Постанова № 26403768, 09.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.12 Справа № 5015/1828/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012р.

у справі № 5015/1828/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Червоноград

до відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації, м.Старий Самбір

про стягнення заборгованості в сумі 130 152,00 грн. ,

з участю представників :

від скаржника -ОСОБА_2; ОСОБА_3 - адвокат

від відповідача -ОСОБА_4 - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2012р. у справі № 5015/1828/12 (суддя Березяк Н.Є.) відмовлено в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Червоноград до відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації, м.Старий Самбір про стягнення 130 152,00 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що вугілля вважається не переданим відповідачу лише за відсутності повного пакету документів, необхідних для здійснення оплати за нього. На думку скаржника, зобов»язання по договору ним виконані в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, жодних претензій стосовно якості прийнятого вугілля з боку відповідача не було.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

В позовній заяві позивач обгрунтовує заявлені вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю вугілля за державні кошти № 270 від 15.09.2011р. не здійснив оплати у повному обсязі за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 130 152,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.09.2011р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Постачальник) та Відділом освіти Старосамбірської районної державної адміністрації (Замовник) укладено договір № 270 про закупівлю вугілля за державні кошти, відповідно до якого позивач впродовж строку дії договору зобов'язувався поставити у 2011 році Замовнику вугілля марки ГЖСМ в кількості 1300 тонн на загальну суму 1 131 000,00 грн. по ціні 870,00 грн. за 1 тонну , а відповідач зобов'язувався приймати вугілля та оплатити його вартість на умовах та в строки згідно умов Договору.

Як стверджує позивач, він повністю виконав взяті на себе зобов'язання по поставці вугілля за укладеним договором, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не розрахувався за вугілля по накладних №№ 80-85, поставлене в період з 04.11.2011 року по 11.11.2011 року.

Заборгованість за поставлене вугілля станом на 09.12.2011 року складала 130152,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов невірного висновку щодо відсутності права позивача на звернення до господарського суду з підстав непередання відповідачу повного пакету документів, необхідних для оплати вугілля.

Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для здійснення поставки вугілля був договір про закупівлю вугілля за державні кошти № 270 від 15.09.2011р., за умовами якого оплата за поставлене вугілля проводиться замовником після отримання та провірки даного вугілля у відповідності до п.2.3, але не пізніше 5-ти робочих днів з дати надходження вугілля.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 ЦК України).

Згідно умов договору сторони обумовили, що якість вугільної продукції, що поставляється повинна відповідати марці ГЖСШ та засвідчуватись посвідченнями якості виробника.

Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений на протязі 5 днів з дня виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня поступлення продукції на склад покупця, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами.

Всупереч наведеній вище вимозі Інструкції відповідачем акту про приховані недоліки продукції не представлено.

Згідно ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитись від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Згідно п.16 Інструкції при виявленні невідповідності якості продукції вимогам стандартів, технічних умов, креслень, взірців, договору чи даним, вказаним в маркуванні і супроводжуючих документах, що засвідчують якість продукції, отримувач призупиняє приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складення двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в основних чи особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах чи в договорі.

Пунктом 17 Інструкції встановлені вимоги, яким повинен відповідати виклик представника іншої сторони.

Відповідно до п. 20 Інструкції в разі неявки представника виробника (відправника) перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів -експертом бюро товарних експертиз чи представником відповідної інспекції з якості.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем складалися акти в порядку, передбаченому Інструкцією, викликалися представники позивача для взяття проб та складення актів.

Крім того, відповідачем було прийнято вугілля без жодних зауважень, актів щодо виявленого неякісного вугілля за участю представників позивача не складалося, викликів для складення актів, взяття проб позивач не отримував.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ч. 1 ст. 679 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Крім того, згідно ст.666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані покупцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не встановлював жодного строку для передачі йому будь-якого іншого документа про якість, ніж ті, що йому були передані, та не відмовлявся від договору і не повертав вугілля.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких відповідач не повернув грошові кошти за отриманий товар.

Для врегулювання спору в досудовому порядку позивач надіслав на адресу відповідача претензію 16.02.2012 р., яка залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення з позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012 року у справі № 5015/1828/12 скасувати.

3. Позов задоволити повністю.

4. Стягнути з відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області (82000, Львівська область, м.Старий Самбір вул.Д.Галицького, 40 ідентифікаційний код 02144720 р/р 35417003005792 УДК у Львівській області МФО 825014) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 р/р 26008053815380 ЧФ ЗГРУ «Приватбанк»МФО 325321) 130 152,00 грн. заборгованості за поставлене вугілля та 3908,00 грн. судового збору.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

7. Повний текст постанови складено «12»жовтня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.