Постанова № 26404566, 03.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року справа №2а/1270/2131/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Лях О.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012р. в справі №2а/1270/2131/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (далі ПАТ «РКТК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000108011 від 02 березня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 06 по 10 лютого 2012 року відповідачем проводилась позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1» за період з 01.12.2010р. по 30.04.2011р.

За результатами перевірки було складено акт №27/08-1/01882551 від 17.02.2012р., на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000108011 від 02 березня 2012 року, яким збільшено суму бюджетного зобов'язання з ПДВ у розмірі 166 809 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн. Повідомлення-рішення було отримано позивачем поштою 05.03.2012р.

З вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не згодний, оскільки вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На думку відповідача позивачем було занижено суму ПДВ у лютому 2011 року в сумі 166 809 грн, що пов'язано з придбанням ТМЦ (макулатура) у контрагентів:

- ТОВ «Еколайф плюс» за договорами №26 від 05.01.2008р. та №124 від 08.02.2011р.;

- ТОВ «Вторма-1» за договорами №7 від 04.01.2008р., №129 від 01.02.2011р., №105 від 04.02.2010р., №62 від 04.01.2011р.

Вказані договори, на думку відповідача, є нікчемними, оскільки їх підписання та виконання позивачем не мало на увазі отримання товару та досягнення господарської мети.

Підставою для такого трактування фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1» відповідач визначає той факт, що у зв'язку з проведеними податковими органами перевірками постачальників та ланцюгів постачання, вони не здійснювали постачання макулатури. Подібні висновки ґрунтуються на припущеннях, що мають відображення лише в актах перевірок. При цьому жодного повідомлення-рішення, що підтверджували би такого роду припущення, податковими органами прийнято не було.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1» позивач зазначив, що з огляду на результати податкових перевірок ТОВ «Еколайф плюс» та ПАТ «РКТК» податковий орган вважає, що операції з придбання ПАТ «РКТК» у ТОВ «Еколайф плюс» макулатури за договорами №26 від 05.01.2008 та №124 від 08.02.2011 не мають реального товарного характеру.

З огляду на результати податкових перевірок ТОВ «Вторма 1» та ПАТ «РКТК» відповідач вважає, що операції з придбання ПАТ «РКТК» у ТОВ «Вторма 1» макулатури за договорами №26 від 05.01.2008 та №124 від 08.02.2011 не мають реального товарного характеру.

Зазначені висновки відповідача стосовно безтоварного характеру операцій та їх нікчемності є хибними та такими, що не відповідають чинному законодавству та реальному стану речей, оскільки відповідно до договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Еколайф плюс» і ТОВ «Вторма 1» (далі постачальники), постачальники зобов'язалися поставити, а ПАТ «РКТК» прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов вказаних договорів та специфікацій до них. Датою поставки вважається дата відмітки у накладній при поставці макулатури на склад позивача. Крім того, відповідно до вище зазначених договорів поставки і приймання макулатури проводиться партіями. Під партією товару вважається кількість макулатури у одному транспортному засобі однієї марки, оформлене однією товарно - транспортною накладною, видатковою накладною (специфікацією), у якій вказується найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії.

На підставі вказаних договорів ПАТ «РКТК» в грудні 2010-квітні 2011років реально отримувало від постачальників товар (макулатуру), що підтверджується відповідними приходними актами, товарно - транспортними накладними та отриманими від постачальниками податковими накладними. Всі ці документи було надані відповідачу під час проведення перевірки. Весь отриманий товар був оплачений у повному обсязі ,що підтверджено даними перевірки.

Макулатура від постачальників до складу ПАТ «РКТК» доставлялась залученими перевізниками згідно товарно-транспортних накладних, оформлених транспортними організаціями, що само по собі підтверджує товарність операцій та факт реальності і дійсності угоди.

Крім того, на ПАТ «РКТК» з березня 2008р. була уведена автоматизована система керування технологічним процесом прийому сировини - «Система автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» (надалі за текстом Система) на базі ваг «В-св-60000».

Вказана система дозволяє безпомилково встановити коли та від якого саме постачальника поступила макулатура, кількість, вагу, марку, дату, час приймання сировини, № автомобілів з фото підтвердженням вказаних фактів.

Під час проведення перевірки, ревізорам були надані відповідні виписки з вагової складу макулатури позивача з фотографіями, які підтверджують наявність поставки товару (макулатури) від постачальників, тобто правочини є товарними та реальними і здійснені з метою настання реальних наслідків - покупка макулатури та використання її у якості сировини для виробництва картону та паперу.

Також під час проведення перевірки надавався паспорт, структурно-інформаційної схеми системи та керівництво по користуванню «Системи автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» на базі ваг «В-СВ-60000» при розгляді яких видно, що всі документи по оприбуткуванню макулатури на ПАТ «РКТК» формуються без участі людини на підставі автоматичної обробки даних, тому ніяким чином підроблені бути не можуть. Фотографування автомобіля, що доставив на склад ПАТ «РКТК» макулатуру, проводиться не людиною, а передбачено системою автоматичного зважування в момент в'їзду на територію комбінату. Всі фотографії автомобілів відповідають даним по автомобілях, зазначеним у товарно-транспортних накладних, що є додатковим доказом товарності й чинності операції по угодах купівлі-продажу макулатури між постачальниками та ПАТ «РКТК» .

Придбана у постачальників макулатура в повному обсязі була перероблена, в результаті чого ПАТ «РКТК» було вироблено та реалізовано готову продукцію (папір, картон та гофротару з нього).

Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000108011 від 02 березня 2012 року, яким збільшено суму бюджетного зобов'язання з ПДВ у розмірі 166 809 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012р. відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, представник позивача надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність у порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 06.02.2012р. по 10.02.2012р. посадовими особами відповідача відповідно до наказу від 20.01.2012р. №36 згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 та 79.2 ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «РКТК» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма 1» за період з 01.12.2010р. по 30.04.2011р.

За результатами перевірки складено акт № 27/08-1/01882551 від 17.02.2012р., у якому зроблено висновок про:

1) порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «РКТК» занижено податок на додану вартість на суму 166809 грн, у т.ч. за лютий 2011р. - 166809 грн;

2) порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.3 ст.198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «РКТК» завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 1757240 грн, у т.ч. за січень 2011р. - 923248 грн, квітень 2011р. - 833992 грн.

Взаємовідносини між ПАТ «РКТК» та ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1, 2 т. 215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними і, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

На підставі акту перевірки № 27/08-1/01882551 від 17.02.2012р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську винесене податкове повідомлення-рішення №00000108011 від 02 березня 2012 року, яким збільшено суму бюджетного зобов'язання з ПДВ у розмірі 166 809 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

Спірним питання у даній справі є реальність господарських операцій між ПАТ «РКТК» та ТОВ «Еколайф плюс», ТОВ «Вторма-1» та ЗАТ «Вторма», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що частина спірних правовідносин виникла до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід також застосовувати норми Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит ПАТ «РКТК» сформований по операціях з контрагентами ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1».

Між ПАТ «РКТК» та ТОВ «Еколайф плюс» були укладені договори №26 від 05.01.2008р. та №124 від 08.02.2011р., а також між ПАТ «РКТК» та ТОВ «Вторма-1» - договори №7 від 04.01.2008р., №129 від 01.02.2011р., №105 від 04.02.2010р. та №62 від 04.01.2011р.

Згідно договору №26 від 05.01.2008р., укладеного між позивачем та ТОВ «Еколайф плюс», продавець - ТОВ «Еколайф плюс» зобов'язується поставити, а покупець - позивач по справі прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставка та прийняття макулатури проводиться партіями. Під партією товару розуміється кількість макулатури в одному транспортному засобі однієї марки, оформлене однією товарно-транспортною (з/д) накладною, витратною накладною (або специфікацією), в якій зазначається найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії. На кожній кіпі повинен бути наклеєний ярлик із зазначенням постачальника, марки макулатури, дати формування партії.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі покупця відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Згідно договору №124 від 08.02.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ «Еколайф плюс», продавець - ТОВ «Еколайф плюс» зобов'язується поставити, а покупець - позивач по справі прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов цього договору, згідно специфікацій, оформлених в додатках або додаткових угодах до цього договору. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставка та прийняття макулатури проводиться партіями. Під партією товару розуміється кількість макулатури однієї марки, оформлене однією витратною накладною (або специфікацією), в якій зазначається найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії. На кожній кіпі повинен бути наклеєний ярлик із зазначенням постачальника, марки макулатури, дати формування партії, номера та ваги кіпи.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі покупця відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Згідно договору №7 від 04.01.2008р., укладеного між позивачем та ЗАТ «Вторма», продавець - ЗАТ «Вторма» зобов'язується поставити, а покупець - позивач по справі прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставка та прийняття макулатури проводиться партіями. Під партією товару розуміється кількість макулатури в одному транспортному засобі однієї марки, оформлене однією товарно-транспортною (з/д) накладною, витратною накладною (або специфікацією), в якій зазначається найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії. На кожній кіпі повинен бути наклеєний ярлик із зазначенням постачальника, марки макулатури, дати формування партії.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі покупця відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору строк його дії встановлюється з дня його підписання та діє до 31.01.2009р., однак в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

До вказаного договору надані додаткові угоди від 01.12.2009р., від 16.12.2009р., від 31.12.2009р. про встановлення закупочних цін на макулатуру та мінімального об'єму постачання. Додатковою угодою до вказаного договору від 01.02.2010р. продовжений строк дії договору до 31.01.2011р. Після цього також надані додаткові угоди від 03.02.2010р., від 01.03.2010р., від 02.03.2010р., від 08.04.2010р., від 23.04.2010р., від 17.05.2010р., від 31.05.2010р., від 07.06.2010р., від 24.06.2010р., від 26.07.2010р., від 15.09.2010р., від 20.10.2010р., від 26.10.2010р., від 01.11.2010р., від 30.11.2010р. про встановлення закупочних цін на макулатуру та об'ємів постачання.

Згідно договору №129 від 01.02.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ «Вторма 1», продавець - ТОВ «Вторма 1» зобов'язується поставити, а покупець - позивач по справі прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов цього договору згідно специфікацій, оформлених в додатках або додаткових угодах до цього договору. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставка та прийняття макулатури проводиться партіями. Під партією товару розуміється кількість макулатури однієї марки, оформлене однією витратною накладною (або специфікацією), в якій зазначається найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії. На кожній кіпі повинен бути наклеєний ярлик із зазначенням постачальника, марки макулатури, дати формування партії, номера та ваги кіпи.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі покупця відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Згідно договору підряду №105 від 04.02.2010р., укладеного між позивачем та ЗАТ «Вторма», підрядник - ЗАТ «Вторма» зобов'язується виконати у відповідності з умовами договору визначені в п. 2.1 Договору роботи, результатом яких стане передача замовнику (позивачу по справі) у власність макулатури для потреб замовника, а замовник в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити виконані підрядником роботи. Підрядник зобов'язується виконати роботи з пресування та завантаження макулатури та передати результати цих робіт замовнику. Підрядник зобов'язується передавати Замовнику макулатуру окремими партіями із дотриманням вимог до якості. В підтвердження факту прийму-передачі партій макулатури сторони підписують акт виконаних робіт. Прийомка макулатури за якістю та кількістю проводиться на складі Замовника.

Згідно договору підряду №62 від 04.01.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ «Вторма 1», підрядник - ТОВ «Вторма 1»зобов'язується виконати у відповідності з умовами договору визначені в п. 2.1 Договору роботи, результатом яких стане передача замовнику (позивачу по справі) у власність макулатури для потреб замовника, а замовник в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити виконані підрядником роботи. Підрядник зобов'язується виконати роботи з пресування та завантаження макулатури та передати результати цих робіт замовнику. Підрядник зобов'язується передавати Замовнику макулатуру окремими партіями із дотриманням вимог до якості. В підтвердження факту прийму-передачі партій макулатури сторони підписують акт виконаних робіт. Прийомка макулатури за якістю та кількістю проводиться на складі Замовника.

Згідно паспорту №390 у позивача в наявності ваги електронні тензометричні платформові автомобільні серії «ЛАХТА-У» моделі СВ-60000А/18 заводський №211345, які за своїми технічними характеристиками можуть використовуватися.

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит.

В якості доказів надані приходні акти, в яких відсутні дані про місце, в якому проводилося розвантажування вантажу: вказівка на місто, вулицю та номер будівлі, відомості щодо місця роботи осіб, яки приймали продукцію, дата та номер документа щодо їх повноважень, вказівки про ознайомлення цих осіб з правилами приймання продукції. На частині акту, де зазначена літера «Z», тобто на цій частині не повинно бути ніяких відомостей, додатково дописані відомості.

В якості доказів надані акти про зважування макулатури, в яких відсутні дані про місце, в якому проводилося зважування: вказівка на місто, вулицю та номер будівлі, відомості щодо місця роботи осіб, яки приймали продукцію, відомості щодо предметів, якими проводилося зважування, посилання на їх марку, відповідність технічним нормам та справність.

В якості доказів надані виписки товарно-транспортних накладних з фотографіями частини вантажівки, де знаходиться номерний знак.

В якості доказів надані товарно-транспортні накладні, в яких відсутні відомості щодо посади особи, яка приймала продукцію, та зазначено спосіб визначення маси - «візуально».

В якості доказів отримання макулатури від ЗАТ «Вторма» позивачем надані накладні, в яких відсутні відомості щодо прийняття макулатури: не зазначені прізвище та ініціали особи, її посада, відсутній підпис цієї особи та штамп підприємства-одержувача макулатури.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач, в порушення вимог ст. ст. 626-629 ЦК України та п.п. 3.5. та 4.1. укладених договорів поставки, неналежним чином оформлював результати поставки макулатури, що виявилося в наступному.

Оскільки в приходних актах відсутні дані про місце, в якому проводилося розвантажування вантажу: вказівка на місто, вулицю та номер будівлі, відомості щодо місця роботи осіб, яки приймали продукцію, дата та номер документа щодо їх повноважень, вказівки про ознайомлення цих осіб з правилами приймання продукції; на частині акту, де зазначена літера «Z», тобто на цій частині не повинно бути ніяких відомостей, додатково дописані відомості, суд першої інстанції вважав, що зазначені недоліки позбавляють можливості віднесення цих актів до категорії документів, які підтверджують умови виконання укладених договорів поставки макулатури.

Оскільки в актах про зважування макулатури відсутні дані про місце, в якому проводилося зважування: вказівка на місто, вулицю та номер будівлі, відомості щодо місця роботи осіб, яки приймали продукцію, відомості щодо предметів, якими проводилося зважування, посилання на їх марку, відповідність технічним нормам та справність, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені документи позбавляють можливості віднесення цих документів до таких, які вказують на виконання умов укладених договорів поставки макулатури .

Надані позивачем виписки товарно-транспортних накладних з фотографіями частини вантажівки, де знаходиться номерний знак, не можуть бути підтвердженням виконання умов укладених договорів поставки макулатури, оскільки надані фотографії не відображають автомобіль повністю, відсутнє зображення автоконтейнера з вантажем, відсутні зображення місця знаходження автомобіля з можливістю визначення цього місця за відповідною адресою, відсутні зображення самого вантажу та його кількості та відповідного пакування.

Оскільки надані позивачем накладні не містять відомості щодо прийняття макулатури: не зазначені прізвище та ініціали особи, її посада, відсутній підпис цієї особи та штамп підприємства-одержувача макулатури, суд першої інстанції вважав, що вказані документи не можуть бути віднесені до таких, які вказують на виконання умов укладених договорів поставки макулатури.

Враховуючи наведені недоліки в зазначених документах, відсутність в них обов'язкових реквізитів та даних, які б могли надати можливість їх віднесення до виконання умов укладених договорів поставки макулатури, приходні акти, акти про зважування макулатури, виписки товарно-транспортних накладних з фотографіями частини вантажівки, накладні судом першої інстанції визнані неналежними доказами щодо підтвердження поставки макулатури позивачу за договорами поставки, зазначеними в акті перевірки.

Також судом першої інстанції встановлено, що у всіх товарно-транспортних накладних кількість продукції, яка завантажувалася постачальником, відрізнялася від кількості, яка отримувалася покупцем. Однак в порушення п. 25 «Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» (Затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 №П-6), дотримання якої визначено укладеними договорами постачання, не складалися акти із зазначенням точних даних про недостачу чи зайву продукцію.

Також судом першої інстанції встановлено, що в порушення п. 26 «Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» (Затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 №П-6), дотримання якої визначено укладеними договорами постачання, акти щодо приймання продукції не затверджувалися керівником чи його заступником.

В якості доказів здійснення господарської діяльності для підтвердження формування податкового кредиту позивачем наданий договір №7 від 04.01.2008р., відповідно до п. 6.1 якого строк його дії встановлюється з дня його підписання та діє до 31.01.2009р., однак в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Після цього відповідно до вказаного договору укладалися угоди від 01.12.2009р., від 16.12.2009р., від 31.12.2009р. про встановлення закупочних цін на макулатуру та мінімального об'єму постачання. Однак ці угоди укладалися після закінчення кінцевого терміну дії договору без його продовження. Додатковою угодою до вказаного договору від 01.02.2010р. продовжений строк дії договору до 31.01.2011р., тобто продовження відбулося після спливу двох років після спливу кінцевого строку дії договору.

Після цього також укладалися додаткові угоди від 03.02.2010р., від 01.03.2010р., від 02.03.2010р., від 08.04.2010р., від 23.04.2010р., від 17.05.2010р., від 31.05.2010р., від 07.06.2010р., від 24.06.2010р., від 26.07.2010р., від 15.09.2010р., від 20.10.2010р., від 26.10.2010р., від 01.11.2010р., від 30.11.2010р. про встановлення закупочних цін на макулатуру та об'ємів постачання, у зв'язку з чим всі операції в рамках зазначеного договору, які проводилися на підставі угод, укладених після 31.01.2009р., відбувалися на підставі договору, термін дії якого вже сплинув.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Посилання ДПІ на нікчемність договорів, укладених ПАТ «РКТК» та його контрагентами ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ «Еколайф плюс» і ТОВ «Вторма-1» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але, за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

У випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Колегія суддів, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Також представником позивача надані докази перероблення макулатури, яка в якості товару повинна була поставлена позивачу постачальниками за зазначеними договорами поставки.

Суд першої інстанції надав неналежну оцінку цим доказам, які свідчать про отримання макулатури позивачем від ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1» та її подальшому використанні у господарській діяльності ПАТ «РКТК».

Судом першої інстанції встановлені недоліки у приходних актах, актах зважування та товарно-транспортних накладних, які надані позивачем в якості доказів реальності господарських операцій, однак відсутність даних, на які вказує суд першої інстанції. пояснюється використанням позивачем «Системи автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» на базі ваг «В-СВ-60000», у зв'язку із чим всі документи по оприбуткуванню макулатури на ПАТ «РКТК» формуються без участі людини на підставі автоматичної обробки даних, тому підроблені бути не можуть. Фотографування автомобіля, що доставив на склад ПАТ «РКТК» макулатуру, проводиться не людиною, а системою автоматичного зважування в момент в'їзду на територію комбінату. Всі фотографії автомобілів відповідають даним по автомобілях, зазначеним у товарно-транспортних накладних, що є доказом товарності й чинності операції по угодах купівлі-продажу макулатури між постачальниками та ПАТ «РКТК» .

Посилання суду першої інстанції на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, колегія суддів оцінює критично.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної або недоліки у її складанні свідчать про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всі операції в рамках договору№7 від 04.01.2008р. між позивачем та ЗАТ «Вторма», які проводилися на підставі угод, укладених після 31.01.2009р., відбувалися на підставі договору, термін дії якого вже сплинув, оскільки у самому договорі є посилання на строк його дії у всякому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Укладання в подальшому додаткових угод свідчить про продовження господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом та спростовує висновки суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання макулатури з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000018011 від 19.04.2012р.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаним вище податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012р. №0000018011 про збільшення суми бюджетного зобов'язання Публічному акціонерному товариству «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з податку на додану вартість у розмірі 166809 грн та штрафних санкцій в сумі 1 грн підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012р. в справі №2а/1270/2131/2012 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012р. в адміністративній справі № 2а/1270/2131/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби №0000018011 від 19.04.2012р. про збільшення суми бюджетного зобов'язання Публічному акціонерному товариству «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з податку на додану вартість у розмірі 166809 грн та штрафних санкцій в сумі 1 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» витрати по оплаті судового збору в сумі 1668 грн 10 коп.

Постанова суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

О.П. Лях