766/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Одеспродукткомплекс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеспродукткомплекс»до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеспродукткомплекс» звернулася до суду з позовом до Арцизької МДПІ Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000582200/0.

Свої позовні вимоги ТОВ «Одеспродукткомплекс» обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Одеспродукткомплекс»просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити даний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства за період з 1 травня 2011 року по 1 грудня 2011 року року, результати якої відображені в акті від 6 квітня 2012 року № 148/22-37163089 /а.с. 11-27/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на загальну суму у 550049,11 гривень. Зміст порушень полягав у збільшенні податкового кредиту за безтоварними господарськими операціями позивача з ТОВ «Таверс»та ТОВ «Олдеко».

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000582200/0 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 687561,39 гривень (основний платіж -550049,11 гривень, штрафні санкції -137512,28 гривень) /а.с. 10/.

Відповідно до абз. «1»п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, до податкового кредиту можуть бути віднесені суми податку сплачені виключно за реально здійсненими господарськими операціями.

Перевіркою позивача була встановлена відсутність: його контрагентів (ТОВ «Таверс»та ТОВ Олдеко) за податковою адресою, будь-яких ресурсів (фінансових, матеріальних та тощо) для здійснення господарської діяльності. Були встановлені також такі ж самі труднощі для здійснення господарської діяльності у інших СПД у ланцюзі постачання до позивача.

Зазначене, на думку колегії суддів, дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій.

Абзацом 2 ч. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року N 984 та зареєстрованому в МЮ України 12 січня 2011 року за N 34/18772 передбачено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки є належним та допустимим доказом порушення суб'єктом господарської діяльності діючого законодавства у відсутності відомостей, які достовірно спростовують викладені в ньому факти.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, частина 2 вищенаведеної норми не звільняє позивача (не суб'єкта владних повноважень) від доказування своїх доводів належним чином.

Отже, на думку колегії суддів, відповідач належними та допустимими доказами довів безтоварність вищенаведених господарських операцій позивача, тобто правомірність свого рішення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Частиною 1 ст. 145 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Частиною 6 ст. 145 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на наявність первинної документації, якими були оформлені вищенаведені безтоварні господарські операції, так як вони (бухгалтерська та фінансова документація) є не підтвердженими відповідно до вищенаведених вимог закону, тобто достовірно не доводять факту реальних змін майнового стану позивача або його контрагентів у зв'язку зі здійсненням вищенаведених операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач «здійснював»закупки сировини для виробництва та продажу товарів.

При виробництві будь-якого товару наявні норми витрат сировини для здійснення такого товару.

Отже, на думку колегії суддів, первинна бухгалтерська та фінансова документація, їх зведені дані (журнали ордери та тощо), акти інвентаризацій приблизно на час придбання зазначеної сировини та продажу виготовлених товарів, дані норм витрат на виробництво зазначеного товару вкупі зі зрозумілими поясненнями щодо співвідношення вищенаведених документів моли б довести товарність зазначених операцій позивача з його контрагентами.

Однак, на численні запитання суду, позивач відповідав, що для задоволення позовних вимог «зійде»й проста первинна документація підприємства, а інших доказів у них взагалі не мається.

В апеляційній скарзі позивач заявляв, що суд першої інстанції не дослідив велику кількість обставин, які мають значення для цієї справи, однак, на думку колегії суддів, зазначені обставини можуть підтверджуватися виключно доказами наданими позивачем, які він відмовився надати, як в суді першої так і апеляційної інстанції. Крім того, обставини, які не відносяться до вирішення справи по суті судом не досліджуються.

Окрім того, колегія суддів вважає, що судові витрати, відповідно до чинного законодавства, може бути стягнуто виключно з держбюджету, а не суб'єкта владних повноважень.

Отже, на думку колегії суддів, жодних підстав для висновку про протиправність спірного рішення відповідача не мається.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Одеспродукткомплекс»- залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеспродукткомплекс»до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000582200/0 -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 1 жовтня 2012 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/