Рішення № 26396513, 14.08.2012, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 2608/5822/12

пр. № 2/2608/3920/12

14 серпня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді: Ключника А.С. при секретарі: Холявчук А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товарна біржа «Центр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який вчинено під впливом обману,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), укладений Товарною біржею «Центр» між позивачем та відповідачем 25.02.2010 року та застосування наслідків недійсності правочину, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 40-ка мінімальних заробітних плат встановлених на час подання позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

25 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), який належав позивачу на праві власності. Підставою для вчинення даного договору були неодноразові застереження відповідача щодо великої кількості спадкоємців у разі його смерті, оскільки відповідачу було відомо, що позивач переніс три інфаркти, у зв'язку з чим отримав 2-гу групу інвалідності. Відповідач неодноразово переконував позивача що переоформлення вказаного автомобіля на нього буде тільки на користь їхньої сім'ї, оскільки на той час він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, яка є дочкою позивача.

Крім того, відповідач запевнив позивача, що буде возити його до медичних установ для здійснення медичного обстеження а також до його матері, яка перебуває у похилому віці та проживає за межами м. Києва. Відповідач неодноразово запевнював позивача, що буде навчати водінню автомобіля його онука ОСОБА_5, враховуючи такі переконливі умови, позивач погодився на пропозиції відповідача і уклав угоду щодо продажу відповідачу автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1).

Пізніше позивачу стало відомо, що на той час ОСОБА_2 вже не мав наміру зберігати сім'ю, а дбав лише про своє збагачення, дана обставина підтверджується тим, що ОСОБА_2 подав позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_4 до Голосіївського районного суду м. Києва, який рішенням від 21.12.2010 року задоволено (а.с. 34-36).

Позивач неодноразово просив відповідача за взаємною згодою розірвати між ними укладений договір купівлі-продажу автомобіля, проте відповідач відмовився та в подальшому насміхався над позивачем та його донькою, з приводу чого позивач зазнав моральних страждань.

В судовому засіданні позивач підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги, а також підстави, якими вони обґрунтовуються, що зазначені у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Третя особа Товарна біржа «Центр»до суду не з'явилась, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена (а.с. 33) про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому суд вважає за можливе слухати справу у її відсутності за наявними у справі доказами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 до суду не з'явилась, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому суд вважає за можливе слухати справу у її відсутності за наявними у справі доказами.

Свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 надав суду пояснення щодо даного спору та зазначив, що неодноразово чув, як ОСОБА_2 чинив психологічний тиск на ОСОБА_1 з метою переоформлення автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1) на ім'я відповідача. Після того, як згаданий автомобіль було переоформлено на відповідача, в адресу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 виходили різного роду знущання та насміхання, з приводу чого позивач зазнав душевних страждань, та змушений був самотужки користуватись громадським транспортом, оскільки ОСОБА_2 відмовлявся на вимогу ОСОБА_1 повернути автомобіль.

Суд, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), який належав позивачу на праві власності (а.с. 5).

Підставою для вчинення даного договору були неодноразові застереження відповідача щодо великої кількості спадкоємців у разі смерті позивача, оскільки відповідачу було відомо, що позивач переніс три інфаркти, у зв'язку з чим отримав 2-гу групу інвалідності (а.с. 11). Відповідач неодноразово переконував позивача що переоформлення вказаного автомобіля на нього буде тільки на користь їхньої сім'ї, оскільки на той час він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, яка є дочкою позивача. Відповідач запевнив позивача, що буде возити його до медичних установ для здійснення медичного обстеження а також до його матері, яка перебуває у похилому віці та проживає за межами м. Києва. Відповідач неодноразово запевнював позивача, що буде навчати водінню автомобіля його онука ОСОБА_5, враховуючи такі переконливі умови, позивач погодився на пропозиції відповідача і уклав угоду щодо продажу відповідачу автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1).

Пізніше позивачу стало відомо, що на той час ОСОБА_2 вже не мав наміру зберігати сім'ю, а дбав лише про своє збагачення, дана обставина підтверджується тим, що ОСОБА_2 подав позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_4 до Голосіївського районного суду м. Києва, який рішенням від 21.12.2010 року задоволено (а.с. 34-36).

Позивач неодноразово просив відповідача за взаємною згодою розірвати між ними укладений договір купівлі-продажу автомобіля, проте відповідач відмовився та в подальшому насміхався над позивачем та його донькою, з приводу чого позивач зазнав моральних страждань.

Згідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 230 ЦК України встановлено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, зокрема, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Судом під час розгляду справи встановлено, що угода про купівлю-продаж автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), що належав позивачу, укладена Товарною біржею «Центр»25.02.2010 року між позивачем та відповідачем, була укладена внаслідок обману позивача, оскільки автомобіль був відчужений за ціною, яка вочевидь не відповідала дійсній вартості цього майна на час укладення правочину, вчиняючи даний правочин відповідач діяв умисно, оскільки усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам позивача і його родини та передбачав настання вкрай невигідних для позивача наслідків та свідомо допускав їх настання.

Вказане також підтверджується тим, що відповідач будучи чоловіком ОСОБА_4, яка є донькою позивача, заздалегідь намагався шляхом психологічного тиску на позивача, переконати останнього про необхідність продажу зазначеного автомобіля відповідачу.

Згідно ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пленум Верховного Суду України в п.10 своєї постанови № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати недійсним угоду купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1) від 25.02.2010 року № 002493, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути у власність ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль марки Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1).

Серед іншого, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, які суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача, враховуючи характер і тривалість страждань, в узагальненому розмірі 1000 грн. Позивач не надав суду доказів спричинення моральної шкоди в розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що діють на час розгляду справи.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В судовому засіданні позивачем надано суду фіскальні чеки про відправлення телеграм сторонам у справі, витрати за які у разі задоволення позову позивач просив стягнути з відповідача (а.с. 45-48).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 230 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212- 215, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), укладену 25.02.2010 року №002493 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстровану на Товарній біржі «Центр»(ідентифікаційний код 34582663, м. Київ, вул. Туполєва, 19).

Застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши автомобіль Volkswagen Transporter 1994 року випуску д.н.з НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), переданий у власність ОСОБА_2 на підставі угоди купівлі-продажу від 25.02.2010 року №002493, ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. (одну тисячу гривень) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі в сумі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень шістдесят копійок) судового збору (отримувач: УДКСУ у Святошинському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37962074, банк одержувача: ГУ ДКСУ у. м. Києві, рахунок: 31212206700009, МФО 820019, код платежу: 22030001, призначення платежу: 22030001; 050; «Судовий збір», Святошинський р/с, 02896733.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 321,72 грн. (триста двадцять одну гривню сімдесят дві копійки) витрат за подання телеграм.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Ключник