Постанова № 26403830, 12.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5023/1781/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Потапенко В.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Новосельцев В.І. (довіреність б/н від 06.08.2012 р.)

відповідача - Артьомова О.Р. (довіреність № 66/957 від 16.08.2012 р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №2626Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2012 р. у справі № 5023/1781/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків

до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", м. Харків

про стягнення 131591,47 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 червня 2012 року у справі № 5023/1781/12 (суддя Шатерніков М.І. ) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" (61193, м. Харків, вул. Лозівська, 5, код 14308262) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, 3/5; код 24347487) інфляційні втрати в сумі 91791,90 грн., 3% річних у сумі 39799,57 грн., судовий збір в сумі 1631,83 грн.

Відповідач, ДП "Харківський завод електроапаратури", із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2012 р. в повному обсязі і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 р. апеляційну скаргу повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 27.07.2012 р., відповідач повторно подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2012 р. в повному обсязі і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП "Харківський завод електроапаратури" посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення строку на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що ним були усунуті недоліки, зазначені судом апеляційної інстанції в ухвалі від 27.07.2012 р., якою апеляціну скаргу було повернуто скаржнику.

Колегія суддів зазначила, що ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. задоволено клопотання відповідача, відновлено сторк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 11.09.2012 р. об 10:00 год.

11.09.2012 р. у судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача заявив клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Колегія суддів, порадившись на місці, задовольняє клопотання позивача та долучає додаткові матеріали до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обгрунтованим та законним, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 лютого 2009 р. по справі № 15/458-08 за позовом АТ "Лізингова компанія "Сприяння" до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" про стягнення 147699,68 грн., було задоволено позовні вимоги АТ "Лізингова компанія "Сприяння" у повному обсязі, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" на користь АТ "Лізингова компанія "Сприяння" 286927,93 грн. основного боргу, 1374,86 грн. річних, 7478,81 грн. інфляційних втрат, 2958,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вищезазначеного рішення суду 17.02.2009 року був виданий відповідний наказ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 квітня 2009 р. по справі № 35/37-09 за позовом АТ "Лізингова компанія "Сприяння" до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" про стягнення 142625,00 грн., було задоволено позовні вимоги АТ "Лізингова компанія "Сприяння" частково, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" на користь АТ "Лізингова компанія "Сприяння" 131733,54 грн. основного боргу, 1327,01 грн. річних, 8320,90 грн. інфляційних втрат, 1413,81 грн. держмита та 116,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 97,46 грн. 3% річних та 1146,09 грн. інфляційних провадження у справі було припинено На виконання вищезазначеного рішення суду 28.04.2009 року був виданий відповідний наказ.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, доказів скасування вищевказаних рішень в матеріалах справи не міститься.

Як вбачається з матеріалів справи, підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавчі провадження ВП № 11986750 та ВП № 12741313.

Відповідно п. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Судом першої інстанції, на момент розгляду справи, встановлено, що відповідач не виконав вищезазначені рішення господарського суду Харківської області, заборгованість відповідача перед позивачем не була сплачена та становила 441769,83 грн.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що його представник не підтверджував вищевказаний факт, а лише повідомив місцевий господарський суд про те, що Національним космічним агентством України було прийнято рішення про ліквідацію ДП "Харківський завод електроапаратури", у зв'язку з чим на підставі наказу НКАУ № 277 від 03.09.2010 року була створена ліквідаційна комісія, якою була розпочата процедура ліквідації відповідача. Так, 17 вересня 2010 року в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Урядовий кур'єр"№ 172 було опубліковано повідомлення про ліквідацію ДП "Харківський завод електроапаратури" та встановлено 2-х місячний строк для пред'явлення вимог кредиторів. У зв'язку з відсутністю заяви позивача щодо пред'явлення кредиторських вимог до відповідача у встановлений строк, в реєстр кредиторів, який було затверджено 21.11.2010 року, АТ "Лізингова компанія "Сприяння" не була включена. Таким чином, на думку відповідача, оскільки АТ "Лізингова компанія "Сприяння" пропущено строк на пред'явлення своїх кредиторських вимог, то його вимоги вважаються погашеними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що такі твердження відповідача не можуть бути прийняті судом.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ст. 60 ГК України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ані в суді першої інстанції, ані суді апеляційної інстанції відповідачем не надано до суду доказів персонального письмового повідомлення позивача про ліквідацію ДП "Харківський завод електроапаратури".

Вважаються погашеними, відповідно до ч. 5 ст. 112 ЦК України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи.

Вимоги АТ "Лізингова компанія "Сприяння" не підпадають під жодну з категорій визначених у пункті 5 ст. 112 ЦК України, тому не можуть бути визнані погашеними.

Більш того, ч. 4 ст. 112 ЦК України, встановлено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Відтак, колегія суддів зазначає, що на теперішній час підстави вважати вимоги позивача до ДП "Харківський завод електроапаратури" погашеними відсутні.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Така сама позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05 грудня 2011 року по справі № 16/164(2010).

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2012 р. у справі № 5023/1781/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2012 р. у справі № 5023/1781/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови підписано 17.09.2012 р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Ільїн О.В.