Ухвала суду № 26388046, 18.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/3834/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-1670/3834/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Козельщинська" Сільгоспхімія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Козельщинська «Сільгоспхімія», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2012 року №0000081503, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 30 951,88 грн., з яких 24 761,50 грн. - основний платіж та 6 190,38 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 р. адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Козельщинська" Сільгоспхімія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби №0000081503 від 25 травня 2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Козельщинська «Сільгоспхімія» (ідентифікаційний код 05487053) витрати зі сплати судового збору в розмірі 310 (триста десять) гривень 00 (нуль) копійок.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України; підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також заперечення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області за №1 567 1200 000 000 від 15.05.1996 (ідентифікаційний код 05487053).

З 15.05.1996р. ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» взяте на облік як платник податків у Козельщинському відділенні Кременчуцької ОДПІ за №1-13 та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПЛВ №100329318 від 12.03.2011.

У період з 24.04.2012 року по 30.04.2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» по питанню взаємовідносин з ТОВ НВО «МСК-Інвест».

За результатами перевірки складено акт №22/1503/05487053 від 07.05.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме: заниження відповідачем ПДВ на загальну суму 24 761,50 грн. за грудень 2010 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000081503 від 25.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 30 951,88 грн., з яких 24 761,50 грн. - основний платіж та 6 190,38 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПДВ в сумі 24 761,50 грн. є необґрунтованим, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.05.2012 року №0000081503 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містилися і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 03 серпня 2010 року між ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» та ТОВ НВО «МСК-Інвест» укладено договір №03-08/2010С, за умовами якого останній зобов'язався виконати, а ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» оплатити роботи по встановленню дорожнього покриття із збірних залізобетонних плит у кількості 650 м.кв., виготовленню та монтажу воріт розсувних у кількості чотирьох штук, а також виготовленню та монтажу металічних дверей у кількості 2 шт. на об'єкті складу підлогового зберігання оперативного запасу насіння соняшника за адресою: вул. Полтавська, 4а, смт Диканька, Полтавська область.

На підтвердження сформованого податкового кредиту у розмірі 24 761,50 грн. ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» надано: копію договору (а.с. 66-67), податкової накладної (а.с. 41), платіжного доручення (а.с. 40), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (затрати) (а.с. 19), акту приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (а.с. 20-22).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» укладено договір з ТОВ НВО «МСК-Інвест» з метою виконання договірних зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрОлія» по проектуванню складу оперативного підлогового зберігання насіння соняшника та виконанню будівельних робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору, завдання на проектування складу оперативного підлогового зберігання насіння соняшника, актів приймання виконаних будівельних робіт. (а.с. 55-65).

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія».

Так, як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 84, видами діяльності ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» є будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, монтаж металевих конструкцій, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, столярні та теслярські роботи.

Крім того, 06.06.2007 року ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» видано ліцензію серії АВ №316566 на ведення будівельної діяльності строком дії до 06.06.2012 (а. с. 68-72).

У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ВАТ Козельщинська «Сільгоспхімія» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ НВО «МСК-Інвест», взаємопов'язаності позивача та ТОВ НВО «МСК-Інвест», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що до ЄДР відносно ТОВ НВО «МСК-Інвест» внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з Довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.50-54) вбачається, що вказаний запис внесено 20.04.2011 року, тобто вже після укладення спірного договору з позивачем.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо нікчемності правочину колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ НВО «МСК-Інвест» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаних правочинів.

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ НВО «МСК-Інвест» і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ НВО «МСК-Інвест».

Додатково необхідно звернути увагу на те, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі, висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований посиланням на акт документальної невиїзної перевірки ТОВ НВО «МСК-Інвест».

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПДВ в сумі 24 761,50 грн. є необґрунтованим, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.05.2012 року №0000081503 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-1670/3834/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.