Ухвала суду № 26388051, 11.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-14810/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. по справі № 2а-14810/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрсварка"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

за участю прокуратури Київського району м. Харкова

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрсварка», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, від 16.06.2011 року №0000552307, яким визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 2 598 503,00 грн. та штрафні санкції на суму 649 625,75 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000572307, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 823,00 грн. та штрафні санкції на суму 625,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Украсварка".

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 16.06.2011 р. №0000552307, яким визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 2598503,00 грн. та штрафні санкції на суму 649625,75 грн., та від 16.06.2011 р. №0000572307, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1823,00 грн. та штрафні санкції на суму 625,75 грн.

Стягнуто з державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 28.23 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 18.02.2011 р. № 306 та від 04.03.2011 р. № 340, виданих ДПІ у Київському районі м. Харкова, згідно наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.02.2011 р. № 402 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ТД «Укрсварка» код ЄДРПОУ 35245578» та на підставі 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсварка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.07.2007 по 31.03.2010 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова складено акт №907/23-3/35245578 від 18.03.2011 р., згідно висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Торговий дім Укрсварка» п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донараховано податок на прибуток в сумі 1 823,00 грн. у тому числі за перше півріччя 2010 року в сумі 1 823,00 грн.; п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством ТОВ «ТД Укрсварка» занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 598 503,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року у сумі 2 598 503,00 грн., у тому числі за рахунок звичайних цін у сумі 2 598 503,00 грн. за вересень 2010 року.

На підставі висновків акта перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.06.2011 року №0000552307, яким визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 2 598 503,00 грн. та штрафні санкції на суму 649 625,75 грн. та від 16.06.2011 року №0000572307, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 823,00 грн. та штрафні санкції на суму 625,75 грн. були винесені з посиланням на акт від 18.03.2011 р. №907/23-3/35245578.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Торговий дім Укрсварка», суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні рівня звичайних цін відповідач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 16.06.2011 року №0000572307, зазначив, що активи, одержані суб'єктом права - комісіонером внаслідок проведення господарських операцій з поставки товару на виконання договорів комісії, не підлягають включенню до складу валових доходів цього суб'єкта з метою оподаткування податком на прибуток, так як в розумінні норм чинного законодавства не є доходом комісіонера.

Крім того, висновки акту перевірки в частині заниження скоригованого валового доходу за період з 03.07.2007 року по 31.12.2010 року за 2 квартал 2010 року у сумі 7 292,00 грн. є такими, що суперечать одне одному, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення , яке прийнято на підставі цих висновків, є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

На момент виникнення спірних правовідносин правила визначення звичайної ціни передбачені ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до абз.1 п.п. 1.20.1 п.120 вказаного Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як свідчить акт перевірки від 18.03.2011 р. №907/23-3/35245578, для визначення рівня звичайної ціни відповідач, замість інформації про укладені договори з ідентичними товарами у співставних умовах, керуючись п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", використовував інформацію про митну вартість імпортованого ТОВ «Домострой» товару, яка зазначена у вантажних митних деклараціях, що перелічені на стор. 25 акту перевірки.

При цьому, відповідачем не враховано того факту, що ТОВ «Домострой» було ввезено на територію Україні не асфальтозмішувальну установку Justb1аск 120 guіск, а складові частини асфальтозмішувальної установкі Justb1аск 120 guіск, отже при визначенні рівня звичайної ціни ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не вивчала та не отримувала інформацію про рівень звичайних цін на товар (асфальтозмішувальну установку Justb1аск 120 guіск), який проданий позивачем.

Отже відповідач не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, тобто при визначенні рівня звичайних цін відповідач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Таким чином, посилання відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством.

Митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Положення вказаної статті регулюють правовідносини, які складаються при імпорті товарів на митну територію України і в силу специфіки визначення митної вартості товару згідно з Митним кодексом України об'єктивно не можуть бути поширені на правовідносини з поставки товарів на митній території України.

За таких обставин, відсутні правові підстави для ототожнення митної вартості товару зі звичайною ціною.

Згідно висновків акту перевірки: перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 03.07.2007 року по 31.12.2010 року встановлено його заниження всього у сумі 7 292,00 грн. в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 7 292,00 грн.

Вказане заниження валового доходу виникло внаслідок наступного: ТОВ «ТД «Укрсварка» відповідно до наданих до перевірки документів в порушення п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 «Про оподаткування прибутку підприємств» не включило до складу доходу від продажу товарів (робіт, послуг) дохід, отриманий від операцій з поставки товарів (робіт, послуг) з підприємствами, зазначеним на стор.4, 5 акту перевірки.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 03.07.2007 року по 31.12.2010 року, внаслідок порушень, викладених у п.п.3.1.1 п.3.1 розділу 3 акту перевірки, встановлено його заниження всього у сумі 1 823,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року».

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під валовим доходом розуміється загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять визначення доходу. Однак, оскільки згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, слід керуватись визначенням доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку.

Під доходами в силу приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1997р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Активами згідно з приписами цього Положення є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, а зобов'язаннями - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

За таких обставин, отримання суб'єктом права певних активів від здійснення операцій з поставки належного іншим особам товару, що відбувається при виконанні договорів комісії на продаж товару, не призводить до збільшення доходів саме такого суб'єкта права, позаяк отримані комісіонером ресурси належать іншим особам і об'єктивно здатні збільшити надходження економічних вигод лише таких інших осіб - комітентів.

Окрім того, даючи визначення терміну «продаж товарів» законодавець в п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачив, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Положення п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кореспондуються з приписами п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якими з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, активи, одержані суб'єктом права - комісіонером, внаслідок проведення господарських операцій з поставки товару на виконання договорів комісії, не підлягають включенню до складу валових доходів цього суб'єкта з метою оподаткування податком на прибуток, оскільки в розумінні норм чинного законодавства не є доходом комісіонера.

Як свідчить зміст акту перевірки від 18.03.2011 р. №907/23-3/35245578, висновок відповідача про порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження суми податку на прибуток грунтується судженням про заниження показника валового доходу від продажу товарів. Інших мотивів в обґрунтування наявності факту заниження податку на прибуток акт перевірки не містить.

При цьому, обґрунтовуючи вказані посилання на порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач наводить зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток, які наведені у таблиці №8 (стор.11-12 акту перевірки), з якої вбачається, що за даними перевірки відхилення вищезазначених даних містяться у рядку 14 (об'єкт оподаткування - 7 292 грн., прибуток, що підлягає оподаткуванню - 7 292 грн., нарахована сума податку - 1 823 грн.). З цієї ж таблиці вбачається, що рядку 14 припадає звітний період - півріччя 2009 року, декларація за даний період за даними таблиці не надана.

Згідно зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток, які наведені у таблиці № 8, заниження ТОВ «ТД Укрсварка» податку на прибуток відбулося у півріччі 2009 року.

Проте, згідно висновків акту перевірки, наведених у розділі 4 акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова донараховано ТОВ «ТД Укрсварка» податок на прибуток за перше півріччя 2010 року.

Крім того, як вбачається з акту перевірки (стор.5) відповідачем дана оцінка порушення позивачем п.4.1 ст.4 та п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зазначено, що дане порушення не призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за квітень-травень 2010 року.

Таким чином, висновки акту перевірки в цій частині є такими, що суперечать одне одному.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень,

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. по справі № 2а-14810/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.