Рішення № 26402820, 09.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.12 р. Справа № 5006/24/39/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська», м. Донецьк, ЄДРПОУ 24820699

до відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, ЄДРПОУ 33161769

про: стягнення 19 122 475,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Степ ура Д.А. - за довіреністю

від відповідача: Козаренко Н.Ю. - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Асоціація «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення 19 122 475,81 грн. за порушення умов договору №154 від 09.03.2006р. на переробку рядового вугілля, з яких: 18 085 746,50 грн. - основний борг, 148 649,97 грн. - 3% річних за період 01.01.2012 по 09.04.2012рр., 126 600,23 грн. - інфляційні втрати за період з 01.01.2012 по 09.04.2012рр., 761 479,11 грн. - пеня за період з 01.01.2012 по 09.04.2012рр.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 16, 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, 173, 174, 193, 216 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: розрахунок позовних вимог, договір № 154 від 09.03.2006р. з додатками (специфікаціями) та додатковими угодами, акти звірки розрахунків, угоди про залік взаємних вимог, акти виконаних робіт, акти виконаних послуг, рахунки на оплату та податкові накладні, корегування, копії платіжних доручень, лист ДП «ДВЕК» №ДФ/70\04-461 від 02.07.2010р., реєстри надання та отримання відповідачем рахунків.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, лише суму основного боргу у розмірі 18 085 746,50 грн., в іншій частині вимог просить відмовити, посилаючись на те, що під час нарахування пені, 3% річних та інфляційних позивачем не враховано п.6.1 та 6.2 договору. Відповідач вважає, що оскільки пред'явлення рахунків до оплати за послуги з переробки рядового вугілля здійснювалося в різні дні, то проведення позивачем нарахувань 3% річних, інфляційних і пені на всю суму боргу є неправомірним, зокрема тому, що прострочення сплати заборгованості з боку відповідача розпочинається окремо за кожним пред'явленим рахунком в різні дні, протягом нетотожних періодів (т.7 а.с.45).

Ухвалою від 18.06.2012р. судом замінено позивача його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська».

Цією ж ухвалою судом продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 03.07.2012р. згідно ст.79 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався та з 26.06.2012 по 03.07.2012р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідачем 19.06.2012р. частково погашено основний борг на суму 3 317 322,24 грн., про що повідомлено суд клопотанням від 21.06.2012р. № 65-ю-2012. На підтвердження таких обставин надано суду платіжні доручення від 19.06.2012р. № 6564 на суму 2 764 435,20 грн. та № 6565 на суму 552 887,04 грн. (т.7 а.с.118-119)

Заявою від 25.06.2012р. №731 позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 18 085 746,50 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 102 527,26 грн., пеню в розмірі 519 504,17 грн. та інфляційні - 29 524,62 грн., крім того, судові витрати покласти на відповідача. (т.7 а.с.127)

Мотивуючи таку заяву позивач посилається на те, що при розрахунку пені, інфляційних та 3% річних ним була допущено помилка та зазначає, що загальна сума боргу за договором № 154уз від 09.03.2006р. станом на 01.01.2012р. складала 18 085 746,50 грн., з яких 7 381 154,01грн. - за послуги з переробки; 10 704 592,49 грн. - плата за користування вагонами і збір за подачу-прибирання вагонів. Позивач здійснив перерахунок 3% річних, пені і інфляційних виходячи з суми боргу за послуги з переробки - 7 381 154,01 грн. За розрахунком позивача, наведеному у заяві від 25.06.2012р. №731, розмір 3% річних за період з 01.01.2012р. по 17.06.2012р. склав 102 527,26грн.; інфляційні за період з 01.01.2012р. по 17.06.2012р. склали 29 524,62 грн., а пеня за період 01.01.2012 - 22.03.2012рр. склала 256 323,68грн. та за період 23.03.2012-17.06.2012рр. - 263 180,49 грн., разом - 519 504,17грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, позивач у своїй заяві від 25.06.2012р. №731 зменшив позовні вимоги та одночасно збільшив період нарахування пені, 3% річних та інфляційних, що не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, тому відповідна заява позивача прийнята судом.

Ухвалою суду від 22.05.2012р. призначено судову економічну експертизу у справі №5006/24/39/2012, проведення якої доручено судовому експерту Волошиній Тетяні Володимирівні (83052, м. Донецьк, пр-т. Ілліча, 68, свідоцтво № 1222 від 25.03.2008р.) та зупинено провадження у справі до отримання висновку судового експерта.

На розгляд експерту поставлено наступні питання:

1) визначити, на яку суму збільшився борг Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» за договором №154 від 09.03.2006р. внаслідок інфляційних процесів за період з 01.01.2012р. по 17.06.2012р. з урахуванням пунктів 6.1, 6.2 договору, статей 625 Цивільного кодексу України.

2) визначити, на яку суму збільшився борг Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» за договором №154 від 09.03.2006р. внаслідок нарахування 3 % річних за період з 01.01.2012р. по 17.06.2012р. з урахуванням пунктів 6.1, 6.2 договору, статей 625 Цивільного кодексу України.

3) визначити розмір пені за кожним рахунком на оплату послуг з переробки вугілля з моменту виникнення зобов'язання Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» за договором №154 від 09.03.2006р. за період шість місяців з моменту порушення відповідного зобов'язання з урахуванням положень пунктів 6.1, 6.2, 7.3 договору, статей 230, 231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та 549, 258 Цивільного кодексу України. Також визначити загальний розмір пені за рахунками на оплату послуг з переробки вугілля.

19.09.2012р. до канцелярії господарського суду повернулись матеріали справи разом з висновком судово-економічної експертизи №162/24 від 17.09.2012р., у зв'язку з чим ухвалою суду від 20.09.2012р. поновлено провадження у справі з 09.10.2012р.

Висновком судово-економічної експертизи №162/24 від 17.09.2012р. встановлено (т.8 а.с.2-39), що борг Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» за Договором №154 від 09.03.2006р. збільшився внаслідок інфляційних процесів за період з 01.01.2012р. по 17.06.2012р. на 9491,63 грн.; 3% річних - 131 842,63 грн.; загальний розмір пені становить 1 764 471,23 грн.

Позивач заявою про зменшення позовних вимог № 1047 від 09.10.2012р. просив стягнути з відповідача 14 768 424,24 грн. боргу, 3% річних в розмірі 131 842,63 грн., пеню в розмірі 1 764 471,23 грн. та інфляційні - 9 491,63 грн., що разом складає 16 674 229,73 грн., крім того просив покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору та експертного висновку (т.8 а.с.45-46).

Судом приймається така заява позивача, оскільки зменшення позовних вимог не суперечить приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач підтримав доводи, викладені у відзиві та наголосив на тому, що протягом розгляду справи ним частково погашено суму основного боргу і такі обставини просив врахувати при прийнятті рішення. При цьому з висновком судового експерта погодився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне:

09.03.2006р. між Асоціацією «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», як виконавцем, та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», як замовником, укладено договір №154 (т.1 а.с.57), за умовами якого замовник передає на переробку виконавцю рядове вугілля, кількість і якість яких зазначається у додатку №1, для збагачення на ЦЗФ «Комсомольська». Транспортування вугілля до ст. Красноармійськ Донецької залізниці за рахунок замовника. Виконавець приймає вугілля, збагачує його та передає замовнику продукти збагачення (концентрат) на ст. Красноармійськ Донецької залізниці. Кількість вугілля, що постачається, може бути змінено за взаємною згодою сторін у письмовій формі не менш як за п'ять днів до початку наступного місяця (розділ 1 договору).

За умовами п.2.1 договору в редакції додаткової угоди від 09.03.2006р. (т.2 а.с.27), замовник поставляє вугілля згідно внутрішньовідомчих виробничих норм показників якості рядового вугілля шахти з показниками, зазначеними у додатку №1 до цього договору. Відбір проб від рядового вугілля шахт-вантажовідправників та визначення його якості здійснюється ОТК вантажовідправника і підтверджується хімічною лабораторією вантажовідправника. Згідно п.2.3. договору вугілля постачається партіями мінімум 300 +/- 10% метричних тон. Партією вугілля є кількістю вагонів, відвантажених протягом залізничної доби або слідуючі за одним маршрутом, по одному посвідченню якості. Пунктом 2.4 сторони визначили, що вугілля вважається поставленим замовником і прийнятим вантажоотримувачем за вагою, зазначеною у залізничній накладній. Якість вугілля повинна відповідати характеристикам, зазначеним у п.2.1 цього договору. У випадку поставки вугілля з фактичною зольністю, відмінною від зазначеної у додатку №1, взаємовідносини сторін регламентуються вимогами Інструкції П-7 (п.2.5 договору)

Концентрат за цим договором відвантажується протягом 1-3 днів після поставки вугілля замовником і надання реквізитів відвантаження (п.3.2 договору). Концентрат вважається поставленим виконавцем і прийнятим замовником за вагою, зазначеною у товарно-транспортних документах (п.3.3 договору). Якість концентратів повинно відповідати характеристикам, зазначеним у п.3.1 договору і підтверджуватись посвідченням якості, наданим ЦЗФ «Комсомольська» (п.3.4 договору)

Згідно п.4.4 договору в редакції додаткової угоди від 09.03.2006р. (т.2 а.с.27), виконавець надає замовнику: рахунок-фактуру за збагачення вугілля (до п'ятого числа наступного за звітним), податкову накладну (до п'ятого числа наступного за звітним), оригінали залізничних накладних (квитанції про отримання вантажу), посвідчення якості, лист про власність концентрату. Акт звірки за кількістю і якістю з ТЕС до 5 числа на все вугілля, яке надійшло на 31 число поточного місяця, підписаний уповноваженими представниками вантажовідправника та вантажоотримувача. Щомісячно до п'ятого числа наступного за звітним місяця замовник і виконавець підписують акт звірки за цим договором (п.4.5 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що вартість збагачення однієї тони вугілля зазначається у додатку №3 на одну метричну тону вугілля без ПДВ, без урахування послуг ТОВ «Демитрівпогрузтранс», плати за користування вагонами і збору за подачу-прибирання вагонів. Збір за подачу-прибирання вагонів, плата за користування вагонами, послуги ТОВ «Демитрівпогрузтранс» оплачуються замовником згідно окремо виставленого рахунку.

Замовник щомісяця здійснює оплату за надані послуги з переробки протягом 5 днів з дня виставлення рахунку за послуги по збагаченню перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.6.2 договору)

Згідно п.7.3 договору, прострочення виконання зобов'язань тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Додатковими угодами від 09.03.2006р., від 30.12.2007р., від 03.01.2007р., від 26.02.2007р., від 27.03.2007р., від 28.04.2007р., від 31.05.2007р., від 30.06.2007р., від 31.08.2007р., від 01.12.2007р., від 07.12.2007р., від 05.09.2008р., від 24.10.2008р., від 15.07.2009р., від 31.07.2009р., від 01.09.2009р., від 12.10.2009р., від 04.12.2009р., від 01.03.2010р., від 01.05.2010р., від 01.06.2010р., від 01.04.2011р. (т.2 а.с.27-61) сторони змінювали деякі умови договору в частині поставки вугілля та вантажоотримувачів, а також продовжували строк дії договору.

Додатками № 1 «Норми показників якості», додатками № 2 «Специфікація продуктів збагачення», додатками № 3 «Вартість збагачення однієї тони вугілля» до договору сторони визначили відповідно показники якості, вартість збагачення однієї тони вугілля (т.1 а.с.61-150, т.2 а.с.1-26)

Матеріали справи свідчать, що на виконання договору № 154 від 09.03.2006р. позивачем та відповідачем складались та підписувались акти виконаних робіт, звірки рядового вугілля, що надійшов, та відвантажених продуктів збагачення за період січень 2009р. - лютий 2012р., всього на суму 64 503 723,40 грн.; акти приймання-передачі наданих послуг з компенсації послуг ТОВ «Димитрівпогрузтранс», збору за подачу-прибирання вагонів, плати за користування вагонами за період січень 2009р. - лютий 2012р., всього на суму 23 596 478,09 грн.. Також матеріали справи містять податкові накладні за відповідні послуги по збагаченню та послуг з компенсації послуг ТОВ «Димитрівпогрузтранс», збору по подачу-прибирання вагонів, плати за користування вагонами, а також рахунки на їх оплату (т.2 а.с.63-150, т.3 а.с.1-150, т.4 а.с.1-150, т.5 а.с.1-150, т.6 а.с.1-79)

Як вбачається, відповідачем сплачено за послуги ТОВ «Димитрівпогрузтранс», збір за подачу-прибирання вагонів, плати за користування вагонами та ПДВ за ці послуги платіжними дорученнями №377 від 12.03.2009р. на суму 33 333,33 грн., № 378 від 12.03.2009р. на суму 33 333,33 грн., № 379 від 12.03.2009р. на суму 33 333,33 грн., № 380 від 12.03.2009р. на суму 29 664,04 грн., № 381 від 12ю03.2009р. на суму 33 333,33 грн., №382 від 12.03.2009р. на суму 33 333,33 грн., № 383 від 12.03.2009р. на суму 33 333,33 грн., № 384 від 12.03.2009р. на суму 33 333,33 грн., № 386 від 12.03.2009р. на суму 33 333,33 грн., № 387 від 12.03.2009р. на суму 33 333,33 грн., № 388 від 12.03.2009р. на суму 9 181,78 грн., № 391 від 12.03.2009р. на суму 939,22 грн., № 392 від 12.03.2009р. на суму 1 090,65 грн.; № 1779 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1780 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1781 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1870 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1782 від 12.03.2009р. на суму 148 320,19 грн., № 1783 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1784 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1785 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1786 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1787 від 12.03.2009р. на суму 4 696,09 грн., № 1792 від 12.03.2009р. на суму 5 453,23 грн., № 1793 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1794 від 12.03.2009р. на суму 166 666,67 грн., № 1795 від 12.03.2009р. на суму 45 908,91 грн. (т.6 а.с.80-105); також, відповідачем сплачено послуги з переробки рядового вугілля та ПДВ на ці послуги платіжними дорученнями № 461 від 23.04.2009р. на суму 16 666,67 грн., № 2418 від 23.04.2009р. на суму 83 333,33 грн., № 5040 від 08.07.2010р. на суму 5 555,55 грн., № 5041 від 08.07.2010р. на суму 30 555,56 грн., № 5042 від 08.07.2010р. на суму 30 555,56 грн., № 5043 від 08.07.2010р. на суму 30 555,56 грн., № 5045 від 08.07.2010р. на суму 30 555,56 грн., № 5047 від 08.07.2010р. на суму 19 444,54 грн., № 19965 від 08.07.2010р. на суму 27 777,77 грн., № 19967 від 08.07.2010р. на суму 152 777,77 грн., № 19969 від 08.07.2010р. на суму 152 777,77 грн., № 19970 від 08.07.2010р. на суму 152 777,77 грн., № 19972 від 08.07.2010р. на суму 152 777,77 грн., № 19974 від 08.07.2010р. на суму 97 222,24 грн., № 1831 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1835 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1836 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1837 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1838 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1839 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1840 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1841 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1842 від 01.12.2010р. на суму 16 666,67 грн., № 1843 від 01.12.2010р. на суму 10 545,45 грн., № 6551 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6557 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6558 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6561 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6563 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6565 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6567 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6569 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6571 від 01.12.2010р. на суму 83 333,33 грн., № 6573 від 01.12.2010р. на суму 52 727,25 грн., № 926 від 29.04.2011р. на суму 266 666,67 грн., № 928 від 28.04.2011р. на суму 83 333,33 грн. № 4185 від 28.04.2011р. на суму 1 333 333,33 грн., № 4187 від 28.04.2011р. на суму 416 666,67 грн., № 4213 від 09.06.2011р. на суму 1 086 572,54 грн., № 4215 від 09.06.2011р. на суму 217 314,51 грн., № 2242 від 05.08.2011р. на суму 833 333,33 грн., № 2243 від 05.08.2011р. на суму 166 666,67 грн., № 2832 від 19.08.2011р. на суму 1 332 806,33 грн., № 2833 від 19.08.2011р. на суму 266 561,27 грн., № 5089 від 21.09.2011р. на суму 2 083 621,26 грн., № 5090 від 21.09.2011р. на суму 416 724,25 грн., № 5548 від 06.10.2011р. на суму 729 814,24 грн., № 5549 від 05.10.2011р. на суму 145 962,85 грн., № 5550 від 05.10.2011р. на суму 100 156,65 грн., № 5551 від 05.10.2011р. на суму 20 031,33 грн., № 10473 від 29.11.2011р. на суму 1 592 361,01 грн., № 10474 від 29.11.2011р. на суму 318 472,20 грн., № 11919 від 27.12.2011р. на суму 1 166 004,32 грн., № 11920 від 27.12.2011р. на суму 233 200,86 грн. (т.6 а.с.106-150, т.7 а.с.1-9); відповідно до реєстрів платіжних документів з 01.03.2009р. по 26.03.2012р. відповідачем перераховано в межах договору № 154 від 09.03.2006р. 31 719 845,48 грн. (т.7 а.с.10-19).

Також, між сторонами було укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2009р. на суму 7 206 400,90 грн., від 31.08.2009р. на суму 3 770 217,92 грн., від 30.09.2009р. на суму 3 261 272,88 грн., від 31.10.2009р. на суму 4 507 878,74 грн., від 30.11.2009р. на суму 2 591 086,31 грн., від 31.12.2009р. на суму 2 104 035,53 грн., від 31.01.2010р. на суму 2 993 480,16 грн., від 28.02.2010р. на суму 2 298 613,22 грн., від 31.03.2010р. на суму 8 693 316,38 грн. (т.7 а.с.20-28).

За твердженням позивача, за відповідачем рахується заборгованість за договором у сумі 18 085 746,50 грн., які відповідачем не сплачені, що зумовило звернення до суду з цим позовом. Відповідач підтвердив наявність суми основного боргу саме в названому розмірі.

Як вбачається, після порушення провадження у справі, відповідачем частково погашено основний борг на суму 3 317 322,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.06.2012р. № 6564 на суму 2 764 435,20 грн. та № 6565 на суму 552 887,04 грн. (т.7 а.с.118-119). Отже, сума основного боргу за спірним договором на час прийняття рішення складає 14 768 424,26 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 903 ЦК України). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 906 ЦК України).

Враховуючи, що матеріалами справі підтверджується надання позивачем послуг з переробки вугілля та з компенсації послуг ТОВ «Димитрівпогрузтранс», збору за подачу-прибирання вагонів, плати за користування вагонами за період січень 2009р. - лютий 2012р., а також прийняття цих послуг з боку відповідача без заперечень, до того ж відповідач визнає наявність заборгованості за договором № 154 від 09.03.2006р. саме у визначеному позивачем розмірі, після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив суму основного боргу платіжними дорученнями від 19.06.2012р. № 6564 на суму 2 764 435,20 грн. та № 6565 на суму 552 887,04 грн., тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими. Оскільки відповідачем після порушення провадження у справі частково сплачено суму основного боргу - у сумі 3 317 322,24 грн., тому підлягає стягненню на користь позивача основний борг у розмірі 14 768 424,26 грн., а в частині стягнення 3 317 322,24 грн. боргу - провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція, щодо включення до складу основного грошового зобов'язання інфляційних нарахувань та процентів річних висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 травня 2006 року у справі N 10/557-26/155 за позовом акціонерного товариства закритого типу "Адрем" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 327786 грн. 70 коп., у тому числі 253395 грн. 68 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 10518 грн. 88 коп. річних, 63872 грн. 14 коп. пені.

Вимога щодо сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. Якщо кредитор приймає рішення про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то він самостійно визначає періоди, за які він бажає здійснити розрахунок. Суд також враховує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено зобов'язання кредитора розраховувати інфляційну складову боргу з урахуванням інфляційних показників, які менше одиниці.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається, умовами договору № 154 від 09.03.2006р. встановлено, що вартість збагачення однієї тони вугілля зазначається у додатку №3 на одну метричну тону вугілля без ПДВ, без урахування послуг ТОВ «Демитрівпогрузтранс», плати за користування вагонами і збору за подачу-прибирання вагонів. Збір за подачу-прибирання вагонів, плата за користування вагонами, послуги ТОВ «Демитрівпогрузтранс» оплачуються замовником згідно окремо виставленого рахунку (п.6.1 договору). Замовник щомісяця здійснює оплату за надані послуги з переробки протягом 5 днів з дня виставлення рахунку за послуги по збагаченню перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.6.2 договору)

Згідно п.7.3 договору, прострочення виконання зобов'язань тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

В даному випадку суд вважає, що для встановлення моменту виникнення зобов'язання відповідача по оплаті отриманих послуг слід застосувати положення ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 названої статті). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

На підтвердження надання відповідачу рахунків на оплату послуг з переробки вугілля та з компенсації послуг ТОВ «Димитрівпогрузтранс», збору за подачу-прибирання вагонів, плати за користування вагонами позивач надав суду реєстри передачі документів (рахунків) по договору (т. а.с.82-114).

Згідно із ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В матеріалах справи є копії актів звірок взаємних розрахунків по Договору № 154 від 09.03.2006р. які свідчать про визнання відповідачем свого боргу, останній акт звірки підписаний станом на 01.11.2011р., а отже позовна давність в один рік сплине 01.11.2012р. згідно з п. 3 ст. 264 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» пені, 3% річних та інфляційних є правомірними. При цьому суд враховує заяву позивача № 1047 від 09.10.2012р. про зменшення позовних вимог (т.8 а.с.45-46), в якій останній просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 131 842,63 грн., пеню в розмірі 1 764 471,23 грн. та інфляційні - 9 491,63 грн.

Висновком судово-економічної експертизи №162/24 від 17.09.2012р. встановлено (т.8 а.с.2-39), що борг Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» за Договором №154 від 09.03.2006р. збільшився внаслідок інфляційних процесів за період з 01.01.2012р. по 17.06.2012р. на 9491,63 грн.; 3% річних склали 131 842,63 грн.; загальний розмір пені - 1 764 471,23 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, п.1-1 ч.1 ст.80, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська», м. Донецьк, до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, про стягнення 19 122 475,81 грн., задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3 317 322,24 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» (83014, м. Донецьк, вул. Левобережна, 66, код ЄДРПОУ 24820699, р/р 2600712514965 в Донецьком філії «Укрексімбанк», МФО 334817) основний борг у розмірі 14 768 424,26 грн., 3% річних в розмірі 131 842,63 грн., інфляційні у розмірі 9 491,63 грн., пеню у розмірі 1 764 471,23 грн., судовий збір у розмірі 64 380,00 грн. та витрати за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 30 000,00 грн.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.10.2012р.

Суддя Величко Н.В.