Ухвала суду № 26401239, 11.10.2012, Апеляційний суд Харківської області

11.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа: № 2012/6148/2012 Головуючий: 1 інстанції

Провадження: 22-ц-/2090/6550/2012 Костенко Т.М.

Категорія: визнання права власності Доповідач: Даниленко В.М і

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Піддубного Р.М.,

при секретарі: Коліснику Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на домоволодіння, правову реєстрацію домоволодіння, виселення та відшкодування матеріальної й моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з вищезазначеним позовом, у якому просив суд визнати за ним право власності на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, в цілому, зобов'язати відповідача - КП «ХМБТІ»зареєструвати за ним таке право власності, виселити відповідача ОСОБА_3 з цього домоволодіння, анулювавши його реєстрацію за вказаною адресою, а також стягнути з відповідачів на його користь відповідні грошові суми в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної йому неправомірними діями останніх.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2012 року вищезазначена позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху з посиланням на невідповідність її вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України та наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною й такою, що підлягає поверненню позивачеві у зв'язку з не усуненням останнім її недоліків у встановлений суддею строк.

Не погодившись із таким процесуальним судовим рішенням, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати зазначену вище ухвалу судді районного суду, як незаконну і необґрунтовану, та направити матеріали цивільної справи за його позовом для розгляду до іншого суду, позаяк судді Жовтневого районного суду викликають у нього недовіру.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог цивільного процесуального законодавства при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі та визнання його позовної заяви не поданою.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів - є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 3 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без руху, а потім визнаючи її неподаною та повертаючи позивачеві, суддя районного суду виходив із того, що ця позовна заява подана з порушенням вимог ст. 119, 120 ЦПК України, позаяк заявлені позивачем вимоги складаються із кількох самостійних вимог як майнового, так і не майнового характеру, однак ціна позову в позовній заяві позивачем не зазначена, що унеможливлює достовірно встановити суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду.

Однак, із таким висновком судді районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок не в повній мірі відповідає матеріалам справи, а наведені вище підстави, з яких позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху, а в подальшому визнана неподаною, в даному випадку є занадто формалізованими.

Пред'явлення позову за своєю правовою природою є одностороннім правочином (дією), який вчиняється уповноваженою особою з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, а в окремих випадках - прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Пред'явлення позову здійснюється шляхом подання особою позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 118 ЦПК України).

Ціна позову - це грошовий вираз матеріально-правової вимоги позивача до відповідача.

Правила, що дають змогу правильно визначити ціну позову та сплатити належний судовий збір, закріплені в ст. 80 ЦПК України.

За загальним правилом ціну позову визначає позивач при поданні позовної заяви.

Проте позивач може неправильно визначити ціну позову (допустити помилку в обчисленні, спеціально зменшити чи завищити вартість майна, що є предметом спору).

Крім того, інколи взагалі неможливо встановити точну ціну позову у момент його пред'явлення.

У зв'язку з чим законодавець у ч. 2 ст. 80 ЦПК України спеціально передбачив, що у випадках, коли буде виявлено очевидну невідповідність визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну не можливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Як убачається з матеріалів цивільної справи, при подачі позовної заяви до суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп., тобто в мінімальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»від 08 липня 2011 року № 3674-VI, за подачу позовної заяви майнового характеру.

Залишаючи цю позовну заяву без руху, суддя районного суду прокоментував для позивача положення вищезазначеного Закону щодо ставок судового збору, однак при цьому не вказав, яку ж саме конкретну суму судового збору відповідно до вимог діючого законодавства повинен сплатити позивач за подачу позовної заяви, та не скористався своїм правом щодо попереднього визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті позивачем, у разі неможливості встановити дійсну вартість спірного майна, на яке претендує останній, що фактично позбавило позивача можливості виконати ухвалу суду про залишення його позовної заяви без руху.

У подальшому, отримавши письмову заяву позивача ОСОБА_2 про відмову від усіх інших позовних вимог, окрім вимог матеріального характеру, суддя районного суду також не запропонував позивачеві сплатити конкретно визначену суму судового збору, а обмежившись лише констатацією факту відсутності в позовній заяві ціни позову, визнав цю позовну заяву неподаною, чим фактично обмежив позивача ОСОБА_2 у праві на судовий захист його інтересів.

За таких обставин, враховуючи наведе вище, оскаржувана ухвала судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2012 року не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з додержанням вимог закону, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення, а матеріали справи направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог діючого цивільного процесуального законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2012 року - скасувати.

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на домоволодіння, правову реєстрацію домоволодіння, виселення та відшкодування матеріальної й моральної шкоди направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, з моменту її проголошення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: