Постанова № 2640244, 18.12.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.08

Справа №АС10/585-08.

За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області

про стягнення 266583,78 грн.

Суддя МАЛАФЕЄВА І.В.

Представники:

від позивача Груздо Т.С.

від відповідача Сай О.М.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 266583,78 а саме 248308,28 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році, згідно ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями та 18275,50 грн. –пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечує, зазначає, що до нього, як до підрозділу Міністерства внутрішніх справ України взагалі не можуть бути заявлені такі вимоги. При цьому представник відповідача пояснив, що згідно із звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік вбачається, що у відповідача станом на 31 грудня 2007 року, згідно до штатного розкладу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області налічувалось 1079 посад, де працювали атестований склад (міліція) - 345 посад, працівники цивільної охорони, які здійснюють охоронні заходи на особливо-важливих та небезпечних у криміногенному відношенні об'єктах (охоронці та охоронники) - 472 посади, інкасатори - 43 посади; водії - 19 посад; електромонтери охоронно-пожежної сигналізації - 61 посада.

На зазначених вище посадах особи, котрі мають інвалідність, ні за яких умов не можуть використовуватись так-як під час прийому на роботу існує необхідність у професійному доборі (стан здоров'я, кваліфікація) та зазначені вище спеціальності відносяться до переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631 „Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами".

Разом з тим у відповідача у 2007 році існувало 139 посад, на які можуть бути працевлаштовані працівники з вадами здоров'я (працівники бухгалтерії, секретарі-друкарки, спеціалісти, прибиральниці, чергові пульту централізованого управління, юрисконсульт, працівники відділу матеріально-технічного забезпечення, кладовщик, програмісти), а виходячи із чисельності 139 посад (на 25 посад 1 посада інваліда) відповідач повинен був працевлаштувати у 2007 році 5 осіб, які мають інвалідність, в той час як ним було працевлаштовано та працювало протягом минулого року 6 таких осіб.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ч.1 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію" міліція України -державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 7 Закону України "Про міліцію" встановлено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Підрозділи Державної служби охорони входять до складу МВС України згідно статті 7 Закону України «Про міліцію» як підрозділ міліції охорони, а організаційна структура Державної служби охорони визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17.10.2000 року № 1178 основними завданнями МВС України є організація і координація діяльності усіх органів внутрішніх справ, у т.ч. і здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності (пункт 3 Положення), а Міністерство внутрішніх справ України, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби із злочинністю, визначає основні напрями діяльності підпорядкованих йому органів, підрозділів, установ, у тому числі й організовує на договірних засадах охорону майна всіх форм власності, а також разом із заінтересованими державними органами проводить роботу для підвищення надійності охорони цих об'єктів (п.п. 18 пункту 4 Положення).

Положенням про Державну службу охорони при МВС України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" (зі змінами та доповненнями), визначені правові засади діяльності підрозділів Державної служби охорони.

Згідно з цим Положенням Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ створена виключно для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації на договірних засадах в порядку, встановленому законодавством (абз.1 пункту 1 Положення); Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ при МВС України, яка складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони, стройових підрозділів міліції охорони, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об'єктах (абз. 2 пункту 1 Положення).

Департамент і управління, відділи Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ є органами управління, діяльність яких не має за мету одержання прибутку (пункт 9 Положення); створення та реєстрація в ЄДРПОУ підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ здійснюється МВС України (пункт 11 Положення).

Усе без винятку майно, закріплене за відповідачем, а також грошові кошти на його рахунках в установах банків, що надходять від замовників охоронних послуг, є державною власністю.

Існування відповідача на засадах госпрозрахунку (а не бюджетного фінансування) є організаційною формою здійснення відповідачем своєї господарської діяльності і ніяким чином не впливає на визначений законом організаційно-правовий статус - орган державної влади.

Таким чином, згідно з нормами Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615, відповідач входить в єдину загальнодержавну систему органів внутрішніх справ - підрозділів МВС України; має визначений законом спеціальний статус озброєного органу державної виконавчої влади (міліції України); не являється ні підприємством, ні самостійним суб'єктом господарювання, а його господарська діяльність та мета створення не мають на меті одержання прибутку та пов'язані виключно з виконанням поставлених державою завдань по забезпеченню надійної охорони об'єктів, майна та громадян від протиправних зазіхань.

Частина 6 статті 24 Кодексу законів про працю України прямо забороняє власнику підприємства укладення трудового договору з громадянином, якому згідно медичному висновку запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Частина 3 ст.12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (в діючій на сьогодні редакції) зобов'язує підприємства, які використовують працю інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Згідно з пунктом 88 Порядку видачі дозволів Державним комітетом із нагляду за охороною праці і його територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 № 1631, охорона об'єктів з використанням вогнепальної зброї колективної і приватної власності відноситься до робіт з підвищеною небезпекою.

Згідно з пунктом 4 Положення, Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ відповідно до покладених на неї завдань запобігає правопорушенням і припиняє їх у місцях несення служби.

Чисельність працівників підрозділів охорони, які працюють за трудовим договором (контрактом) і надають послуги з охорони та безпеки, встановлюється Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ виходячи з необхідності забезпечення охорони за укладеними договорами (пункт 13 Положення). Необхідна чисельність працівників цивільної охорони на один пост охорони визначається Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ виходячи з норми робочого часу, що встановлюється Кодексом законів про працю України (пункт 16 Положення).

Відповідно до пункту 17 Положення на роботу до Державної служби охорони приймаються особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, за своїми фізичними даними і станом здоров'я здатні виконувати покладені на працівників охорони обов'язки та не мають судимості".

Пунктом 18 Положення встановлено, що працівники Державної служби охорони під час несення служби зобов'язані: захищати об'єкти охорони від злочинних посягань та забезпечувати додержання режиму охорони згідно з укладеними договорами; взаємодіяти з органами внутрішніх справ щодо припинення правопорушень у місцях несення служби, запобігання розкраданню власності та затримання правопорушників; у разі виявлення пожеж чи загорянь, спрацювань пожежної сигналізації оповіщати про це підрозділи пожежної охорони та вживати заходів до ліквідації пожеж і загорянь.

Пунктом 19 Положення також встановлено, що під час виконання службових обов'язків працівники Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ у відповідності до законодавства затримують і доставляють в службові приміщення охорони осіб, які вчинили правопорушення чи знаходяться без належних підстав на території об'єкта, що охороняється; з метою запобігання розкраданню майна проводять особистий огляд громадян, які перебувають на території об'єкта, що охороняється, або поблизу нього за наявності законних підстав для затримання, які скоїли правопорушення безпосередньо на території об'єкта; проводять огляд транспортних засобів; застосовують до правопорушників заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та зброю у випадках і порядку, передбачених законодавством

Отже, виконання функцій охоронця потребує значних фізичних навантажень, а характер роботи є травматичним, пов'язаним з необхідністю застосування фізичної сили для безпосереднього припинення правопорушень і затримання злочинців. У зв'язку з цим, покладення відповідачем виконання функцій охоронця на інваліда є неприпустимим і виконання інвалідом функцій охоронця на об'єктах буде загрожувати погіршенню його здоров'я.

Відповідно до статті 21 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", безпосередньо на Фонд соціального страхування від нещасних випадків (а не на Відповідача) покладені обов'язки організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду (пункт 9 частини 1 статті 21 вищезазначеного Закону).

Чіткий перелік органів, які повинні займатися працевлаштуванням інвалідів, також встановлений статтею 18 Закону України від 21.03.1991 № 876-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Частина 3 ст.12 Закону України «Про охорону праці» зобов'язує підприємства, які використовують працю інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 21.03.1991 № 876-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів також передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Робочі місця охоронників Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ розташовані виключно на території охороняємих об'єктів, а не на території Відповідача, т.б. створити охороннику-інваліду робоче місце, яке б відповідало умовам безпеки і було розташоване на території (в приміщеннях) Відповідача являється неможливим.

Обов'язковою умовою крім застосування судом адміністративно-господарських санкцій до Відповідача є наявність у діях (або бездіяльності) останнього складу адміністративного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Як зазначено вище, у Відповідача немає жодної можливості для працевлаштування інвалідів на посадах охоронників Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, а також немає жодної можливості для створення за власні (державні) кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки підрозділи Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ займаються виключно охоронною діяльністю і не можуть займатися будь-якою іншою діяльністю (у т.ч. створювати робочі місця для інвалідів).

Таким чином, у діях відповідача зі спірних правовідносин з позивачем немає складу адміністративного правопорушення.

При цьому, як зазначено вище, виходячи із кількості посад, на яких можуть працювати інваліди, відповідачем створені відповідні робочі місця з додержанням вимог Закону України «Про охорону праці» щодо створення належних, безпечних і здорових умов праці.

З врахуванням всього викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є неправомірними і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Суми, вул. Горького, 2) про стягнення з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області (м. Суми, вул. Псільська,36, і.к. 08597003) 248308,28 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів в 2007 році та 18275,50 грн. пені - відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписано 22.12.2008 року.