Ухвала суду № 26387659, 11.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-50/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. по справі № 2а-50/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Стома"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.01.2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Стома" - звернулося до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ м. Харкова №0000300844 від 31.10.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Стома" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000300844 від 31.10.2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16393,03 грн. за липень 2011 року.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

На апеляційну скаргу представником позивача подані письмові заперечення, в яких останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Акціонерне товариство "Стома" 29.12.1993р. пройшло встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради та отримало відповідне свідоцтво серії А01 за № 076961, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстровано за кодом 00481318. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та з 14.09.2000р., зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво від 14.09.2000р. за № 100105111.

Позивач здійснює господарську діяльність в сфері виробництва та реалізації лікарських засобів та стоматологічних матеріалів. (а.с.124 - 127).

Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Стома" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2011 року.

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові винесено податкове повідомлення - рішення: №0000300844 від 31.10.2011 року, яким позивачу зменшено суму розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 20025 грн. 70 коп. (а.с.7).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що не знайдено підстав для визнання правомірним висновку відповідача про порушення позивачем - ПАТ "Стома" вимог п. 198.3 п. 198.4 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки висновок спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.

Постанова суду в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки №2110/44-016/00481318 від 20.10.2011 року висновки податкового органу про порушення АТ «Стома» п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме: АТ "Стома" завищено від'ємне значення за липень 2011 року у сумі 20025,00 грн. (а.с.8 - 54)

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Мілленіум фінансові послуг " ( як суборендодавець) та АТ "Стома" (як суборендар) укладено договір суборенди від 01.09.2009 року. Відповідно до умов договору суборендодавець передає, а АТ «Стома» (суборендар) приймає в тимчасове платне користування (оренду) - нежитлові приміщення відповідно до умов цього договору (а.с.131 - 139).

Послуги оренди у липні 2011 року від ТОВ "Мілленіум фінансові послуги" надані АТ «Стома» згідно актів про надання послуг. Місцезнаходження об'єкту оренди - м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48. 50а, 2-ий поверх.

На виконання вказаного договору ТОВ "Мілленіум фінансові послуги" виписані податкові накладні: №1 від 01.07.2011 року на суму 19132,80, в т. ч. ПДВ - 3188.80 грн. (а.с. 160); №3 від 12.07.2011 року на загальну суму 95659,20 грн., в т. ч. ПДВ - 15943,20 грн.(а.с.163); №2 від 12.07.2011 року на загальну суму 2152,36 грн., в т. ч. ПДВ - 358.73 грн. (а.с.166); №5 від 31.07.2011 року на загальну суму 5836,90 грн., в т. ч. ПДВ - 972,82 грн.(а.с.169); №6 від 31.07.2011 року на загальну суму 19130.88 грн., в т. ч. ПДВ - 3188,48 грн.(а.с.172); №2 від 01.05.2011 року на загальну суму 6738,19 грн.5 в т. ч. ПДВ - 1123,03 грн.(а.с.175); № 1 від 30.06.2011 року на загальну суму 5505,94 грн., в т. ч. ПДВ - 917,66 грн.(а.с.178); №4 від 31.05.2011 року на загальну суму 4305.30 грн.. в т. ч. 1ІДВ - 717,55 грн. (а.с. 181); №1 від 01.05.2011 року на загальну суму 19118,39 грн., в т. ч. ПДВ - 3186,40 грн. (а.с. 1 84); №3 від 3 1.05.2011 року на загальну суму 19132,80 грн., в т. ч. ПДВ - 3188.80 грн.(а.с.187).

Оплата за отримані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Мілленіум фінансові послуги", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за отримані ним послуги (а.с. 148, 149, 150, 151, 153).

Правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами та підтверджували висновки акту перевірки.

Факт придбання послуг за договором підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: податковими накладними, актами приймання робіт (послуг), платіжними дорученнями на оплату послуг ТОВ "Мілленіум фінансові послуги" (а.с.а.с.142 - 146; 148-151, 160 - 189), актами приймання-передачі основних засобів (а.с. 97- 11) .

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4. ст. 200 ПК України).

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право Позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (Позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Виходячи з вищезазначених норм, питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (контрагентів Позивача) та їх адміністративно-фінансового стану.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, ним було подано декларацію з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування, тому відсутні підстави для визнання правомірним висновку відповідача, про порушення позивачем - ПАТ "Стома" вимог п. 198.3 п. 198.4 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки цей висновок спростовується зібраними доказами, які долучені до матеріалів справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000300844 від 31.10.2011 року на суму 16392,74 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. по справі № 2а-50/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.