Рішення № 26402454, 10.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.12р. Справа № 13/5005/7506/2012

За позовом Товариства з обмеженою "Фалькон - Інвест", м. Миколаїв

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Миколаївське Регіональне Управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Миколаїв

про стягнення 416 485 грн.47 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Капінус А.А. - ліквідатор;

від відповідача: Сизова А.Ю. - представник, довіреність № 953-О від 22.04.2011 року.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року до господарського суду Миколаївської області звернулося із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалькон-Інвест»до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про стягнення 416485, 47 гривень. Ухвалою від 06 квітня 2011 року відповідно до вимог ст. ст. 15, 17 справу передано до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду від 22.11.2011 року (суддя Пуппо Л.Д.) у справі №22/5005/6958/2011 позовні вимоги ТОВ "Фалькон - Інвест" задоволено повністю.

Постановою від 16.05.2012 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Миколаївське Регіональне Управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" - задовольнив частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011 року по справі № 22/5005/6958/2011 - скасував частково, а саме, в частині стягнення з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 168 630 грн. 55 коп. - інфляційний втрат, 25 837 грн. 14 коп. - 3 % річних, 9 378 грн. 04 коп. - пені та 35 347 грн. 82 коп. прямих збитків.

Вищий господарський суд України виніс постанову від 14.08.2012 року, в якій касаційні скарги Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Миколаївське Регіональне Управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" та ліквідатора Товариства з обмеженою "Фалькон - Інвест" задовольнив частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011 року у справі № 22/5005/6958/2011 - скасовано. Справу №22/5005/6958/2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Скасовуючи судові акти місцевого та апеляційного судів по даній справі Вищій господарський суд України зазначив про неправильне застосування судами норм матеріального права, вказав на необхідність встановлення природи правовідносин, що виникли між сторонами при новому розгляді справи та необхідність надання їм належної правової оцінки, та необхідність з'ясування можливості задоволення позову з правових підстав обраних позивачем.

Автоматизованою системою розподілу справ, справу № 22/5005/6958/2011 передано на новий розгляд судді Первушину Ю.Ю., у зв'язку з чим справі присвоєно новий № 13/5005/7506/2012.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2012 року справу №22/5005/6958/2011 у складі судді Первушина Ю.Ю. прийнято до свого провадження, справі присвоєно новий номер №13/5005/7506/2012, призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2012 року.

17.09.2012 року до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 576-Б-12 від 17.09.2012 року (Т- 3, а.с. 108-120). В судовому засіданні 04.10.2012р. представник позивача пояснив, що позовні вимоги викладені ним в заяві про уточнення позовних вимог з урахуванням приписів викладених в постанови касаційної інстанції від 14 серпня 2012р. повно й в остаточній редакції, та просив суд розглядати позов в рамках викладених в заяві вимог. Таким чином, позивач посилаючись на обставини справи, керуючись ст. ст. 8, 207, 611, 530, 536, 555, 623-625, 638, 1066, 1071, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60, 173-175, 178, 179, 180, 181, 184, 193, 222, 224, 225, 229-232, 342 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»просив суд стягнути з відповідача на свою користь 481718,05 гривень з яких -256932,55 гривень сума основного боргу (безпідставно отриманих коштів), 93728,99 гривень проценти за користування грошима, 101087,90 гривень інфляційні витрати та 3 відсотки річних в розмірі 29968,61 гривень.

18.09.2012 року від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Миколаївське Регіональне Управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (Т-3, а.с. 126-128) в якому останній просить суд в задоволенні позовної заяви ТОВ "Фалькон - Інвест" до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання договорів поруки неукладеними та стягнення заборгованості, штрафних санкцій, індексу інфляції, трьох відсотків і прямих збитків - відмовити.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2012 року за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 04.10.2012 року.

У судовому засіданні 04.10.2012 року представник відповідача подав доповнення до відзиву (Т-4, а.с. 2-4).

У судовому засіданні 04.10.2012 року оголошувалась перерва до 04.10.2012 року до 15 год. 30 хв.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 04.10.2012 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2007 року між ТОВ "Фалькон - Інвест" та ПАТ КБ "Приватбанк", в особі відділення №20 Філії "Миколаївське регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений договір банківського рахунку №К2JS3, згідно якого позивачу було відкрито розрахунковий рахунок №26000054204704, що обслуговувався у зазначеному відділені банку.

Миколаївським регіональним управлінням ПАТ КБ "Приватбанк" 18 липня 2008 року з рахунку ТОВ "Фалькон - Інвест" було перераховано грошові кошти у сумі 256 932, 55 грн. на розрахунковий рахунок №29098829001301 з формулюванням "погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №97ОМС/2007 від 26.10.2007 року -127 514,13 грн. та кредитним договором №53ОМС/2007 від 22.05.2007 року -129 418,42 грн., що підтверджується випискою про рух коштів за період з 15.07.2008р. по 30.07.2008 року.

Відповідно до копії вимоги від 17.07.2008 року №05.1475, МРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" запропонувало поручителю (ТОВ "Фалькон - Інвест") погасити заборгованість за кредитним договором №530МС/2007 від 22.05.2007р., укладеним між ТОВ "Нола-Інвест" та відповідачем у розмірі 128 865, 79 грн., а також, за кредитним договором № 970МС/2007 від 26.10.2007р., укладеним між ТОВ "Старметал" та відповідачем у розмірі 126 937, 11 грн.

На підтвердження факту направлення вимоги в адресу позивача (поручителя) відповідачем надано суду копію фіскального чеку від 18.07.2008р.

В свою чергу позивач заперечує проти списання грошових коштів відповідачем з огляду на відсутність з його боку зобов'язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк»за названими договорами поруки. Позивач вказує, що ніколи не укладав таких договорів та з огляду на умови ст. 1212 ЦК України просить повернути йому безпідставно отримані банком кошти.

З огляду на умови статей 536 та 1073 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача проценти за час безпідставного користування ним грошовими коштами позивача за період з 21 вересня 2008 року по 17 вересня 2012р. в сумі 93728,99 гривень. Крім того, керуючись ст. 625 ЦК України позивач наполягає на стягненні з відповідача за період з 21 вересня 2008 року по 17 вересня 2012 року 3 відсотки річних в сумі 29968,61 гривень та за період з жовтня 2008 по серпень 1212 року 101087,90 гривень інфляційних витрат. Заявлена позивачем вимога про визнання договорів поруки №53ОМС/2007 від 21.05.2007р. та №97ОМС/2007 від 26.10.2007р. неукладеними не відповідає способам захисту прав передбачених ч.2 ст.16 ЦК України та іншими законами України. З огляду на таке позивач дану вимогу не підтримав, тобто в цій часині змінив предмет позову. Також позивач первинно заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені та збитків змінив, з урахуванням приписів викладених Вищім господарським судом України в постанові по даній справи від 14 серпня 2012р., та просив стягнути з відповідача відсотки в розумінні ст. 1073 ЦК України в сумі 93728,99 гривень.

В якості доказу обґрунтованості списання банком 256 932,55 грн. відповідач, зокрема посилається на наявну в матеріалах справи копію квитанції про направлення в адресу позивача поштового відправлення №5402000338485 від 17.07.2008р. Але оскільки дана копія квитанції має відмітку про відправлення вимоги адресатові лише 18.07.2008р. о 16 год. 14 хв., тобто, в день спірного списання, що у будь-якому випадку є порушенням з боку банку п.8 спірних договорів поруки та є підставою для визнання такого списання неправомірним.

Згідно вимог ст. 33 та 34 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як встановлено судами, в якості доказів до матеріалів справи відповідачем додані належним чином засвідчені копії договорів поруки. Приймаючи до уваги заперечення позивача про те, що з його боку такі договори ніколи не було підписано суд зобов'язаний безпосередньо в судовому засіданні оглянути в якості належного та допустимого доказу оригінали договорів поруки та перевірити відповідність копій, що знаходиться в матеріалах справи, оригіналам.

З огляду на наявність або відсутність факту укладання договорів поруки на які посилається банк вчинюючи списання спірних грошових коштів суд повинен зробити висновок щодо наявності або відсутності договірних відносин між сторонами. Відсутність оригіналів договорів поруки суд оцінює як відсутність належних доказів які підтверджували б договірні відносини на які посилається в своїх запереченнях відповідач.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність поручительства між позивачем та відповідачем, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав у відповідача для набуття спірної суми 256 932,55 грн. списаної 18 липня 2008 року з рахунку ТОВ "Фалькон - Інвест" на розрахунковий рахунок №29098829001301 з формулюванням "погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №97ОМС/2007 від 26.10.2007 року -127 514,13 грн. та кредитним договором №53ОМС/2007 від 22.05.2007 року -129 418,42 грн., що підтверджується випискою про рух коштів за період з 15.07.2008р. по 30.07.2008р. Посилання позивача на вимоги ст. 1212 ЦК України та вимоги стягнути з відповідача 256932,55 гривень суд вважає обґрунтованим та таки що підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене суд знаходить, що позивач правомірно звернувся до відповідача з претензією № 17 від 13.09.2008 року та листом № 01/Б/11 від 09.02.2011 року (Т. 1 а.с. 39, 40) про повернення вищезазначеної безпідставно отриманої відповідачем суми 256 932,55 гривень., які 18.07.2008 року працівниками ПАТ КБ "ПриватБанк" без повідомлення керівництва підприємства були перераховані на свій розрахунковий рахунок № 29098829001301, підставою для списання даних коштів було зазначено погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами № 97 ОМС /2007 від 26.10.2007 року та № 53 ОМС /2007 від 22.05.2007 року.

Згідно ст. 1212 ЦПК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

В даному випадку спірним майно є гроші, обов'язок повернути які є, відповідно, грошовим зобов'язанням. Невиконання грошового зобов'язання зволікає відповідні наслідки які передбачено законом.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки обов'язок відповідача повернути грошові кошти випливає із закону (ст. 1212 ЦК України) нарахування позивачем інфляційних витрат та 3 відсотків суд вважає обґрунтованим.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою електронної програми ЛІГА ЗАКОН суд встанови, що інфляційні витрати за заявлений позивачем період складають 88641,73 гривень, а 3 % - 30747,44 гривень. З огляду на таке, та приймаючи до уваги, що суд не вправі вийти за межі позовних вимог, суд частково задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 88641,73 гривень, та задовольняє вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі заявленої позивачем -29968,61 гривень.

Переглядаючи дану справу в касаційному порядку Вищій господарський суд України зазначив про таке.

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Отже, стаття 1073 ЦК України регулює відносини між банком та клієнтом, що виникли на підставі договору банківського рахунку і передбачає правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта. Таким чином, в разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки. Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, грошові кошти з рахунку боржника банк списав з підстав виникнення заборгованості в сумі 127 514,13 грн. за кредитним договором №97ОМС/2007 від 26.10.2007 року, укладеним між ТОВ "Старметал" та ПАТ КБ "Приватбанк" та кредитним договором №53ОМС/2007 від 22.05.2007 року, укладеним між ТОВ "Нола Інвест" та ПАТ КБ "Приватбанк" в сумі 129 418,42 грн. (підтверджується випискою про рух коштів за період з 15.07.2008р. по 30.07.2008р.) та наявністю договорів поруки №53ОМС/2007 від 21.05.2007р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Нола Інвест" та №97ОМС/2007 від 26.10.2007р. між ТОВ "Фалькон-Інвест" та ПАТ КБ "ПриватБанк". Тобто, списання грошових коштів з рахунку позивача відбулось з інших правових підстав, аніж передбачені ст. 1073 ЦК України.

Проаналізувавши обставини справи, приймаючи до уваги вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції господарський суд вирішив відмовити позивачеві в частині вимог про стягнення процентів за час безпідставного користування відповідачем грошовими коштами позивача за період з 21 вересня 2008 року по 17 вересня 2012р. в сумі 93728,99 гривень з огляду на таке.

Як вказує в заяві по уточнення позовних вимог позивач обов'язок сплатити проценти у відповідача випливає із вимог ст. 536 ЦК України і суд не заперечує такого твердження, але посилання позивача на встановлення розміру процентів саме умовами ст. 1073 ЦК України суд не визнає правомірним. Спірні правовідносини склалися між сторонами не при виконанні договору банківського рахунку, а тому не можуть бути врегульовані ст. 1073 ЦК України. Розмір процентів для даного випадку встановлений загальною нормою - ст. 625 ЦК України. Як зазначено вище вимоги позивача з цього приводу суд задовольняє.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 78, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Миколаївське Регіональне Управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Миколаїв (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою "Фалькон - Інвест" (54003, м. Миколаїв, вулиця Орджонікідзе, 7, код ЄДРПОУ 34993424) 256932 грн. 55 коп. основного боргу, 88641 грн. 73 коп. інфляційних витрат, 29968 грн. 61 коп. - 3 % річних, 3 755 грн. 43 коп. витрат на державне мито та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин Повне рішення складено 11.10.2012 року.