Постанова № 26403699, 09.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2012 № 5011-61/7632-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - Башкєєва А.А.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Державного господарського об'єднання Концерну «Техвоєнсервіс» на рішення господарського суду м. Києва від 27.08.2012 року.

у справі № 5011-61/7632-2012 (суддя: Івченко А.М.)

за позовом Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»

до Державного господарського об'єднання Концерну «Техвоєнсервіс»

про стягнення 89 129 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.08.2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного господарського об'єднання Концерн «Техвоєнсервіс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, код ЄДРПОУ 33689867) з будь-яких рахунків виявлених державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500) 89129 (вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 28 коп. - заборгованості, 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 60 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Державне господарське об'єднання Концерну «Техвоєнсервіс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-61/7632-2012 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено розгляду.

Представником відповідача подано клопотання в якому останній просить витребувати докази по справі та відкласти розгляд справи. Дане клопотання задоволено колегією суддів.

В судове засідання 25.09.2012 року представник позивача не з'явився про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи було відкладено.

В судове засідання 09.10.2012 року представник відповідача не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання колегією суддів відхилено.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2009 року між Державним підприємством «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» (надалі також - позивач, постачальник) та Державним господарським об'єднанням Концерном «Техвоєнсервіс» (надалі також - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 504-3/2009 на суму 227154 грн. 72 коп.

Відповідно п.1.1 договору № 504-3/2009 постачальник зобов'язаний виготовити і поставити продукцію, а покупець оплатити і прийняти продукцію згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору на момент підписання складала 227154 грн. 72 коп., у тому числі 20 % ПДВ (37 859 грн. 12 коп.).

Відповідно до умов договору, для придбання товару та матеріалів покупець зобов'язався сплатити поставнику аванс в розмірі 50 % від суми договору протягом 10 днів з моменту підписання договору та виставлення рахунку-фактури (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, платежі за продукцію, що поставляється, здійснюється шляхом попередньої оплати рахунків-фактур поставника протягом 10 днів з дня їх отримання покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання сторін за договором і специфікації (додаток № 1 до Договору) на суму 227 154 грн. 72 коп. виконані в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.10.2009 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 504-3/2009 від 20.09.2009, відповідно до п. 1 якої, постачальник зобов'язався додатково виготовити і поставити продукцію, а покупець - оплатити та прийняти продукцію в номенклатурі, за ціною, в кількості згідно специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди. Загальна вартість продукції за цією додатковою угодою склала 758 959 грн. 14 коп., в т.ч. 20 % ПДВ (126 493 грн. 19 коп.).

За умовами п. 4 додаткової угоди № 2 до договору, для покупки комплектуючих і матеріалів покупець сплачує постачальнику аванс в розмірі 50% від вартості партії продукції протягом 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди.

Відповідно до п. 5 угоди, виготовлення та поставка продукції здійснюється у відповідності до додатку № 1, до 25.12.2009 за умови 100 % передоплати на момент відвантаження і виконання п. 4 цієї додаткової угоди. Допускається дострокова поставка.

Додатковою угодою № 3 від 16.12.2009 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010.

Спір між сторонами виник на тій підставі, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем за договором № 504-3/2009, і на момент звернення до суду має заборгованість на суму 89 129 грн. 28 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 81154 від 20.10.2009 на суму 379 479 грн. 57 коп. в якості передоплати, яку відповідач оплатив 29.10.2009 в сумі 190 000 грн. 00 коп. та 09.11.2009 в сумі 182 356 грн. 00 коп., 13.11.2009 в сумі 7 123 грн. 57 коп.

25.12.2009 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 758959 грн. 14 коп., що підтверджується наказом Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» № 1046 від 25.12.2009 на видачу товарно-матеріальних цінностей на сторону, а саме на представника відповідача - Державного господарського об'єднання «Техвоєнсервіс»

За довіреністю № ААА418567/1 від 24.12.2009 Харченка М.А., в якому в графі «Отримав» стоїть підпис уповноваженої особи відповідача.

Як вбачається із рахунка-фактури № 81154 від 21.12.2009 на суму 379 479 грн. 57 коп., відповідач зобов'язаний був здійснити оплату на підставі п. 3.3 договору протягом 10 днів з дня його отримання.

При цьому, матеріали справи підтверджують ту обставину, що відповідач оплатив рахунок частково 17.03.2010 на суму 184 000 грн. 00 коп., 01.09.2010 на суму 106 350 грн. 29 коп., в той час як докази оплати суми 89 129 грн. 28 коп. у справі відсутні.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок у повному обсязі не здійснив.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, не надав.

Враховуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 504-3/2009 у розмірі 89 129 грн. 28 коп. підлягають задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 27.08.2012 року у справі № 5011-61/7632-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-61/7632-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.