Рішення № 26405724, 04.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.12 р. Справа № 5006/12/160/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Волноваського району в інтересах держави в особі Волноваської міської ради, м. Волноваха

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Волноваха

про стягнення 60827,99рн.

від Прокурора: Шаталова О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Томенко Е.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором Волноваського району в інтересах держави в особі Волноваської міської ради, м. Волноваха до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Волноваха про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 60827,99грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №74 від 16.02.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 60827,99грн. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди завдає шкоди інтересам державі в тому числі місцевому бюджету м. Волноваха.

Представник Волноваської міської ради через канцелярію надав суму письмові пояснення від 20.09.2012р., в яких позов прокурора підтримує повністю, підтверджує наявність за відповідачем заборгованості в сумі 60827,99грн. та просить суд задовольнити позов прокурора та стягнути з відповідача борг в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/33323 від 06.09.2012р., яке було отримано відповідачем 31.08.2012р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

Між Волноваською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 16 лютого 2011р. було укладено договір оренди №74 нежитлового приміщення, за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування комунальне майно - об'єкт нерухомого майна - нежитлове вбудоване приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 554,70кв.м.

Відповідно до п.2.1. договору об'єкт передається Орендодавцем Орендарю для розміщення магазину.

За приписами п.3.1. договору передача-приймання об'єкта оренди здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі, який підписується представниками сторін.

Згідно п.4.1. договору строк оренди становить до 16.02.2013р. з дати приймання об'єкту за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розмір орендної плати становить 9грн. за 1кв.м. у місяць, яка змінюється щомісячно з урахуванням індексу інфляції. Орендну плату Орендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує не пізніше 25 числа поточного місяця. (п. 5.2. договору).

Згідно п.7.1.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсувати кошти по сплаті Орендодавцем земельного податку.

Договір набуває чинності в момент, визначений у п.3.3. договору та діє до 16.02.2013р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою позивача.

До укладеного договору між сторонами 16.02.2011р. було складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове вбудоване приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 554,70кв.м. Акт приймання-передачі підписано обома сторонами.

12 лютого 2011р. ОСОБА_1 був підписаний гарантійний лист, у якому він зобов'язався компенсувати орендодавцю витрати з проведення оцінки майна та витрати пов'язані із виготовленням технічної документації об'єкта у строк, що не може перевищувати 6 місяців.

Листом №К-25-1 від 12.03.2011р. Волноваська міська рада на лист відповідача щодо можливості ремонту нежитлового приміщення та зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати повідомила, що ремонт та подальше зарахування його вартості в рахунок орендної плати може бути проведено за позиціями, які викладені в акті приймання-передачі від 16.02.2011р. при наявності кошторису, перевіреного ОКС Волноваської райдержадміністрації.

Додатковою угодою від 23.01.2012р. укладеною до договору оренди нежитлового приміщення №74 від 16.02.2011р. сторони розірвали договір оренди №74 від 16.02.2011р. та вважають його припиненим з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди та акту приймання-передачі орендованого майна. Повернення з платного строкового користування орендованого нежитлового приміщення відбулося за актом приймання-передачі від 10.02.2012р.

21 лютого 2012р. на адресу відповідача було надіслано претензію №07-02-208 від 20.02.2012р. з вимогою сплати заборгованість з орендної плати в сумі 61827,99грн. за договором оренди №74 від 16.02.2011р. Разом із претензією на адресу відповідача було також надіслано рахунок №20 від 10.02.2012р. на суму 60827,99грн. Як доказ надіслання претензії надано фіскальний чек №0270 від 21.02.2012р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 60827,99грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора Волноваського району в інтересах держави в особі Волноваської міської ради до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 5.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №74 від 16.02.2011р. належним чином не виконав, орендну плату за період з лютого 2011р. по лютий 2012р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 60827,99грн.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Клопотання відповідача щодо можливості ремонту орендованого нежитлового приміщення та зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати міською радою не було задоволено, оскільки відповідач не надав кошторису, який би свідчив про проведення ремонтних робіт об'єкта нерухомого майна, на підставі якого могло відбутися зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати за договором, про необхідність надання якого відповідача було повідомлено листом №к-25-1 від 12.03.2011р. Дані документи також відсутні в матеріалах справи.

Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 60827,99грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 2, 3 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 526, 530 546, 549, 550, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Волноваського району в інтересах держави в особі Волноваської міської ради, м. Волноваха до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Волноваха про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 60827,99грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Волноваської міської ради (85700, м. Волноваха, вул. Леніна, 88, код ЄДРПОУ 04053105) заборгованість по орендній платі в сумі 60827,99грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.10.2012р.

Суддя Тоцький С.В.