Постанова № 2639987, 10.12.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.08

Справа №АС16/593-08.

За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО», м.Суми

про стягнення 1018666,58 грн.

СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.

За участю представників сторін:

від позивача Груздо Т.С.

від відповідача Турчин С.М.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 1018666 грн.58 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Відповідач подав відзив на адміністративний позов від 26.11.2008р. № 17/8980, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначає, що ним виконано всі покладені Законом обов’язки по працевлаштуванню інвалідів, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав пояснення від 04.12.2008р. № 04-379/1769 з обґрунтуванням своєї позиції по справі, просить стягнути з відповідача 1018 666 грн.58 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені 50 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007році.

В судовому засіданні 26.11.2008р. оголошувалася перерва до 10 год.40 хв.10.12.2008р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов’язок підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб – в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об‘єднанні) установі.

Відповідач надіслав позивачу звіт, в якому повідомив, що у 2007 році середньооблікова чисельність штатних працівників склала 3184 чоловік. Таким чином, згідно ст..19 Закону , на підприємстві відповідача у 2007р.норматив складає 127 робочих місць. Фактично ж, як стверджує позивач на підприємстві відповідача було створено 77 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені із наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідач подав докази про те , що відповідач звертався з листами до центрів зайнятості населення Сумської області з проханням направити інвалідів, які перебувають на обліку як безробітні, для їх працевлаштування на атестовані робочі місця. Відповідач на протязі 2007 року надав 215 звітів до органів державної служби зайнятості Сумської області звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН. Крім того, відповідач письмово звертався до районних, селищних та міських рад з проханням надати переліки інвалідів, які підлягають працевлаштуванню

Таким чином, відповідачем у 2007 році були вжиті певні заходи, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з працевлаштування інвалідів.

Діюче законодавство не зобов‘язує підприємства самостійно займатися працевлаштуванням інвалідів. За таких обставин, покладати на підприємство відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій за неналежне виконання своїх обов‘язків спеціально уповноваженими органами є неправомірним.

За таких обставин відповідач не повинен сплачувати позивачу адміністративно-господарські санкції за не створення таких робочих місць, у позивача ж відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, тому суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові Сумському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів ( 40030, м. Суми, вул. Горького,2, код 23636315) щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» ( м. Суми, вул.. Д.Коротченка,7) - відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови підписано 10.12.2008 року.