Ухвала суду № 26398594, 09.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2875/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кредо» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Кредо»звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2012 року №0000252310.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою, відповідач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Кредо" є юридичною особою, зареєстроване 29.08.2002 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Приватне підприємство «Кредо»перебуває на податковому обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність, пов'язану з іншими монтажними роботами; діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом.

У лютому 2012 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з Приватним підприємством "Фірма "Володар" за період з 01.09.2010 по 31.10.2010.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2012 року № 243/23-7/32034470, в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог чинного законодавства України.

Під час перевірки податковим органом виявлено, що позивач порушив вимоги пунктів 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 31486,00 грн., у тому числі: за вересень 2010 року - на суму 17893,00 грн.; за жовтень 2010 року - на суму 13593,00 грн.

За результатами перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0000252310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 39357,50 грн., з яких: 31486,00 грн. - за основним платежем; 7871,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

В 2010 році між позивачем (замовником) і Приватним підприємством "Фірма "Володар" (виконавець) укладено три договори на виконання будівельно-монтажних робіт: від 12.08.2010 № 30/08/10; від 07.09.2010 № 57/09-10; від 05.10.2010 № 51/10/10; згідно з якими виконавець зобов'язувався виконати монтажні роботи системи слаботочних мереж (трубопроводів) при будові об'єкту Центральна районна поліклініка на 1000 відвідувань Броварської ЦРЛ. Конкретний перелік будівельно-монтажних робіт та їх вартість визначались сторонами договору на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та актів визначення договірної ціни, які є невід'ємною частиною кожного з договорів та підставою для проведення взаємних розрахунків.

Вартість виконання будівельно-монтажних робіт становила 188916,00 грн., у тому числі ПДВ - 31486,00 грн., яка визначалась сторонами в поточних цінах станом на 15.08.2010, 06.09.2010 та 04.10.2010 у відповідних актах про договірну ціну, а також на підставі довідок про вартість виконаних будівельних робіт за серпень, вересень та жовтень 2010 року, складених за типовою формою № КБ-З, затвердженою наказом Міністерства регіонального будівництва України від 04.12.2009 № 554, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 188916,00 грн., у тому числі ПДВ - 31486,00 грн. за серпень 2010 року № 1, за вересень 2010 року № 1 та за жовтень 2010 року № 281012, складеними за типовою формою № КБ-2в, затвердженою наказом Міністерства регіонального будівництва України від 04.12.2009 № 554, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Фірма "Володар" кошти в сумі 188916,00 грн., у тому числі ПДВ - 31486,00 грн. Факт перерахування коштів підтверджується банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємством "Фірма "Володар" податкові накладні від 03.09.2010 № 030902, від 29.09.2010 № 290904 та від 28.10.2010 № 281012 на загальну суму 188916,00 грн., у тому числі ПДВ - 31486,00 грн.

Згідно з актом перевірки від 05.03.2012 № 243/23-7/32034470 суми податку на додану вартість за вересень, жовтень 2010 року (31486,00 грн.), на підставі податкових накладних від 03.09.2010 № 030902, від 29.09.2010 № 290904 та від 28.10.2010 № 281012, виданих Приватним підприємством "Фірма "Володар", позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

У період з вересня 2010 року по грудень 2010 року спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 1 січня 2011 року - положеннями Податкового кодексу України, які встановлюють аналогічне за змістом правове регулювання.

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що факт виконання робіт та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження апелянта про порушення позивачем вимог пунктів 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, є безпідставними.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням вимог чинного законодавства України, є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205,206, 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 12 жовтня 2012 року.