Ухвала суду № 26398196, 03.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7420/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Денісова А.О.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-Тойс»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-Тойс»задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0001662220 від 05.06.2012 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0001672220 від 05.06.2012 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені усі обставини справи, що привело до винесення необґрунтованого рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 370/23-20/34761734 від 09.12.2011 р. (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 414 430,00 грн., в т.ч. за жовтень 2008 року у сумі 5 835,00 грн., за березень 2009 року у сумі 161 329,00 грн., за травень 2009 року у сумі 159 000,00 грн., за червень 2009 року у сумі 5 835,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 3 493,00 грн., за листопад 2009 року у сумі 8 500,00 грн., за лютий 2010 року у сумі 11 565,00 грн., за березень 2010 року у сумі 5 398,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 5 365,00 грн., за липень 2010 року у сумі 2 600,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 2 683,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 3 333,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 6 300,00 грн., за січень 2011 року у сумі 17 306,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 12 360,00 грн., за липень 2011 року у сумі 3 430,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 98,00 грн. та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 500 904,00 грн., в т.ч. за 4 кв. 2008 р. у сумі 43 524,00 грн., за 1 кв. 2009 р. у сумі 131 761,00 грн., за 2 кв. 2009 р. у сумі 233 316,00 грн., за 3 кв. 2009 р. у сумі 4 366,00 грн., за 4 кв. 2009 р. у сумі 12 500,00 грн., за 1 кв. 2010 р. у сумі 19 329,00 грн., за 2 кв. 2010 р. у сумі 9 830,00 грн., за 3 кв. 2010 р. у сумі 11 854,00 грн., за 4 кв. 2010 р. у сумі 34 424,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.12.2011 р.: № 0003522320, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 493 265,75 грн., в т.ч. 398 073,00 грн. - основний платіж, 95 192,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0003532320, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 626 130,00 грн., в т.ч. 500 904,00 грн. - основний платіж, 125 226,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами розгляду скарг ТОВ «Паритет-Тойс»відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення:

- № 0001662220 від 05.06.2012 р., на заміну податкового повідомлення-рішення № 0003532320 від 27.12.2011 р., за яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в сумі 509 813,75 грн., в т.ч. 407 851,00 грн. основного платежу та 101 962,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001672220 від 05.06.2012 р., на заміну податкового повідомлення-рішення № 0000912220 від 02.04.2012 р., за яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 406 205,00 грн., в т.ч. 324 964,00 грн. основного платежу та 81 241,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ "Рекламне агентство "Стратеджист Медіа Україна" (код за ЄДРПОУ 34481823) було укладено договір про співробітництво по організації проведення рекламної компанії від 14.02.2008 р. № 14/02/2008 з додатками до нього (Т. І, арк. 88 - 107 матеріалів справи). Так, перевіркою встановлено, що позивач на виконання вищевказаного договору отримав послуги по виготовленню та розміщенню рекламних матеріалів торгівельних марок ТМ "Bratz", ТМ "Baby Born" та "Мега Блокс", але до перевірки позивач не надав в підтвердження по виготовленню та розміщенню рекламних матеріалів торгівельних марок відеоролики, періодичні видання, та інші документи, в яких наведено інформацію щодо власника продукції, яка рекламується. Перевіркою зроблено висновок про відсутність зазначених послуг з господарською діяльністю позивача та вчинено запис щодо завищення валових витрат на загальну суму 1 631 406,95 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 348 373,91 грн.

Крім цього, перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ "Паритет-Смік" (код за ЄДРПОУ 32530742) було укладено договір від 30.12.2008 р. № PS-02-190 (Т. І, арк. 141 - 142 матеріалів справи). За цим договором ТОВ "Паритет-Смік" зобов'язалось надавати позивачу послуги з передпродажної підготовки та організації реалізації товарів дитячого асортименту, що поставлялись позивачем у власність ТОВ "Паритет-Смік" на підставі окремо укладеного сторонами договору поставки від 20.08.2007 р. № СМ-116 та додаткової угоди до нього (Т. І, арк. 143 - 150 матеріалів справи). Послуги за цим договором, зокрема, включали: усунення незначних дефектів та слідів складського зберігання товарів, що не впливають на їх якість та стосуються виключно зовнішнього вигляду, перевірка в окремих випадках комплектності товарів та їх адаптації до українського ринку, інші заходи по підготовці товарів до викладки на полиці, послуги з мерчандайзингу, інші послуги, пов'язані з товаром, обсяги яких сторони узгодили додатково. Перевіркою зроблено висновок, що позивач включав до складу валових витрат витрати по послугах з проведення передпродажної підготовки товару, які згідно з умовами договору були власністю ТОВ "Паритет-Смік" і не переходили у власність позивача, тобто дані витрати не можливо пов'язати з господарською діяльністю позивача. Перевіркою зроблено висновок про завищення валових витрат на 372 210,99 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 67 842,17 грн.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 283/97-ВР) визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 283/97-ВР визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне надання послуг та виконання сторонами умов договорів підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями актів надання послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів про надані послуги до актів, податкових накладних та відповідних розрахункових документів (Т. І, арк. 108 -140, 151 - 241).

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ "Паритет-Тойс" з ТОВ "Рекламне агентство "Стратеджист Медіа Україна" та ТОВ "Паритет-Смік" зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних, актів надання послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів про надані послуги до актів, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується Актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР та ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та про безпідставність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 509 813,75 грн.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 406 205,00 грн. за порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами ПК України.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, які зазначені в акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV. ТОВ "Рекламне агентство "Стратеджист Медіа Україна" та ТОВ "Паритет-Смік" на час вчинення правочинів були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання придбаних послуг у даних контрагентів у власній господарській діяльності (Т. ІІ, арк. 14 -201 матеріалів справи).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України такими, що не відповідають дійсності.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вказаних правових норм.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Денісов А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 08.10.2012 року.