Ухвала суду № 26389262, 04.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р. Справа № 139521/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Макарика В.Я., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року по справі за позовом Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування адміністративного арешту,-

встановив:

Позивач, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова, звернулась до суду з позовом про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 15.09.2011 року № 824, позивач повинен був провести позапланову виїзну перевірку відповідача. На виконання зазначеного наказу інспекцією виписано направлення на перевірку від 15.09.2011 року № 878, однак, як вбачається із Актів від 15.09.2011 року № 296/17-2 та №297/17-2 довірена особа відповідача - ОСОБА_3 після отримання під розписку наказу та направлення, працівника інспекції до проведення перевірки не допустила, необхідних для проведення перевірки документів не надала.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що передумовою для звернення органу державної податкової служби до суду про арешт коштів на рахунках платника податків є прийняття податковим органом рішення про застосування арешту майна платника податків, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Як встановлено судом з долучених позивачем актів, такі складені через не допуск посадових осіб до перевірки, однак у матеріалах справи відсутні докази прийняття судом рішення про підтвердження обґрунтованості застосованого до відповідача згідно рішення від 21.09.2011 року адміністративного арешту майна платника податків, а отже згідно з п. п. 94.19.1 п. 94.19 ПК України, такий арешт припинився і відповідно, відсутні підстави для арешту коштів на рахунку платника податків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч.2 п.п.20.1.5 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, у разі, зокрема, ненадання платником податків для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Пунктом 94.1 ст.94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Як вказано у п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, серед іншого, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Судом не надано належної правової оцінки тому, що п.94.6 ст.94 ПК України визначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Також, відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого ДПА України 24.12.2010 року № 1042 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.12.2010 року за №1437/18732, для застосування арешту коштів на рахунках платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п.4.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого ДПА України 24.12.2010 року № 1042 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.12.2010 року за №1437/18732, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Як вже йшлося вище, із Актів № 296/17-2 та № 297/17-2 від 15.09.2011 року вбачається, що довірена особа підприємця отримала під розписку направлення на перевірку та наказ, однак працівника інспекції до проведення перевірки не допустила, необхідних для проведення перевірки документів не надала. Тому, відповідно до п.4.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого ДПА України 24.12.2010 року № 1042 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.12.2010 року за №1437/18732 та на підставі Звернення від 19.09.2011 року начальника управління оподаткування фізичних осіб, 21.09.2011 року заступником керівника ДПІ у Личаківському районі м. Львова було прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова 15.09.2011 року видано наказ №824 на проведення позапланової виїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 та видано направлення на проведення перевірки №878 від 15.09.2011 року.

Як зазначено у вищевказаному наказі, такий виданий на виконання доповідної записки начальника управління оподаткування фізичних осіб Гедз Л.Я. та на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 1 Податковою кодексу України.

Згідно Акта №296/17-2 від 15.09.2011 р., при виході на адресу відповідача для проведення перевірки, довіреною особою СПД-ФО ОСОБА_1 відмовлено від допуску до перевірки, відтак, позивачем складено акт №297/17-2 від 15.09.2011 р. про неможливість проведення перевірки.

На підставі вищевказаних актів, головним державним податковим ревізором-інспектором управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Личаківському районі м. Львова Підгайною Н.Я. скеровано 19.09.2011р. заступнику начальника ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

За результатами розгляду звернення, заступником начальника ДПІ у Личаківському районі м. Львова 21.09.2011 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до якого застосовано арешт коштів на рахунках платника податків СПД-ФО ОСОБА_1.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено па органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському га податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, зокрема: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право відповідно до п.20.1.8 ПК України вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Як встановлено судом з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова надіслано відповідачу на адресу АДРЕСА_1 рекомендований лист №79003 0375704 6 від 03.08.2011 р. з вимогою надати протягом 10 робочих днів з моменту отримання запиту пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаєморозрахунків з ПП « Галич Тур» код 33981989 за період з вересня по грудень 2009 року, на адресу 79003 м. Львів вул. Стрийська, 35. Відповідно до розписки, даний лист відповідач отримав 18.08.2011 року.

Згідно поштової квитанції, 27.08.2011 року відповідач надіслав до ДПІ Личаківського р-ну рекомендований лист з повідомленням про вручення в якому було пояснення та копії документів згідно запиту № 17835/10/17-2 від 01.08. 2011 року (позивачем отримано 29.08.2011 року згідно повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

З огляду на вищенаведені норми ПК України та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки відповідачем у встановлений законом строк надано запитувані позивачем документи, то підстав передбачених п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України при виданні наказу на проведення позапланової виїзної перевірки у позивача не було.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна згідно з п.94.2 11К України може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

-платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

-фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

-платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби:

-відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

-відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

-платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі:

-платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Відповідно до п. 94.5 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, керівник органу державної податкової служби (його заступник), відповідно до п.94.6 ПК України приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

-платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

-іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Однак, відповідно до п. 94.10 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з п. п. 94.19.1 п. 94.19 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З системного аналізу вищенаведених норм податкового кодексу України суд дійшов висновку, що передумовою для звернення органу державної податкової служби до суду про арешт коштів на рахунках платника податків є прийняття податковим органом рішення про застосування арешту майна платника податків, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як встановлено судом з долучених позивачем актів, такі складені через не допуск посадових осіб до перевірки, однак у матеріалах справи відсутні докази прийняття судом рішення про підтвердження обґрунтованості застосованого до відповідача згідно рішення від 21.09.2011 року адміністративного арешту майна платника податків, а отже згідно з п. п. 94.19.1 п. 94.19 ПК України, такий арешт припинився і відповідно, відсутні підстави для арешту коштів на рахунку платника податків.

За таких обставин, оскільки іншого не було встановлено у визначеному законом порядку, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року по справі № 2а-10366/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 08.10.2012 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді В.Я. Макарик

І.М. Обрізко