Ухвала суду № 26388277, 02.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-5368/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-5368/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату" в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату" звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 року № 0002222305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Харківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» знаходиться на податковому обліку у ДПІ Дзержинського районі м. Харкова з 18.01.2010 року за № 44378. Відповідно до свідоцтва № 100262189 про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» зареєстровано платником податку на додану вартість з 31.12.2009 року.

В період з 07.11.2011 року по 25.11.2011 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова проведена документальна планова виїзна перевірка Харківської філії ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.01.2010 по 30.09.2011, валютного законодавства за період з 18.01.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складений акт від 02.12.2011 року № 5758/2305/36890088.

На підставі вище зазначеного акту, 16.12.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення-рішення № 0006432305, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у розмірі 855 140 грн. у тому числі за основним платежем -855 139 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПА у Харківській області, за результатами розгляду якої, прийнято рішення від 07.02.2012 року № 603/10/25-103, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 16.12.2011 року № 0006432305 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж) у сумі 13 481 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скарга ХФ ТОВ «Вторресурси ККПК»- без задоволення.

За результатами розгляду скарги ДПС у Харківській області, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0002222305, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у розмірі 841 659 грн. у тому числі за основним платежем -841 658 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 19.04.2012 року № 6961/6/10-245 скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 0006432305 з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 07.02.12 № 603/10/25-103 -без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Положеннями п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2011 року між ХФ ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» та ТОВ «Самай-10» укладений договір № 01/06-2011, відповідно до умов якого ТОВ «Самай-10»(Продавець) зобов'язується передати, а ХФ ТОВ «Вторресурси ККПК»(Покупець) прийняти та сплатити за макулатуру, що в подальшому іменується Товар. про що виписано рахунки-фактури, видаткові на податкові накладні.

Крім того, 10.02.2011 року між ХФ ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» та ТОВ «Ерітаж» укладений договір № 10/02-11, відповідно до умов якого ТОВ «Ерітаж» (Продавець) зобов'язується передати, а ХФ ТОВ «Вторресурси ККПК»(Покупець) прийняти та сплатити за макулатуру, що в подальшому іменується (товар), про що виписано рахунки-фактури, видаткові на податкові накладні.

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ «Самай-10» та ТОВ «Ерітаж» для документального оформлення виконання умов договорів з придбання макулатуру, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та постачальника, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Окрім того, відповідно до актів приймання-передачі, наданих до матеріалів справи, що складалися між ХФ ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» з ТОВ «Самай-10» та ТОВ «Ерітаж», вбачається що придбана макулатура відповідає ДСТУ 3500-2009 та ГОСТ 10700-97 (ДСТУ 3500-97) відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів ТОВ «Ерітаж» у сумі 2334035,04 грн. та на користь ТОВ «Самай-10» у сумі 1964354,34 грн.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що вантажовідправниками є ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Самай-10», вантажоодержувачем -ХФ ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату», перевезення вантажу здійснювалося автоперевізником за рахунок ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору № 10/02-11 від 10.02.2011 року та додаткової угоди № 1 до договору № 01/06-2011 від 01.06.2011 року).

Матеріалами справи підтверджується, що договір суборенди нерухомого майна № 55/06/10 від 13.07.2010 року, укладений між Іноземним підприємством «Малахіт»(Орендар) та ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» в особі ХФ ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» (Суборендар), відповідно до якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування належну йому частину нежитлового приміщення загальною площею 1815,6 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Чувашська, б. 6 з метою збирання, заготівлі та переробки макулатури. Окрім того, до матеріалів справи долучений договір оренди від 01.03.2011 року, укладений між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Самай-10»(Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає Орендареві у строкове платне користування нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1

Разом з тим, судом встановлено, що у подальшому придбаний ХФ ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» товар (макулатура) був реалізований на адресу ВАТ (ПАТ) «Київський картонно-паперовий комбінат» за договором поставки № 412/44/0210 від 24.02.2010 року, що не заперечується, а навпаки підтверджується податковим органом у акті перевірки.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні, що підтверджують факт відвантаження товару на адресу ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» та податкові накладні, виписані позивачем на адресу останнього.

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача - ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Самай-10» на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, продавці були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Не може вважатись обґрунтованим і твердження відповідача про те, що угода є нікчемною.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-5368/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.