Постанова № 26404577, 27.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 22637/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технік» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Технік» звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції в м. Рівне та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0001922342/3 від 07.10.2009 року, №0002282342/3 від 07.10.2009 року, №0001912342/3 від 07.10.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач неправомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, так як придбання продукції здійснювалося на підставі усного договору. Про реальність та фактичне здійснення господарської операції свідчать, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, довіреність на приймання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, виписка банку по руху коштів позивача, рахунками-фактурами про надання і використання послуг автомобіля БКМ-302, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року в справі №2а-6562/09/1370 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в м. Рівне подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року в справі №2а-6562/09/1370 та в задоволенні позовних відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за придбаний товар позивачем перераховано кошти ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон». На кінець періоду, що перевірявся кредиторська заборгованість перед ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» відсутня. Трудові ресурси та виробничі потужності у ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» відсутні, що підтверджується Актом перевірки №1725/23-100/35953541 від 18.12.2008 року. ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» не здійснювало господарські операції, що підтверджується відсутністю документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг. Основні засоби та матеріальні активи на підприємстві відсутні. На підприємстві рахується одна посадова особа, інформація про найманих працівників на підприємстві відсутня. 08.12.2008 року слідчим в ОВС СВ «ОЗ» СУ УМВС України в Рівненській області порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів дослідивши та оцінивши матеріали справи звертає увагу, що незважаючи на наявність таких необхідних документів, які свідчать про здійснення господарської операції, як податкові накладні, видаткові накладні, довіреність на приймання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, виписка банку по руху коштів позивача, рахунками-фактурами про надання і використання послуг автомобіля БКМ-302, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), водночас в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі товарної продукції, товарно-транспортні накладні, договори перевезення, договори зберігання.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 зазначено, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

Так, зокрема податкові накладні, видаткові накладні, довіреність на приймання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, виписка банку по руху коштів позивача, рахунками-фактурами про надання і використання послуг автомобіля БКМ-302, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчать про незавершений цикл господарської операції, а отже породжують висновок про її фактичне нездійснення.

Крім того колегія суддів беручи до уваги доводи апелянта зазначає. що матеріалами справи стверджується відсутність як матеріальних так фізичних можливостей у контрагентів позивача на здійснення будь-яких господарських операцій, а сам факт складення документів на підтвердження здійснення господарської операції спрямований на безпідставне формування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

З матеріалів справи видно, що позивачем завищено суму амортизаційних відрахувань за 2008 рік на суму 9 316 грн. нараховуючи останні по основним засобам, які не приймали участі у виробництві.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року в справі №2а-6562/09/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор

Повний текст

виготовлено та підписано 01.10.2012 року