Рішення № 2639982, 11.12.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2008 р.

Справа № 18/23-3168

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»м. Київ, вул. Артема, 15 в особі Тернопільського регіонального управління відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»м. Тернопіль, вул. Замкова, 6

до відповідача: Приватного підприємства «ТДТ –Автопром»м. Тернопіль, вул. Поліська, 14

про стягнення заборгованості у сумі 255 944,52 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився.

В попередніх судових засіданнях учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»м. Київ, вул. Артема, 15 в особі Тернопільського регіонального управління відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»м. Тернопіль, вул. Замкова, 6 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з приватного підприємства «ТДТ –Автопром»м. Тернопіль, вул. Поліська, 14 заборгованості у сумі 255 923,01 грн.

В судовому засіданні 30.10.2008 р. позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України уточнено позовні вимоги відносно заявленої до стягнення суми заборгованості, а саме –просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 255 944,52 грн., з яких: 227 247,47 грн. –сума кредиту; 9 078,82 грн. –відсотки; 16 116, 62 грн. –пеня за несвоєчасно погашену основну суму кредиту; 21,51 грн. –пеня за порушення строків погашення відсотків за користування коштами; 3 480,10 грн. –штраф за порушення строків погашення кредиту та відсотків (розрахунок в матеріалах справи).

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, відтак предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 255 944,52 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору кредитної лінії № 793/2006-МК від 08.12.2006 р. зобов’язання по поверненню кредиту виконав не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 227 247,47 грн., на яку згідно умов договору та чинного законодавства нараховані штрафні санкції.

В підтвердження викладеного додає договір кредитної лінії № 793/2006-МК від 08.12.2006 р., додаткову угоду №1 до даного договору, графік погашення кредиту та сплату відсотків, договір застави обладнання від 08.12.2006 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач у представленому суду відзиві на позов від 12.11.2008 р., підтриманому його повноважним представником у судових засіданнях позовні вимоги визнає повністю та без заперечень. Зазначає про важке фінансове становище приватного підприємства «ТДТ –Автопром», в зв’язку з чим 20.11.2008 р. звернувся до суду із заявою про розстрочення сплати заборгованості на шість місяців. При цьому, позивач керується ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

08.12.2006 р. між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»(Банк за договором) в особі заступника директора по корпоративному блоку –керівника групи корпоративного блоку філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»Тернопільського регіонального управління Івашківа Віктора Григоровича, що діє на підставі Довіреності та приватним підприємством «ТДТ –Автопром»(Позичальник за договором) в особі директора Бека Михайла Михайловича, що діє на підставі Статуту був укладений кредитний договір № 793/2006-МК предметом якого є відкриття банком позичальнику кредитної лінії у сумі 300 000 грн. терміном на 24 місяці з 08.12.2006 р. по 08.12.2008 р., із сплатою 18,9 % річних, котрі можуть бути змінені додатковими угодами до даного договору (п. п. 1.1., 1.2. договору). Видача кредитних коштів буде здійснюватись окремими траншами, після підписання окремих додаткових угод (п. 1.3. договору).

Додатковою угодою № 1 від 08.12.2006 р., що є невід’ємною частиною договору, сторони погодили видачу траншу відповідачу в сумі 300 000 грн., відсоткову ставку за користування кредитними коштами на рівні 18,9 % річних по терміновому кредиту та 37,8 % по простроченому, порядок повернення траншу відповідно до графіку погашення кредиту та сплати відсотків, що являється додатком 1 даної угоди.

Ціль отримання траншу –споживчі потреби (п. 6 угоди).

08.12.2006 р. з метою забезпечення зобов’язань по договору, які полягають у поверненні кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків в зв’язку з порушенням даного договору (п. 2.1. договору) сторони уклали договір застави обладнання. Згідно п. 1.1. цього договору заставодавець передає заставодержателю в заставу обладнання, яке належить заставодавцю на праві приватної власності.

Згідно банківської виписки з особового рахунку відповідача 08.12.2006 р. позивачем на рахунок приватного підприємства «ТДТ –Автопром»перераховано 300 000 грн.

Договором, також, встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов’язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п. 3.1.1. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини у розмірі 37,8 % річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці (п. 3.1.2.2. договору).

У разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов’язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. п. 8.1., 8.2. договору).

За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення (п. 8.3. договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного Кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно частин 1, 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов’язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в зв’язку з невиконання позичальником своїх зобов’язань, по поверненню кредитору боргу по кредиту, за договором № 793/2006-МК від 08.12.2006 р., позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 255 944,52 грн., з яких: 227 247,47 грн. –сума кредиту; 9 078,82 грн. –відсотки; 16 116, 62 грн. –пеня за несвоєчасно погашену основну суму кредиту; 21,51 грн. –пеня за порушення строків погашення відсотків за користування коштами; 3 480,10 грн. –штраф за порушення строків погашення кредиту та відсотків.

В судовому засіданні 13.11.2008 р. представник відповідача повністю визнав суму боргу перед позивачем, що в свою чергу підтверджується і поданим до господарського суду відзивом на позов від 12.11.2008 р.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 78 ГПК України).

Повне визнання відповідачем позову в судовому засіданні 13.11.2008 р. судом прийняте, так як воно не суперечить законодавству і не порушує чиї –небудь права і охоронювані законом інтереси.

Разом з тим, в даному відзиві на позов відповідач звернувся до господарського суду Тернопільської області з клопотанням про розстрочку стягнення заборгованості на шість місяців, обґрунтовуючи тимчасовим важким фінансовим становищем на підприємстві.

Крім того, 20.11.2008 р. відповідачем в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України подано заяву від 20.11.2008 р. про розстрочення сплати заборгованості на шість місяців. В обґрунтування даної заяви приватне підприємство «ТДТ –Автопром»посилається на тимчасові фінансові труднощі, які зумовлені специфікою роботи підприємства, а також зазначає про наявність дебіторської заборгованості, в підтвердження якої представив довідку № 14 від 17.11.2008 р.

Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, а також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, кодексом встановлено право суду приймаючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання, а також безпосередньо в процесі виконання судового рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Розглянувши дану заяву, суд відмовляє в її задоволенні, оскільки вона подана до прийняття судового рішення, проте в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 255 944,52 грн. заборгованості обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 78, 81-1, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «ТДТ –Автопром»(м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідентифікаційний код 21132272) на користь відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) в особі Тернопільського регіонального управління відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(м. Тернопіль, вул. Замкова, 6, ідентифікаційний код 25748024):

- 227 247 (двісті двадцять сім тисяч двісті сорок сім) грн. 47 коп. основної суми кредиту;

- 9 078 (дев’ять тисяч сімдесят вісім) грн. 82 коп. відсотків;

- 16 116 (шістнадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 62 коп. пені за несвоєчасно погашену основну суму кредиту;

- 21 (двадцять одну) грн. 51 коп. пені за порушення строків погашення відсотків за користування коштами;

- 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 10 коп. штрафу за порушення строків погашення кредиту та відсотків;

- 2 559 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 15 грудня 2008 року, через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька