Постанова № 2639022, 23.12.2008, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2008 р.

Справа № 22-31-29-4/411-06-10015

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Від прокуратури: Посполітак О.П.

Від позивача: Кулик О.В.

Від 1 відповідача: Добров Ю.І.

Від 2 відповідача: Добров Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та апеляційне подання першого заступника військового прокурора Південного регіону України

на рішення господарського суду Одеської області

від 10.09.2008 року

у справі № 22-31-29-4/411-06-10015

за позовом: ВАТ “ЕК”Одесаобленерго” в особі Роздільнянського РЕМ

до відповідачів:

1) Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району;

2) Міністерства оборони України,

про стягнення 1 536 259, 01 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року ВАТ “ЕК”Одесаобленерго” в особі Роздільнянського району електричних мереж звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 01.09.2006 року в сумі 83 227,42 грн. згідно з договором № 091 про постачання електричної енергії від 18.02.2002р., а також 96 675,67 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.09.2005р. по 01.09.2006р., 45 257,38 грн. 3% річних та 157 642,53 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.10.2003р. по 01.10.2006р. При цьому, нарахування пені, відсотків річних та втрат від інфляції позивачем було здійснено з урахуванням суми основного боргу відповідача перед ним у розмірі 438540,72 грн., яка була стягнута рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2004 року по справі № 29-5/307-03-8313 і на момент пред'явлення даного позову не погашена. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 11, 15, 509, 625, 626, 638 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що за рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2004 року у справі № 29-5/307-03-8313 за порушення договірних зобов'язань за договором № 091 від 18.02.2002р. на користь позивача з відповідача було стягнуто 438 540,72 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 341 526,44 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання, 56 077,72 грн. пені, 27 784 грн. процентів річних та 20 930,49 грн. інфляційних нарахувань. Оскільки на момент пред'явлення даного позову зазначена заборгованість не погашена, окрім того станом на 01.09.2006 року за відповідачем утворилася заборгованість за спожиту після ухвалення вказаного рішення електроенергію, позивач просив про задоволення позову.

Відповідач заперечував проти позову посилаючись на відсутність у договорі про постачання електричної енергії № 091 від 18.02.2002р. узгодженого розміру пені за порушення зобов'язань та відсутність своєї вини у порушенні строків оплати через несплату населенням платежів за спожиту електричну енергію. Також позивач вказував на відсутність у своєму затвердженому кошторисі бюджетної установи видатків на оплату спожитої електроенергії та закінчення строку позовної давності для звернення за стягненням пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року позов ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року зазначене рішення частково скасовано та позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 83 227,42 грн. основного боргу, 8339,72 грн. 3% річних та 29027,59 грн. збитків від інфляції, а решту позовних вимог залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2007 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року та рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року скасовано в частині наслідків розгляду позовних вимог про стягнення 96 675,67 грн. пені, 36917,66 грн. відсотків річних та 128614,94 грн. інфляційних втрат з мотивів незабезпечення господарськими судами всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, незастосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В процесі нового розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і останньою заявою поданою в судовому засіданні 10.09.2008 року просив господарський суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у сумі 1 194 202,24 грн. нараховану на суму невиконаного зобов'язання за період з 01.09.2005 року по 01.09.2007 року, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - 282 478,30 грн. і 3% річних у сумі 59 578,47 грн. нараховані за увесь час прострочення платежів за період з 01.10.2003 року по 28.11.2007 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2008 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Міністерство оборони України.

За результатами нового розгляду справи господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 10.09.2008 року (суддя - Торчинська Л.О.), яким уточнений позов задовольнив, стягнув з Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району на користь ВАТ “Одесаобленерго” в особі Роздільнянського РЕМ 1 194 202,24 грн. пені, 59 578,47 грн. 3 % річних, 282 478,30 грн. індекс інфляції, 3 828,03 грн. держмита та ІТЗ судового процесу в розмірі 118 грн., а також до Державного бюджету України витрати по держмиту 11 534,56 грн.

В апеляційній скарзі Білгород - Дністровська КЕЧ посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність викладених у рішенні висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у стягненні пені, річних та збитків від інфляції.

В апеляційному поданні перший заступник військового прокурора Південного регіону України вказуючи те, що рішення господарського суду Одеської області винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та апеляційного подання, заперечення на них, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та подання підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2002 року між ВАТ „Одесаобленерго” (енергопостачальна організація) та Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району (споживач) було укладено договір № 091 про постачання електричної енергії, предметом якого є умови й порядок постачання електроенергії енергопостачальною організацією та оплата спожитої електроенергії споживачем. Умовами п. 3.5.3 даного договору визначено, що у випадку відсутності платежів у строк і обсязі відповідно п. 3.5.2 сторони керуються договірними зобов’язаннями, вимогами Правил користування електричною енергією в частини припинення подачі електроенергії, а на суму заборгованості, відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та постанови КМУ від 14.03.99р. № 441.

04.03.2002 року між тими же сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 091 від 18.02.2002р. про порядок погашення заборгованості, якою визначено, що за попереднім договором № 091 від 14.02.2000р. відповідно до акту звірки № 18/91 від 28.02.2002р. складеного між сторонами заборгованість споживача перед енергопостачальною організацією складає за активну енергію 327178 грн. 68 коп., за перевищення договірної величини - 341526 грн. 44 коп., за пеню - 23495 грн. 02 коп.; виконання зобов'язань споживачем по погашенню виниклої заборгованості буде здійснюватися у встановлені терміни; за несвоєчасне погашення заборгованості за цією угодою споживач зобов'язується оплатити пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від усієї суми заборгованості, що залишилася непогашеною.

28.10.2003 року прокурор Роздільнянського району Одеської області подав до господарського суду Одеської області позов в інтересах ВАТ “Одесаобленерго” про стягнення з Білгород - Дністровської КЕЧ заборгованості за спожиту електроенергію та перевищення договірної величини, а також пені, 3% річних та інфляційних збитків загальною сумою 3 233 423,54 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням Білгород - Дністровською КЕЧ своїх зобов'язань за договором № 091 від 18.02.2002 року та додатковою угодою до нього від 04.03.2002р. в частині оплати вартості спожитої електроенергії за рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2004 року у справі № 29-5/307-03-8313 стягнуто з Білгород - Дністровської КЕЧ на користь ВАТ “Одесаобленерго” 438540,72 грн. заборгованості за активну електроенергію, 341 526,44 грн. за перевищення договірної величини, 56077,72 грн. пені, 27 784 грн. 3% річних та 20930,49 грн. інфляційних нарахувань.

На момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом зазначене рішення не було виконаним, а заборгованість відповідача в розмірі 438 540,72 грн. залишалася непогашеною.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 091 від 18.02.2002 року в частині оплати спожитої у наступний період електроенергії за рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року, залишеним в цій частині без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року, стягнуто з Білгород - Дністровської КЕЧ на користь ВАТ “Одесаобленерго” 83227,42 грн. заборгованості за використану (активну) електроенергію. При цьому господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що сума 438 540,72 грн., стягнута з відповідача за рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2004 року, є заборгованістю відповідача за електроенергію, спожиту за період з січня 2001 року по березень 2002 року, а сума 83 227,42 грн. стягнута за рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року, є заборгованістю відповідача за період з вересня 2003 року по березень 2005 року.

Посилаючись на те, що за час розгляду даної позовної заяви в господарському суді протягом двох років внаслідок інфляційних процесів заборгованість відповідача збільшилася, позивач згідно уточнених вимог просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 282 478,30 грн. і 3% річних в сумі 59578,47 грн. за період з 01.10.2003 року по 28.11.2007 року відповідно до наданих розрахунків, а також пеню в сумі 1 194 202,24 грн. нараховану за період з 01.09.2005 року по 01.09.2007 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов'язання відповідача на підставі договору чи Глави 50 ЦК України, у матеріалах справи відсутні і це не заперечується відповідачем, як і обсяг боргу, а тому господарський суд першої інстанції з огляду на те, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, дійшов правильного висновку про те, що реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати спожитої електроенергії та ухвалення у зв'язку з цим судового рішення від 07.04.2004 року про стягнення з відповідача боргу в сумі 438540,72 грн. і судового рішення від 25.12.2006 року про стягнення з відповідача боргу в сумі 83 227,42 грн. не припиняє грошових зобов'язань відповідача та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Разом з тим, господарським судом всупереч вимогам ст. 111-12 ГПК України залишено поза увагою вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2007 року, та не враховано, що як вбачається з розрахунків нарахування індексу інфляції та річних щодо сум заборгованості здійснено позивачем за період, що включає проміжок часу до 31.12.2003 року. Нарахування індексу інфляції та річних у вказаний період регулювалося статтею 214 ЦК УРСР в редакції Закону України від 08.10.1999 року № 1136-ХІV, яким зазначена стаття була викладена в новій редакції. Прикінцевими положеннями цього Закону передбачено, що він не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що за договором № 091 від 18.02.2002 року, на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача, електроенергія постачалася для споживання мешканцями військового містечка смт. Лиманське, Роздільнянського району Одеської області, тобто населенням, що підтверджується копіями рахунків - фактур, в яких вказані тарифи для оплати електроенергії для населення, актів про обсяги спожитої електроенергії, службових записок, рапортів про спожиту електроенергію і т. і., в яких зазначені об'єкти електроспоживання по точках обліку: фінське містечко, жил. масив, будинки офіцерського складу.

Отже, втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 3% річних за користування його коштами підлягають відшкодуванню частково в розмірі 264 852 грн. 04 коп. та 56 832 грн. 46 коп. відповідно за період з 01.01.2004 року по 28.11.2007 року.

Вирішуючи питання щодо позовної давності за даними вимогами колегія суддів виходить із того, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З наявної у справі копії позовної заяви прокурора Роздільнянського району Одеської області з відповідними відмітками канцелярії суду випливає, що первісний позов до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 438540, 72 грн. було подано до господарського суду 28.10.2003 року, тобто під час дії ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 року. Приписами ст. 79 ЦК УРСР визначено, що перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку. Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується.

З даним позовом до господарського суду позивач звернувся 26.09.2006 року, що вбачається з відмітки канцелярії суду. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, за вимогами щодо стягнення втрат від інфляції та процентів річних строк позовної давності позивачем не пропущено.

Ретельний правовий аналіз умов договору про постачання електричної енергії № 091 від 18.02.2002р. свідчить про те, що цей договір не містить узгодженого сторонами розміру пені за порушення споживачем строків оплати електроенергії, а відсилає лише до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Визначений у додатковій угоді від 04.03.2002р. до згаданого договору розмір пені встановлений лише за прострочення сплати заборгованості вказаної в цій додатковій угоді і яка вже була стягнута за судовим рішенням від 07.04.2004 року разом з пенею в сумі 32 582,70 грн.

З дати набрання чинності Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тобто з 14.01.1997 року, розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (ст. 1 Закону). Якщо сторонами у відповідному договорі не встановлено конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 вказаного Закону, пеня стягненню не підлягає.

Окрім того, частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено шестимісячний період, протягом якого можуть бути нараховані штрафні санкції боржнику у спірних відносинах, а пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено строк позовної давності в один рік, протягом якого особа може звернутися до господарського суду за стягненням цих штрафних санкцій.

Проте, місцевий господарський суд наведене залишив поза увагою і нехтуючи вимогами закону безпідставно стягнув з відповідача пеню в сумі 1 194 202,24 грн. за період з 01.09.2005 року по 01.09.2007 року, тобто за два роки, при фактичній заборгованості відповідача за спожиту електроенергію в сумі 83 227,42 грн.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 1 194 202 грн. 24 коп. пені, 17 626 грн. 26 коп. втрат від інфляції та 2 746 грн. 01 коп. процентів річних, а в решті частини має бути залишено без змін.

Оскільки позивачем не доведено, що Міністерство оборони України повинно нести відповідальність за неналежне виконання Білгород - Дністровською КЕЧ своїх зобов'язань за договором № 091 від 18.02.2002р. щодо оплати спожитої електроенергії, то у задоволенні позову до вказаного Міністерства слід відмовити.

Викладені в апеляційній скарзі та апеляційному поданні доводи скаржників про те, що заборгованість Білгород - Дністровської КЕЧ перед позивачем, стягнення якої є предметом спору у справі, передана до спільної комунальної власності територіальної громади Роздільнянського району Одеської області, належними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Інші доводи скаржників не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи встановлених судом апеляційної інстанції не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог витрати зі сплати державного мита в сумі 3 216 грн. 84 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 23 грн. 60 коп. До Державного бюджету України з позивача підлягає стягненню 11 534 грн. 56 коп. державного мита за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог. За рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог витрати зі сплати державного мита в сумі 6068 грн. 30 коп. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та апеляційне подання першого заступника військового прокурора Південного регіону України задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2008 року у справі № 22-31-29-4/411-06-10015 скасувати частково, стягнення за ним припинити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67700, Одеська обл., м. Білгород –Дністровський, вул. Больнічна, 1, р/р 210102051124, в Державному казначействі м. Одеси, МФО 288011, код 08124865) на користь ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Роздільнянського району електричних мереж (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, р/р зі спец. режимом використання 26035333537883 в Центральному відділенні ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код ЗКПО 26302359) 264 852 грн. 04 коп. втрат від інфляції, 56 832 грн. 46 коп. - 3% річних та 3240 грн. 44 коп. судових витрат.

В решті частини позову до Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району відмовити.

У задоволенні позову ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Роздільнянського району електричних мереж до Міністерства оборони України про стягнення 1 536 259 грн. 01 коп. відмовити.

Стягнути з ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Роздільнянського району електричних мереж (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, р/р зі спец. режимом використання 26035333537883 в Центральному відділенні ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код ЗКПО 26302359) до Державного бюджету України (р/р 31114095700008, код бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку 095, одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460) через Відділ державної виконавчої служби у м. Білгород-Дністровську державне мито в сумі 11534,56 грн.

Стягнути з ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Роздільнянського району електричних мереж (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, р/р зі спец. режимом використання 26035333537883 в Центральному відділенні ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код ЗКПО 26302359) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67700, Одеська обл., м. Білгород –Дністровський, вул. Больнічна, 1, р/р 210102051124, в Державному казначействі м. Одеси, МФО 288011, код 08124865) витрати зі сплати державного мита в сумі 6068 грн. 30 коп. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.