Ухвала суду № 26387945, 11.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/1541/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-1670/1541/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спецбудкомплект"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

20 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спецбудкомплект" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001432301/236 від 02.02.2012р. та № 0001442301/237 від 02.02.2012р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спецбудкомплект" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області №0001432301/236 від 2 лютого 2012 року та № 0001442301/237 від 2 лютого 2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спецбудкомплект" (далі по тексту - ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект") (код 251630805) зареєстроване 11.02.1998р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект" знаходиться на обліку з 12.02.1998р. за № 3960 у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області.

В період з 04.01.2012р. по 11.01.2012р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект" з питань взаємовідносин з Приватним підприємством "Кремнафтогазтрейд" (код 34852564) за грудень 2010 року у зв'язку із ненаданням пояснення та документального підтвердження ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект" на запит Кременчуцької ОДПІ від 10.11.2011р. № 43875/10.

Правомірність підстав та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 18.01.2012 № 274/23-209/25163080, у якому відображено порушення ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект" :

- підпункту 4.1.6, пункту 4.1 статті 4., пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2., статті 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік всього в сумі 72922,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року -72 922,00 грн.;

- підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі по тексту -ПДВ) за грудень 2010 року всього, в сумі 26 517,00 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом 02.02.2012р. прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р":

-№ 0001432301 яким ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 91152,50 грн. в тому числі за основним платежем -72 922,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -18 230,50 грн.

-№ 0001442301 яким ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 33 146,25 грн. в тому числі за основним платежем -26 517,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6629,25 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду не встановлено порушення позивачем правових норм при обліку господарських операцій з ПП "Кремнафтогазтрейд", а тому донарахування відповідачем податку на прибуток у розмірі 91152,50 грн. та податку на додану вартість в розмірі 33146,25 грн. є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.08.2010 між ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект" та ПП "Кремнафтогазтрейд" укладений договір купівлі-продажу №43 (з відстрочкою платежу).

Згідно умов вказаного договору постачальник (ПП "Кремнафтогазтрейд") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект") прийняти й оплатити прилади та комплектуючі (товар), номенклатура, кількість та ціна якого зазначена в рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

В рамках виконання вказаного договору згідно із рахунком № 251-1 від 03.12.2010 та накладною № 251-1 від 03.12.2010 позивачем у ПП "Кремнафтогазтрейд" придбані прилади та комплектуючі: манометричний термометр; вакуумметр теплоелектричний; перетворювач до вакуумметру; прилад ПВ 10.1Є; пристрій регулюючий; мембранний блок; пневмореле; дифтрансформаторна система; перочистки; двигун; обігрівач; уравнометр "Сапфир"; привід прямоходивий; блок живлення; датчик тиску; електроконтактний манометр; секція наргівальна на загальну суму 159 102,00 грн., в тому числі ПДВ - 26517,00 грн.

За наслідками здійснення господарської операції із ПП "Кремнафтогазтрейд", останнім виписано позивачу податкову накладну від 03.12.2010 за № 03121, всього на загальну суму 159102 грн., в тому числі ПДВ 26517 грн.

Зазначена податкова накладна підписана та скріплена печаткою ПП "Кремнафтогазтрейд" , яке на момент її видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами. Анульовано реєстрацію платника ПДВ -ПП "Кремнафтогазтрейд" за ініціативою податкового органу тільки 24.06.2011р.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбані у ПП "Кремнафтогазтрейд" прилади ти комплектуючі: позивачем були отримані уповноваженою особою ТОВ з ІІ "Спецбудкомплект" Івакіним А.Д. на підставі довіреності № 297 від 03.12.2008, підпис якого мається у видатковій накладній від 03.12.2010 № 251-1.

Транспортування придбаного у ПП "Кремнафтогазтрейд" товару здійснювалося позивачем самовивозом, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 63 від 03.12.2010 та подорожнім листом вантажного автомобіля № 69 від 03.12.2010.

Придбаний у ПП "Кремнафтогазтрейд" товар в подальшому реалізовано покупцям: ПАТ "Укртатнафта", ТОВ НПО " Інкор і К", ПП "Кіровоградська нафтова компанія", в підтвердження чого позивач надав первинні документи: договори, платіжні доручення видаткові накладні, податкові накладні, довіреності.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами та підтверджували висновки акту перевірки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних, отриманих від контрагентів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області №0001432301/236 від 02.02.2012 року та № 0001442301/237 від 02.02.2012 року не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-1670/1541/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.