Ухвала суду № 26388354, 02.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-3875/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-3875/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Натуральні продукти"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Натуральні продукти", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 07.03.2012 № 0002172302 та № 0002132302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач на підставі направлення від 14.02.2012р. №283, виданого Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова, проведена позапланова виїзна документальна перевірка При ватного підприємства "Натуральні продукти" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та по датку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "ОВД - ТРЕЙД", за серпень 2011р., з ТОВ "Будівництво ПАН-УКРАЇНА" за вересень 2011р., з ТОВ "Промспец консалтинг" за травень 2011р.

В результаті проведеної перевірки відповідачем оформлено акт від 27.02.2012 року №652/235/36818284 (а.с. 50-68). За висновками якого встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП "ОВД - ТРЕЙД", код ЄДРПОУ 37091177, за серпень 2011р., з ТОВ " Будівництво ПАН-УКРАЇНА ", код ЄДРПОУ 34859292, за вересень 2011р., з ТОВ " Промспец консалтинг ", код ЄДРПОУ 37091549 за травень 2011р; п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010року з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 25.466грн., у тому числі за II квартал 2011р. у сумі 13.072 грн., за III квартал 2011р. у сумі 12.394грн.; п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21.641грн. , у тому числі за травень 2011р. на суму 11.367грн., за серпень 2011р. на суму 3.324грн., за вересень 2011р. на суму 6.950грн.

На підставі оформленого акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені спірні податкові повідомлення - рішення від 07.03.2012 року:

- №0002132302, яким ПП «Натуральні продукти» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 25.466 грн. у т.ч. 25.466 грн. - основний платіж, 0 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.7);

- 0002172302, яким ПП «Натуральні продукти» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 26.779,00 грн. у т.ч. 21.641 грн. - основний платіж, 5.138 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.8);

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданих позивачем первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ПП «Натуральні продукти» та його контрагентами ПП «ОВД - Трейд», ТОВ «Будівництво Пан - Україна» та ТОВ «Проспец Консалтинг» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Проспец Консалтинг» (продавець) та ПП «Натуральні продукти» (покупець) (а.с.103) укладений договір купівлі - продажу №09/11-01 від 09.11.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю продукти харчування в кількості та по ціні відповідно до розрахунку - фактурі від 03.05.2011 року на суму з ПДВ 68.201,90 грн. (а.с.104).

Факт отримання товару підтверджується податковою накладною, виписаною ТОВ «Проспец Консалтинг» на адресу позивача від 03.05.2011 року на суму з ПДВ 68.201,90 грн. (а.с.105).

Крім того, між ТОВ «Проспец Консалтинг»-(продавець) та ПП «Натуральні продукти» (покупець) укладено договір відповідно до умов, продавець зобов'язується передати покупцю продукти харчування в кількості та по ціні відповідно до розрахунку - фактурі від 03.05.2011 року на суму з ПДВ 68.201,90 грн. (а.с.104).

Факт отримання товару підтверджується податковою накладною, виписаною ТОВ «Проспец Консалтинг» на адресу позивача від 03.05.2011 року на суму з ПДВ 68.201,90 грн. (а.с.105).

Розрахунки між сторонами проводилась в безготівковій формі, про що свідчать виписки за особовим рахунком (а.с.106-107).

Отриманий товар за вказаним договором, позивачем в подальшому був реалізований ТОВ «Фора-Схід» та ТОВ «ВІПТЕЛ», про що свідчить договір поставки №77/10 від 29.11.2010 року (а.с.109-111), від 12.10.2010 року №1-12.10.10 (а.с.112), видаткові накладні від №РН-0000432 від 03.05.2011 року (а.с.113), №РН-0000430 від 03.05.2011 року (а.с.114), №РН-0000441 від 04.05.2011 року (а.с.115).

Згідно договору від 01.08.2011 року №01/08/01, укладеного між ПП «ОВД - Трейд» (постачальник) та ПП «Натуральні продукти» (покупець), постачальник зобов'язується на умовах договору поставити товар, кількість, асортимент 1 ціна якого визначені в накладних (а.с.121).

Факт отримання товару (овочі, фрукти) у серпні 2011 року за вказаним договором підтверджується видатковою накладною №РН-010801 від 01.08.2011 року на суму з ПДВ 19.946,94 (а.с.123), рахунком - фактурою від 01.08.2011 року на суму з ПДВ 19.946,94 грн. (а.с.122), виписаною ПП «ОВД - Трейд» на адресу ПП «Натуральні продукти» податковою накладною від 01.08.2011 року №1 на суму з ПДВ 19.946,94 грн. (а.с.124).

Оплата позивачем за отриманий товар здійснювалася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «ОВД - Трейд», що підтверджується виписками за особовим рахунком (а.с.125-126).

Товар, придбаний за договором від 01.08.2011 року №01/08/01, в подальшому реалізований позивачем підприємству ТОВ «Фора-Схід» та ТОВ «Торгівельна компанія «Економ плюс», що підтверджується видатковими накладними №РН-0000834 від 02.08.2011 року (а.с.127), №РН-0000835 від 02.08.2011 року (а.с.128), №РН-0000849 від 06.09.2011 року (а.с.129).

Господарські взаємовідносини між ТОВ «Будівництво Пан - Україна»-(продавець) та ПП «Натуральні продукти»-(покупець) відбувалися на підставі договору продажу від 27.09.2011 року №27/09-1, предметом якого є продаж дизельного палива відповідно до умов договору (а.с.80).

Виконання умов сторонами за вказаним договором підтверджується видатковою накладною №РН-290903 від 29.09.2011 року на суму з ПДВ 44.720,00 грн.(а.с.81), податковою накладною від 29.09.2011 року №293 на суму з ПДВ 44.720,00 грн. (а.с.82).

Розрахунки за отримане дизельне паливо проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки за особовим рахунком (а.с.83).

Дизельне паливо, придбане за договором від 27.09.2011 року №27/09-1, використане позивачем у власній господарській діяльності, а саме: при наданні транспортних послуг ТОВ «Кернел - Трейд» по перевезенню вантажів послуг, про що свідчить податкова накладна від 30.09.2011 року №154 на суму з ПДВ 38.631,71 грн. (а.с.86), акт виконаних робіт від 30.09.2011 року (а.с.87), вибуття зі складу дизельного палива підтверджується актом списання № СпТ-000002 від 30.09.2011 року на суму 10.305,00 грн. (а.с.84), № СпТ-000008 від 31.12.2011 року на суму 73445,42 грн. (а.с.85). Оплата за надані послуги підтверджується випискою із банка (а.с.88).

Транспортування товару, придбаного позивачем у контрагентів, здійснювалося на підставі контракту на перевезення вантажів від 01.01.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ПП «Натуральні продукти» (замовник), про що свідчать товарно - транспортні накладні від 01.08.2011 року (а.с.108), від 03.05.2011 року (а.с.130).

З положень ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-3875/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 08.10.2012 р.