Ухвала суду № 26388146, 03.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 р.Справа № 2а-12471/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі № 2а-12471/11/2070

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "ЛЕНС"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна виробничо-комерційна фірма "Ленс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №форма"Р" №0000122301 від 26.08.2011 року та № форма"С" №0000122301 від 26.08.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року задоволено адміністративний позов Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс".

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № форма"Р" №0000122301 від 26.08.2011 року та № форма"С" №0000122301 від 26.08.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватна виробничо-комерційна фірма "Ленс" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.12.1997 року; перебуває на обліку у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, у періоді за який проводилась перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №29681391 від 13.04.1998 року.

На підставі наказу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 843 від 12.07.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПВКФ "Ленс" з питань взаємовідносин з ПП "Агропротранс" фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України, відповідно до постанови про призначення позапланової документальної перевірки ПВКФ "Ленс" від 23.05.2011 року, яка винесена в рамках розслідування кримінальної справи №4511100080, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс" по взаємовідносинам з ПП "Агропротранс" за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №2561/23-310/25184679 від 08.08.2011 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.4, п.201.10 ст.201, п.п.198.3, 198.4, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що привело до завищення податку на додану вартість в загальній сумі 14816,67 гривень за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року. Також встановлено порушення п.3.1, 33 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України - проведення готівкових розрахунків у розмірі 88900,00 гривень без надання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

17.08.2011 року ПВКФ "Ленс" звернулось до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова із запереченнями до акту перевірки, які розглянуті 23.08.2011 року, за результатами розгляду заперечення прийнято рішення щодо залишення донарахувань за актом перевірки без змін, та за результатами розгляду заперечень усунути друкарські помилки.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 26.08.2011 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0000122301 з податку на додану вартість у сумі 17480,17 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) та №0000132301 зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 88900,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс", суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Суд мотивував судове рішення тим, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Крім того, задовольняючи зазначені позовні вимоги, дійшов висновку про те, що зміст договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки акту перевірки про порушення ПВКФ "Ленс" вимог п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.4, п.201.10 ст.201, п.п.198.3, 198.4, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, які ґрунтувалися на аналізі господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом, ПП "Агропротранс".

Так, відповідно до акту перевірки, в податковій накладній та в договорі, укладеним між ПВКФ "Ленс" та ПП "Агропротранс", зазначено директором ПП "Агропротранс" ОСОБА_1, тоді як згідно пояснень від 06.05.2011 року (вхідних №1796/10 від 06.05.2011 року) директора ПП "Агропротранс" ОСОБА_1, фактично фінансово-господарською діяльністю за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року самостійно не займався, звіти до ДПІ у місті Черкаси самостійно не формував, не підписував та не подавав. Під час проведення перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова враховано акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Агропротранс" від 11.05.2011 року №1199/23-2/37105844 (відповідно до якого, встановлено факт здійснення нікчемних (недійсних) правочинів ПП "Агропротранс" з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями).

З огляду на наведене, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова дійшла висновку, що правочини укладені та такі, що виконувались, від імені ПВКФ "Ленс", не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Посилаючись на висновки акту перевірки №1199/23-2/37105844 від 11.05.2011 року, ДПІ у місті Черкаси, ПВКФ "Ленс" зависило податковий кредит за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року на суму ПДВ 14816,67 грн.

Крім того, на думку відповідача, позивачем порушено п.3.1, 33 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, з посиланням на той факт, що у квитанціях до прибуткових касових ордерів на загальну суму 88900,00 грн. прізвище та ініціали директора ПП "Агропротранс" не зазначені, однак є підпис ідентичний підпису ОСОБА_1 в угоді від 01.09.2010 року за № 21 та податкових накладних.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про реальність угоди між позивачем та його контрагентом, ПП "Агропротранс", та безпідставність висновку відповідача про допущені позивачем порушення та нікчемність угоди, оскільки такі висновки суду підтверджені письмовими доказами, що були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції.

Як свідчать письмові докази, 01.09.2010 року між ПВКФ "Ленс" (орендар) та ПП "Агропротранс" (орендодавець) укладено договір №21, відповідно до якого орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін. Окрім цього ПВКФ "Ленс" здійснювало закупівлі товарів у ПП "Агропротранс".

Виконання умов договору №21 від 01.09.2010 року підтверджується актом приймання - передачі нежитлового приміщення, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунками - фактурами, видатковими накладними, прибутковими накладними, квитанціями, звітами про використання коштів, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, які в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ПВКФ "Ленс" та ПП "Агропротранс" угод. Окрім цього, наявні в матеріалах справи видаткові накладні та банківські виписки, підтверджують подальший рух придбаних товарів, що ще раз підтверджує реальність укладених угод. Придбаний ПВКФ "Ленс" товар перевезено самовивозом через малий обсяг товару та його малі габаритні розміри. ПВКФ "Ленс" в повному обсязі сплатило ПП "Агропротранс" за отриманий товар та послуги шляхом розрахунку готівковими коштами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, ПВКФ "Ленс" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг ПП "Агропротранс" яке, в свою чергу, виконало вимоги діючого законодавства видавши ПВКФ "Ленс" належним чином оформлені податкові накладні на сплачену суму податку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Крім того, підставою для висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог діючого законодавства, слугували пояснення від 06.05.2011 року директора ПП "Агропротранс" ОСОБА_1 (вхідний №1796/10 від 06.05.11), відповідно до яких фактично фінансово-господарською діяльністю за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року він самостійно не займався.

Як свіжать письмові докази, а саме, довідка АА №113040 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідка ДПІ у місті Черкаси про перебування на обліку, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, керівником ПП "Агропротранс" є ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України №755-IV, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.2, ч.3 та ч.5 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, справжність підпису заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинна бути нотаріально засвідчена. Підпис особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), на реєстраційній картці та заяві про втрату (заміну) документів має бути засвідчений відповідною посадовою особою та скріплений печаткою цієї юридичної особи або нотаріально засвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державною реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав до суду доказів скасування державної реєстрації ПП "Агропротранс" та докази, що первинні документи підписані неуповноваженою особою.

Враховуючи проведення державної реєстрації ПП "Агропротранс", який був платником податку на додану вартість, первинні документи господарських операцій між ПВКФ "Ленс" та ПП "Агропротранс" є належним чином оформлені та підписані уповноваженими особами.

Крім того, пунктом 3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року №17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за №264/3557, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи наведені положення Інструкції, наявність на первинних документах печатки ПП "Агропротранс" є додатковим фактом, що спростовує висновки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова. Отже, наявність у користуванні фізичної особи печатки підприємства свідчить про дії цієї фізичної особи від імені та в інтересах суб'єкта господарювання. Фактів звернення до правоохоронних органів представників ПП "Агропротранс" з приводу втрати, викрадення або знищення печатки, сторонами не надано.

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). Аналіз вказаних положень свідчить, що даними, що підтверджують наявність чи відсутність правовідносин між суб'єктами господарювання, є первинні бухгалтерські документи, або дані результатів відповідних перевірок компетентних органів, проведених відповідно до вимог чинного законодавства, а будь-які довідки, листи чи пояснення фізичних чи юридичних осіб не є офіційними документами, що свідчать про господарську діяльність особи.

Відповідно до п.2.3 розділу II Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Враховуючи наведені положення, перевіряючи можуть посилатися на інші докази порушення лише за відсутності первинних документів.

Таким чином ПВКФ "Ленс" правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Агропротранс".

Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.Відповідно до ч.1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов'язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є, відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна стверджувати про наявність у платника податку наміру, спрямованого на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.

А тому колегія суддів вважає, що факт видачі позивачу його контрагентом, який зареєстрований у Єдиному державному реєстрі і є платником ПДВ, належним чином оформленої податкової накладної, з урахуванням того, що факт здійснення господарської операції з контрагентом відповідачем спростовано не було, надані послуги використані позивачем у господарській діяльності, не дають податковому органу підстав для висновку про нікчемність угоди, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагента, відповідальність за правильність та достовірність складання якої позивач не несе.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованого посилання відповідача на порушення позивачем п.3.1, 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України - проведення готівкових розрахунків у розмірі 88900,00 гривень без надання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, враховуючи наступне.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів

Зі змісту п.3.3 Положення №637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Отже, обов'язковим реквізитом квитанції, що є відривною частиною прибуткового касового ордера, є саме підпис головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства та печатка підприємства.

Квитанції до прибуткового касового ордера, долучені до матеріалів справи, мають всі необхідні реквізити.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова у акті перевірки посилається на те, що у квитанціях до прибуткових касових ордерів на загальну суму 88900,00 грн. прізвище та ініціали директора ПП "Агропротранс" не зазначені, однак є підпис ідентичний підпису ОСОБА_1 в угоді від 01.09.2010 року за №21 та податкових накладних, тобто факт підписання зазначених квитанцій ОСОБА_1 встановлено самою перевіркою.

При цьому квитанція до прибуткового касового ордера виписується продавцем, а ПВКФ "Ленс" було покупцем товарів та послуг.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 р. по справі № 2а-12471/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі № 2а-12471/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.