Ухвала суду № 26388264, 10.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р.Справа № 2а-633/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-633/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламної агенції "D&Co"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0000482305 від 11.01.12 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ отриману по взаємовідносинам із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно- Асавир" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес -Консалтінг плюс". Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентами, то він має встановлене законом право на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000482305 від 11.01.2012 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР), п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами - ТОВ "Техно-Асавир" та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс". Разом з тим, відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, а саме Акту перевірки ТОВ "Техно-Асавир" №547/23-03-05/36457640 від 07.04.2011 року, Довідки про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №702/15-05-14/37093546, Акту перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №1290/15-05-14 від 07.06.11 року, акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №114/23-03-05/37093546 від 21.10.11 року та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №11/23-03-09 від 13.09.11 року була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій із даними контрагентами. Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що всі договори укладені даними суб'єктом господарювання із контрагентами, у т.ч. ТОВ "Техно-Асавир" та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та зареєстрований як платника податку на додану вартість.

23.12.2011 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" з питань взаємовідносин з ТОВ "Техно -Асавир" та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс" за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №6289/2305/25174095 від 08.07.11 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР та п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за період з 01.10.2009 по 30.09.2011 на загальну суму 59208 грн., у тому числі: за грудень 2009 - на 7450грн., за лютий 2010 - на 3725грн., за травень 2010 - на 3417грн., за липень 2010 - на 2333грн., за вересень 2010 - на 1500грн., за жовтень 2010 -на 3000грн., за грудень 2010 - на 5550грн., за січень 2011р. - на 5600грн., за лютий 2011р. - на 2467грн., за березень 2011 - на 5933грн., за квітень 2011 - на 5600грн., за червень 2011 - на 5600грн., за серпень 2011 - на 7033грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000482305 від 11.01.2012 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 67723,50 грн., в тому числі: за основним платежем -59208,00 грн., за штрафними санкціями -8515,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ Рекламна агенція "D&Cо", суд першої виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання товарів та послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР )в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як свідчать письмові докази, у перевіряємому періоді з ТОВ "Техно -Асавир" та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс".

Так, 24.10.2009 року між ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" (Замовник) та ТОВ "Техно-Асавир" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій №29-11, відповідно до умов якого Виконавець, за дорученням замовника, зобов'язується надавати послуги, пов'язані з проведенням технічного обслуговування спеціальних конструкцій, які належать замовнику та розташованих у м. Харкові (області), відповідно до додатку №1, а Замовник зобов'язується приймати та сплачувати такі послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Термін дії договору -до 31.12.2010 року. Згідно із Додатком № 1 до Договору визначено перелік спеціальних конструкцій у кількості 8 шт.

Крім того, між сторонами були підписані додатки до договору №29-11 від 24.010.2009 року, в тому числі: перелік місць розміщення спеціальних конструкцій у м. Харкові, які належать позивачу; протоколи погодження договірної ціни від 01.12.2010 року, від 01.10.10 року, 01.09.10 року, від 01.07.10 року, від 04.05.10 року, від 01.04.2010 року, від 01.02.2010 року, від 21.12.09 року, від 24.10.09 року та калькуляції по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій на грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010року, жовтень 2010 року, грудень 2010 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів виконання робіт.

Вартість отриманих послуг була повністю сплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Техно-Асавир", що підтверджується наявними копіями платіжних доручень.

Також, 05.01.2011 року між ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" (Замовник) та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій №5, відповідно до умов якого Виконавець, за дорученням замовника, зобов'язується надавати послуги, пов'язані з проведенням технічного обслуговування спеціальних конструкцій, які належать замовнику та розташованих у м. Харкові(області), відповідно до додатку №1, а Замовник зобов'язується приймати та сплачувати такі послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Термін дії договору -до 31.12.2011 року. Згідно із Додатком № 1 до Договору визначено перелік спеціальних конструкцій у кількості 8 шт.

Між сторонами договірних відносин були підписані додатки до договору №5 від 05.01.2011 року, в тому числі: перелік місць розміщення спеціальних конструкцій у м. Харкові, які належать ТОВ Рекламна агенція "D&Cо", протоколи погодження договірної ціни на кожен місяць окремо: від 05.01.2011 року, від 28.01.11 року, 01.03.11 року, від 01.04.11 року, від 03.05.11 року, від 01.06.2011 року, від 01.07.2011 року, від 01.08.11 року, від 01.09.11 року, від 09.08.11 року, від 01.11.11 року та калькуляції по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів виконання робіт.

Вартість отриманих послуг була повністю сплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс", що підтверджується наявними копіями платіжних доручень.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ "Техно -Асавир" та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс".

Колегія суддів зазначає, що необхідність укладання вище зазначених договорів про надання послуг по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій зумовлена видом діяльності позивача, а саме видами діяльності за КВЕД, серед іншого, є: 74.40 - Рекламна діяльність.

Спеціальні конструкції, на технічне обслуговування яких позивач уклав договори із ТОВ "Техно -Асавир" та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс" перебувають на балансі позивача, що підтверджується бухгалтерською довідкою №9 від 20.01.12 року.

Факт наявності у позивача дозволів на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях у кількості 8 шт. підтверджується наданими позивачем договорами про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій №1398 від 18.06.09 року, №3040 від 24.06.10 року, №5225 від 07.06.11 року, які укладені із Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр". Дозволи на розміщення зовнішньої реклами на вказаних об'єктах видані позивачу Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради, копії яких були надані представником позивача та долучені до матеріалів справи.

Доказів того, що зазначені у первинних документах послуги не були отримані ТОВ Рекламна агенція "D&Cо", ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Колегія суддів зазначає, що на виконання договірних відносин контрагентами були виписані наступні податкові накладні, а саме ТОВ "Техно-Асавир" №425 від 09.12.09 року, №510 від 30.12.09 року, №168 від 15.02.10 року, №423 від 28.04.10 року, №546 від 31.05.10 року, №760 від 30.07.10 року, № 960 від 30.09.10 року, № 1290 від 30.12.10 року та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс" № 78 від 31.01.2011 р., № 178 від 28.02.2011 р., № 47 від 15.03.2011 р., № 111 від 30.03.2011 р., № 138 від 29.04.2011 р., № 183 від 30.06.2011 р., № 161 від 30.08.2011 р., № 181 від 30.08.2011 р.

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер та несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог Закону України № 168/97-ВР та ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ТОВ "Техно -Асавир" та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ "Техно -Асавир" та ТОВ "Бізнес -Консалтінг плюс", не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та ТОВ «Техно-Асавир» та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення -рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року по справі № 2-а-633/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-633/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.