Рішення № 2640439, 28.11.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.08 Справа№ 15/286

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн", м.Білгород-Дністровський, Одеська область

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОФІ", м.Львів

про стягнення 1 701 720, 51 грн.

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: ХХХХХХХХ - представник (довіреність б/н від 22.08.2008р.)

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю "Винконцерн", м.Білгород-Дністровський, Одеська область до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОФІ", м.Львів про стягнення 1 701 720, 51 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 26.10.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 04.11.2008р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. Ухвалою суду від 04.11.2008р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 27.11.2008р. В судовому засіданні 27.11.2008р. оголошено перерву до 28.11.2008р.

Відповідачем подавалась заява про відвід судді у зв'язку із незадоволенням його клопотання про зупинення провадження у справі. Ухвалою заступника голови господарського суду Львівської області від 28.11.2008р. заяву про відвід судді було відхилено.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Позивач позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем 04.10.2005р. укладено договір поставки № 36/2/05, згідно з умовами якого позивачач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач приймати і оплачувати його згідно з умовами договору. На виконання умов договору поставки № 36/2/05 від 04.10.2005р. позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач оплату за поствлений товар в повній мірі не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1 689 522, 51 грн.. У звязку із цим відповідачу на підставі п. 8.2.1. договору поставки №36/2/05 від 04.10.2008 р. було нараховано пеню в розмірі 12198 грн.. Просить позов задоволити.

В судове засідання 28.11.2008 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, докази погашення заборгованості не долучив. Зі змісту клопотання про зупинення провадження у господарській справі та заяви про відвід судді вбачається оспорювання відповідачем дійсності договору поставки №36/2/05 від 04.10.2008 р. та невизнання позовних вимог.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, подані докази в їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Винконцерн" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" 04.10.2005 року укладено договір поставки № 36/2/05 (далі - договір). Договір підписаний від імені сторін та скріплений печатками. Доказів існування між сторонами розбіжностей щодо умов договору, порядку його укладення суду не надано.

Відповідач посилається на розгляд господарським судом Одеської області справи щодо дійсності даного договору (№22/183-08-4719), порушеної після порушення провадження у цій справі - 12.11.2008 р., що підтверджується відповідною ухвалою.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Посилаючись на недійсність правочину по цій справі, відповідач не надав пояснень щодо того, з якої підстави він вважає договір недійсним, не довів факт недійсності договору належними доказами. Враховуючи, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з пердемтом спору договір, який суперечить законодавству, а також враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то господарський суд вирішуючи спір зобовязаний дослідити усі обставини справи, у т.ч. повязані із твердженнями сторони щодо недійсності договору, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Згідно із ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі лише у випадку неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої повязаної із нею справи, що розглядається іншим судом. Враховуючи, що твердження відповідача можуть і повинні бути перевірені судом по даній справі, передбачені законом підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Судом встановлено, що у позовній заяві та в решті доданих до позовної заяви документах дана угода зазначена як договір поставки № 211 від 04.10.2005 року. Проте, як встановлено судом та підтверджено представниками обох сторін в судовому засіданні 27.11.2008 року договір поставки № 211 від 04.10.2005 року та договір поставки № 36/2/05 від 04.10.2005 року - це один і той же договір на якому проставлено ці обидва номери.

Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар (алкогольні напої), а відповідач приймати та оплачувати поставлений товар на умовах даного договору.

Згідно з п.5 договору, перші три поставки оплачуються 100% передоплати за три дні до дати розливу. Всі наступні поставки оплата здійснюється: 50% передоплати за три дні до дати розливу та 50% оплити на протязі 21 банківського дня з моменту поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що договір фактично виконувався сторонами, позивач здійснював поставку товару, відповідач його приймав та частково оплачував. Враховуючи, що підписи під договором поставки скріплені печатками, приймаючи до уваги дії сторін спрямовані на виконання умов договору, фактичне визнання обовязковості його умов сторонами, суд не вбачає стверджуваних відповідачем обставин щодо недійсності чи неукладеності даного договору.

На виконання умов договору позивач в період з 12.08.2008р. по 26.09.2008р. поставив відповідачу товару на загальну суму 1 779 889, 18 грн., що підтвержується видатковими накладними: № 173 від 12.08.2008р. на суму 110 430, 00 грн., № 174 від 12.08.2008р. на суму 19 469, 96 грн., № 175 від 12.08.2008р. на суму 19 299, 98 грн., № 176 від 15.08.2008р. на суму 249 786, 80 грн., № 177 від 15.08.2008р. на суму 66 586, 06 грн., № 178 від 15.08.2008р. на суму 221 309, 41 грн., № 181 від 21.08.2008р. на суму 221 309, 41 грн., № 182 від 21.08.2008р. на суму 118 330, 32 грн., № 183 від 21.08.2008р. на суму 54 343, 14 грн., № 184 від 21.08.2008р. на суму 29 140, 01 грн., № 186 від 02.09.2008р. на суму 75 240, 00 грн., № 187 від 02.09.2008р. на суму 116 489, 85 грн., № 188 від 02.09.2008р. на суму 25 991, 20 грн., № 115 від 26.09.2008р. на суму 37 839, 84 грн., № 195 від 26.09.2008р. на суму 111 600, 00 грн., № 197 від 26.09.2008р. на суму 100 259, 89 грн..

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконав. Оплату за поставлений товар здійснив частково, внаслідок чого у нього перед ТзОВ "Винконцерн" виникла заборгованість в сумі 1 689 522, 51 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 20.10.2008р., підписаного керівниками позивача та відповідача.

Крім того, позивач звернувся до ТзОВ "Торговий дім "Софі" з претензією від 07.10.2008р. № 1204 з вимогою сплатити заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав і заборгованість не сплатив.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.8.2.1. договору за несвоєчасну сплату за продукцію згідно видаткової накладної чи виставленого рахунку відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки з врахуванням офіційно встановленого індексу інфляції від дати отримання продукції за видатковою накладною.

Пеня, нарахована відповідачу за несвоєчасну оплату поставленого товару складає 12 198, 00 грн.

Таким чином, загальна сума збитків ТзОВ "Винконцерн", яка спричинена відповідачем внаслідок неналежного виконання договірних умов складає 1 701 720, 51 грн. і станом на день звернення позивача до господарського суду відповідачем не погашена.

Враховуючи вищевказане, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 “Про державне мито” (зі змінами та доповненнями) із позовних заяв, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1% ціни позову, отже, позивач повинен був сплатити 17 017, 20 грн. державного мита, хоча фактично сплатив 11 702, 00 грн. Оскільки судом задоволені позовні вимоги на суму 1 701 720, 51 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача фактично сплачену ним суму держмита та судових витрат та додатково в дохід Державного бюджету 5 315, 20 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальгністю "Торговий дім "Софі" (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 30994948) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн" (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Кишинівська, 144Б, код ЄДРПОУ 24541545) 1 689 522, 51 грн. основного боргу, 12 198, 00 грн. пені, 11 702, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 30994948) в дохід Державного бюджту 5 315, 20 грн. державного мита.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Костів Т.С.