Рішення № 26402743, 03.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.12 р. Справа № 5006/15/70пд/2012

За позовом державного підприємства «Селидіввугілля»

(85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41)

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав»

(83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9) та

фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 26.12.2011 №1017 та додаткової угоди до нього від 07.02.2012 №1.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Сорока С.С., довіреність від 30.08.2012;

від товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав» - не з'явився;

від фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 - не з'явився.

Державне підприємство «Селидіввугілля» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав»

(Відповідач 1) та фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 (Відповідач 2) про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 26.12.2011 №1017 та додаткової угоди до нього від 07.02.2012 №1.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що договір про відступлення права вимоги

від 26.12.2011 №1017 (з додатковою угодою до нього) є удаваним правочином, вчиненим для приховування реального правочину - договору факторингу, а тому укладений з порушенням вимог частини другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо відповідності змісту правочину ЦК України іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, і, як наслідок, підлягає визнанню недійсним на підставі норми частини першої статті 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/15/70пд/2012 (суддя Захарченко Г.В.).

14.06.2012 Відповідачі, в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надали через канцелярію господарського суду відзиви на позовну заяву, в яких проти позову заперечують та просять відмовити в його задоволенні, оскільки спірний договір не є договором факторингу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.06.2012 провадження у справі №5006/15/70пд/2012 було зупинено до завершення розгляду і набрання законної сили рішенням у справі №5006/15/72пд/2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2012 справу №5006/15/70пд/2012 було прийнято до провадження суддею Архипенко О.М. Цією ж ухвалою господарського суду, у зв'язку з вирішенням по суті спору у справі №5006/15/72пд/2012 та набранням відповідним судовим рішенням законної сили, провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2012.

У судовому засіданні представник Позивача надав письмові пояснення до позовної заяви в яких, зокрема, зазначив, що рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2012 у справі №5006/15/72пд/2012, яке набрало законної сили, суд визнав недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.07.2007 №30-07/07-01, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр-Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав», а відтак Відповідач 1 не набув права вимоги до Позивача, і, як наслідок, правочин щодо відступлення цього права на підставі договору від 26.12.2011 №1017 (з додатковою угодою до нього) є недійсним з моменту його укладення.

Відповідачі явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з ухвалою господарського суду від 19.09.2012, про причини неявки не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

26.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав» (Цедент) та адвокатом ОСОБА_1 (Цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги №1017 (далі - Договір), згідно з умовами якого Цедент передає (відступає) Цесіонарію право вимоги сплати грошових коштів в сумі 1953491,92 грн до державного підприємства «Селидіввугілля» (Боржник) в зобов'язаннях, що виникли на підставі договору про відступлення права вимоги №30-07/07-01 від 30.07.2007, укладеного між ТОВ «Альтаїр-фінанс» та ТОВ «ТПК «Укрсплав».

Відповідно до пункту 1.2 Договору Цесіонарій стає новим кредитором у грошовому зобов'язанні з оплати Боржником суми, зазначеної в пункті 1.1 цього Договору, а також в усіх інших грошових і негрошових зобов'язаннях (зі сплати Боржником боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми, пені, штрафів), які виникли (виникнуть) на підставі договору про відступлення права вимоги

№30-07/07-01 від 30.07.2007, укладеного між ТОВ «Альтаїр-фінанс» та ТОВ «ТПК «Укрсплав».

Додатковою угодою №1 від 07.02.2012 були внесені зміни до преамбули Договору, а саме: найменування Ценсіонера було змінено на «Фізична особа-підприємець Адвокат ОСОБА_1».

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд вважає, що в даній справі спірний договір відступлення права вимоги від 26.12.2011 зачіпає права та законні інтереси Позивача, оскільки він є боржником за основним договором та новий кредитор (Відповідач 2) має право звертатися до нього з вимогами щодо виконання основного зобов'язання. Відтак, Позивач, як заінтересована сторона, в силу вищенаведеної правової норми має право на захист своїх прав шляхом звернення до суду з вимогою про визнання недійсним спірного договору.

За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора, згідно зі статтею 514 ЦК України, переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 519 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку, що у разі недійсності правочину, за яким первісний кредитор набув право вимоги, недійсним є і правочин щодо передачі цього права новому кредиторові, оскільки він не може нести жодних правових наслідків для його сторін.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2012 у справі №5006/15/72пд/2012, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 30.07.2007 №30-07/07-01, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр-Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав».

За таких обставин, Відповідач 1 на момент укладення договору від 26.12.2011 №1017 про відступлення прав вимоги не мав відповідних прав, які він міг передати Відповідачеві 2, а тому позовні вимоги про визнання недійсним цього правочину суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідачів.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства «Селидіввугілля» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав» та фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 26.12.2011 №1017 та додаткової угоди до нього від 07.02.2012 №1, - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними договір про відступлення прав вимоги від 26.12.2011 №1017 та додаткову угоду до нього від 07.02.2012 №1, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав» та фізичною особою-підприємцем адвокатом ОСОБА_1.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав» (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9, ідентифікаційний код 33393752) на користь державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, ідентифікаційний код 33426253) витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,50 грн (п'ятсот тридцять шість грн 50 коп.).

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, ідентифікаційний код 33426253) витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,50 грн (п'ятсот тридцять шість грн 50 коп.).

Повне рішення складено 08.10.2012.

Архипенко О.М.