Ухвала суду № 26387611, 04.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/8229/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2012р. по справі № 2а-1670/8229/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнень, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 №0000962305.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 02 червня 2011 року №0000962305.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.198.3 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Українське зерно" (ідентифікаційний код 30044094) 14.07.1998 зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису про державну реєстрацію 1 588 105 0001 000083. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

11.05.2011р. ДПІ у м. Полтаві, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ "Українське зерно" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2 у лютому 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №3995/23-6/30044094 від 11.05.2011р. (том І а.с. 18-53), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, а саме:

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року в розмірі 4 323 919,00 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 рік в розмірі 1 263 022,00 грн.;

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2011 року в розмірі 3 060 897,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 02.06.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962305, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3 060 898,00 грн., в тому числі 3 060 897,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (том І а.с. 54).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, правомірністю збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000962305 від 02.06.2011р. не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Українське зерно" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в лютому 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 4 323 919,38 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ "Трансавтолюкс".

Так, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Імтрейдгрупп" у лютому 2011 року відбувалися на підставі договору поставки №04/01 від 04.01.2011 (том І а.с. 73-74).

Відповідно до змісту вказаного договору, ТОВ "Імтрейдгрупп" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Українське зерно" (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених договором. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю і по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до договору, зазначається у видаткових накладних (додаток до договору), які з моменту підписання їх сторонами являються невід'ємною частиною даного договору.

В рамках виконання вказаного договору, позивачем у лютому 2011 року придбано у ТОВ "Імтрейдгрупп" товар (премікс, жмих соняшниковий, жмих соняшниковий високобілковий, шрот соняшниковий, шрот соняшниковий високобілковий, жмих соєвий, жмих соєвий високобілковий, холін хлорид, санфейз, вітамін, мінерал) на загальну суму 10 713 744,20 грн., в тому числі ПДВ 1 785 624,00 грн.

За результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Імтрейдгрупп" з придбання товарно-матеріальних цінностей, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові та видаткові накладні (том 1 а.с. 76-77, 79-84, 86-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-143, 145-146, 148-149, 151-152, 154-157, 159-160, 162-163, 165-166, 168-169, 171-172, 174-175, 177-178, 180-181, 183-184, 186-187, 189-190, 192-193, 195-196, 198-199, 201-202, 204-207, 209-210, 212-213, 215-216, 218-219, 221-222, 224-225, 227-228, 230-231, 233-231, 233-234, 236-237, 239-240).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Імтрейдгрупп", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 220-257).

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Українське зерно" Скляр М.М. на підставі довіреностей №000261 від 01.02.2011р., №000262 від 01.02.2011р., №000263 від 01.02.2011р., №000358 від 11.05.2011р. та №000442 від 21.02.2011р. (том 3 а.с. 204, 209, 213).

З матеріалів справи вбачається, що належна ТОВ "Імтрейдгрупп" сільськогосподарська продукція, в рамках виконання договору зберігання №01/02/2011 від 01.02.2011р., договору підряду №13 на виконання робіт по виготовленню продукції від 01.02.2011р., договору підряду №0102/11 на виконання робіт по виготовленню продукції від 01.02.2011р., договору підряду №31/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 31.12.2010р., укладених між ТОВ "Імтрейдгрупп" та ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" відповідно, перебувала в останніх на зберіганні (том 5 а.с. 153-158, том 10 а.с. 2-4).

В подальшому, на адресу ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" ТОВ "Імтрейдгрупп" направлено заяви, в яких останній просив належну йому продукцію вважати власністю ТОВ "Українське зерно" (том 1 а.с. 75, 78, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 144, 147, 150, 153, 158, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 203, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 229, 232, 235, 238).

Таким чином, фактичне переміщення придбаного позивачем у ТОВ "Імтрейдгрупп" товару, як пояснив представник позивача, не відбувалося, оскільки між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" в свою чергу також були укладені: договір підряду №01/1103/2010 на виконання робіт по виготовленню продукції від 11.03.2010р. (з урахуванням додаткових угод №1 від 11.03.2010р., №2 від 29.10.2010р., №3 від 01.01.2011р. та угоди про розірвання договору від 16.08.2011р.), договір підряду №П-1 на виконання робіт по виготовленню продукції від 01.01.2010р. (з урахуванням додаткових угод №1 від 01.01.2010, №2 від 01.05.2010, №3 від 01.08.2010, №4 від 01.10.2010, №5 від 01.10.2010, №6 від 23.12.2010, №7 від 01.02.2011, №8 від 01.07.2011, №9 від 01.08.2011), договір підряду №3004/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.04.2010р. (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.04.2010, №2 від 01.06.2010, №3 від 01.07.2010, №4 від 01.07.2010, №5 від 01.08.2010, №6 від 01.11.2010, №7 від 30.12.2010, №8 від 01.02.2011, №9 від 30.03.2011, №10 від 01.07.2011, №11 від 11.07.2011, №12 від 12.07.2011, №13 від 01.09.2011) та договір підряду №30/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.12.2010р. (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.12.2010, №2 від 04.05.2011, №3 від 01.07.2011, №4 від 01.08.2011, №5 від 01.09.2011), на підставі яких вказані вище підприємства здійснювали переробку належної ТОВ "Українське зерно" сільськогосподарської продукції (том 5 а.с. 62-68, 71-82, 85-99, 102-108).

При цьому, передача сільськогосподарської продукції від ТОВ "Українське зерно" до ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі сировини в переробку за лютий 2011 року (том 5 а.с. 69-70, 83-84, 100-101, 109-110).

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Самара - Агро Плюс" у лютому 2011 року відбувалися на підставі договорів поставки №2801 від 28.01.2011р., №80211з від 08.02.2011р. (з урахуванням сертифікації №1 до договору поставки №80211з від 08.02.2011р.) та №2801сж від 28.01.2011р. (том 2 а.с. 198-206).

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що ТОВ "Самара - Агро Плюс" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Українське зерно" (покупець) товар (висівки пшеничні, сою, жмих соєвий), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даними договорами.

В рамках виконання вказаних договорів, позивачем у лютому 2011 року придбано у ТОВ "Самара - Агро Плюс" сільськогосподарську продукцію (висівки пшеничні, сою, жмих соєвий) на загальну суму 905 603,90 грн., в тому числі ПДВ 150 934,00 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні (том 2 а.с. 207-244, том 3 а.с. 1-4).

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Самара - Агро Плюс", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 201-215).

З наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей вбачається, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженою особою ТОВ "Українське зерно" Юр'євою М.О. на підставі довіреностей №000227 від 28.01.2011р., №000327 від 08.02.2011 та №000479 від 25.02.2011р. (том 3 а.с. 203, 207, 214).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Самара - Агро Плюс" підтверджується також наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними (том 3 а.с. 5-22). Зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних вбачається, що транспортування придбаних ТОВ "Українське зерно" товарно-матеріальних цінностей здійснювалось постачальником ТОВ "Самара - Агро Плюс" на склад ТОВ "Арго Ком" (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, 21-а), що повністю відповідає умовам договорів поставки №2801 від 28.01.2011р., №80211з від 08.02.2011р. та №2801ск від 28.01.2011р.

Між ТОВ "Українське зерно" (замовник) та ТОВ "Арго Ком" (підрядник) укладений договір підряду №30/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.12.2010р. (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.12.2010, №2 від 04.05.2011, №3 від 01.07.2011, №4 від 01.08.2011, №5 від 01.09.2011).

Зі змісту вказаного договору вбачається, що підрядник зобов'язується виконати роботи по виготовленню, фасуванню та відпуску (навантаженню) комбікорму, білково-вітамінних добавок, концентрату, соєвого екструдату по завданню замовника із сировини (компонентів), наданої підрядником та/або замовником, а замовник зобов'язується прийняти виготовлену підрядником продукцію та оплатити вартість робіт по її виготовленню.

Таким чином, транспортування сільськогосподарської продукції на адресу ТОВ "Арго Ком" повністю пояснюється необхідністю її переробки, та, як наслідок, отримання позивачем економічної вигоди, в результаті здійснення реалізації вже переробленої продукції.

01.02.2011р. між ТОВ "Українське зерно" (покупець) та ПП "Юліс - Агро" (постачальник) укладено договір поставки №007СИс (том 2 а.с. 106).

В порядку та на умовах, передбачених договором поставки, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

В рамках виконання вказаного договору, позивачем в лютому 2011 року придбано у ПП "Юліс - Агро" сою на загальну суму 1 145 736,00 грн., в тому числі ПДВ 190956,00 грн.

За результатами здійснення вказаної господарської операції контрагентом позивача виписані рахунки на оплату, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 107-145).

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем відповідно до пункту 4.6 договору поставки №007СИе від 01.02.2011р., а саме, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника - ПП "Юліс - Агро" в банківській установі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 177-191).

Товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженим представником ТОВ "Українське зерно" Підтоптаним Т.А. згідно довіреностей №000224 від 28.01.2011р., №000313 від 07.02.2011р., №000416 від 17.02.2011 р. (том 3 а.с. 203, 207, 211).

Крім того, про реальність господарської операції між позивачем та ПП "Юліс - Агро" свідчить також договір підряду №П-1 на виконання робіт по виготовленню продукції від 01.01.2010р. / з урахуванням додаткових угод №1 від 01.01.2010, №2 від 01.05.2010, №3 від 01.08.2010, №4 від 01.10.2010, №5 від 01.10.2010, №6 від 23.12.2010, №7 від 01.02.2011, №8 від 01.07.2011, №9 від 01.08.2011/, укладений з ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", на адресу якого постачальником здійснювалось транспортування реалізованої продукції відповідно до розділу 3 договору поставки від 01.02.2011р. (том 5 а.с. 71-82).

04.01.2011р. між ТОВ "Українське зерно" (покупець) та ПП "Оліагроторг" (постачальник) укладено договір поставки №0401сж (том 2 а.с. 146-147).

В рамках виконання вказаного договору, позивачем в лютому 2011 року придбано у ПП "Оліагроторг" жмих соєвий на загальну суму 829 770,50 грн., в тому числі ПДВ 138 295,10 грн.

Здійснення даної господарської операції підтверджується наступними первинними документами: рахунками №66 від 01.02.2011, №72 від 02.02.2011, №77 від 04.02.2011, №78 від 07.02.2011, №91 від 10.02.2011, №93 від 11.02.2011, №94 від 12.02.2011, накладними №010201 від 01.02.2011, №020201 від 02.02.2011, №040201 від 04.02.2011, №070202 від 07.02.2011, №100202 від 10.02.2011, №110204 від 11.02.2011, №120201 від 12.02.2011, податковими накладними №1 від 01.02.2011, №4 від 02.02.2011, №12 від 04.02.2011, №16 від 07.02.2011, №27 від 10.02.2011, №33 від 11.02.2011, №36 від 12.02.2011, копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 148-167).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Оліагроторг", згідно платіжних доручень №927 від 08.02.2011, №977 від 09.02.2011, №1113 від 14.02.2011, №1159 від 15.02.2011, №1183 від 16.02.2011, №1207к від 17.02.2011 та №1255 від 18.02.2011 (том 4 а.с. 156-162).

Щодо транспортування придбаного у ПП "Оліагроторг" товару, представником позивача в ході судового розгляду справи пояснено, що товар доставлявся силами та за рахунок постачальника - ПП "Оліагроторг", на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні №087403 від 12.02.2011, №087401 від 11.02.2011, №087396 від 10.02.2011, №087395 від 07.02.2011, №087393 від 04.02.2011, №087391 від 01.02.2011 та №087392 від 02.02.2011 (том 2 а.с. 168-174). Доставка товару здійснена продавцем на адресу складу ВАТ "Арго Ком" (м. Новомосковськ, Дніпропетровська область) відповідно до умов договору поставки від 04.01.2011р., з яким позивачем укладено договір на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.12.2010р. (том 5 а.с. 102-108).

Придбаний позивачем товар отримувався уповноваженою особою ТОВ "Українське зерно" Юр'євою М.О. на підставі довіреностей №000193 від 26.01.2011р. та №000307 від 05.02.2011р. (том 3 а.с. 201, 206).

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та ПП "Ріца" (постачальник) у лютому 2011 року відбувалися на підставі договорів поставки №012811-1 від 28.01.2011р. та №021411 від 15.02.2011р. (том 2 а.с. 175-176). Згідно пункту 1.1 вказаних договорів, які аналогічні між собою, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар і всю документацію, що до нього відноситься, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даних договорів.

В рамках виконання вказаних договорів поставки, позивачем у лютому 2011 року придбано у ПП "Ріца" 40,49 т рибного борошна на загальну суму 433 243,00 грн., в тому числі ПДВ 72207,17 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (том 2 а.с. 177-184).

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (лютий 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Ріца", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 165-170). Зі змісту вказаних платіжних доручень вбачається, що позивач в повному обсязі розрахувався з ПП "Ріца" за придбані товарно-матеріальні цінності, що не заперечувалося представником відповідача в ході судового розгляду справи.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Українське зерно" Юр'євою М.О. на підставі довіреностей №000256 від 01.02.2011р. та №000419 від 18.02.2011р., підпис якої мається також у видаткових накладних (том 3 а.с. 204, 212).

З пояснень представника позивача встановлено, що придбаний у лютому 2011 року в ПП "Ріца" товар, аналогічно як і випадку із вищезазначеними контрагентами - ТОВ "Самара - Агро Плюс" та ПП "Оліагроторг", доставлявся відповідно до умов договорів поставки за рахунок постачальника на умовах СРТ, згідно Інкотермс 2000, на адресу ТОВ "Арго Ком" (вул. Тургенєва, 12-а, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область), оскільки останнє здійснювало на договірних умовах виробництво комбікорму.

04.01.2011р. між ТОВ "Українське зерно" та ФО-П ОСОБА_2 укладено договір поставки №0401116, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором (том 2 а.с. 185-186).

В рамках вказаного договору позивачем придбано у ФО-П ОСОБА_2 90,54 т макухи соєвої на загальну суму 357 795,00 грн., в тому числі ПДВ - 59632,50 грн.

Вказана операція підтверджується наявними у матеріалах справи: рахунком-фактурою, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (том 2 а.с. 187-197).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФО-П ОСОБА_2, що підтверджується платіжними дорученнями (том 4 а.с. 193-198).

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженою особою ТОВ "Українське зерно" Андрюшаєвою Т.Б. на підставі довіреності №000311 від 07.02.2011 (том 3 а.с. 207).

У лютому 2011 році між ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" та позивачем, в рамках виконання договорів поставки №01/02 від 01.02.2011р. та №110211 від 11.02.2011р., відбувалися господарські операції з придбання-поставки сільськогосподарської продукції (том 1 а.с. 241-243).

В результаті вказаних операцій ТОВ "Українське зерно" придбало у вказаного вище контрагента сільськогосподарську продукцію (жмих соняшниковий високобілковий, шрот соняшниковий високобілковий, жмих соєвий високобілковий, жмих соєвий) на загальну суму 11 513 958,40 грн., в тому числі ПДВ 1 918 993,00 грн.

За результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" з придбання вказаного вище товару, останнім виписані податкові та видаткові накладні (том 2 а.с. 2-5, 7-12, 14-17, 19-22, 24-29, 31-34, 36-37, 39-40, 42-45, 47-52, 54-59, 61-62, 64-65, 67-72, 74-75, 77-82, 84-85, 87-88, 90-93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-105).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", що підтверджується платіжними дорученнями (том 5 а.с. 7-61).

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Українське зерно" Скляр М.М. на підставі довіреностей №000264 від 01.02.2011р., №000359 від 11.02.2011р. та №000443 від 21.02.2011р. (том 3 а.с. 204, 209, 213).

Належна ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" сільськогосподарська продукція, в рамках виконання договору зберігання №10/02/2011-АК від 10.02.2011, договору підряду №31/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 31.12.2010 та договору підряду №31/12/10-Д на виконання робіт по виготовленню продукції від 31.12.2010, укладених між ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" та ТОВ "Арго Ком", ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" відповідно, перебувала в останніх на зберіганні (том 5 а.с. 159, том 10 а.с. 2-7).

В подальшому, на адресу ТОВ "Арго Ком" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" направлено заяви, в яких останній просив належну йому продукцію вважати власністю ТОВ "Українське зерно" (том 2 а.с. 1, 6, 13, 18, 23, 30, 35, 38, 41, 46, 53, 60, 63, 66, 73, 76, 83, 86, 89, 94, 97, 100, 103).

З матеріалів справи вбачається, що фактичне переміщення придбаного позивачем у ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" товару не відбувалося, оскільки між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Арго Ком", ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" в свою чергу також укладені: договір підряду №01/1103/2010 на виконання робіт по виготовленню продукції від 11.03.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 11.03.2010, №2 від 29.10.2010, №3 від 01.01.2011 та угоди про розірвання договору від 16.08.2011) та договір підряду №30/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.12.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.12.2010, №2 від 04.05.2011, №3 від 01.07.2011, №4 від 01.08.2011, №5 від 01.09.2011), на підставі яких вказані вище підприємства здійснювали переробку належної ТОВ "Українське зерно" сільськогосподарської продукції.

При цьому, передача сільськогосподарської продукції від ТОВ "Українське зерно" до ТОВ "Арго Ком", ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі за лютий 2011 року (том 5 а.с. 69-70, 109-110).

02.01.2011р. ТОВ "Українське зерно" уклало з ТОВ "Трансавтолюкс" договір перевезення №34/1 (том 3 а.с. 23-24). Згідно умов вказаного договору перевізник зобов'язується надати замовнику автотранспортні послуги (послуги по перевезенню вантажів), облаштованими для транспортування заявленого до перевезення вантажу транспортними засобами (автомобілями) в період з 02.01.2011р. по 31.12.2011р., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити перевізнику вищевказані послуги на умовах даного договору. Перевізник забезпечує своєчасну подачу транспорту для завантаження. Дата, час та місце завантаження, кількість і характеристика вантажу, а також дата, місце і час розвантаження (передача вантажу отримувачу) зазначаються у заявці замовника. Така заявка повинна бути передана перевізнику будь-яким способом (телефонограмою, факсимільно чи письмово) не пізніше 1 робочого дня до припустимої дати завантаження вантажу.

В рамках виконання вказаного договору ТОВ "Трансавтолюкс" надано ТОВ "Українське зерно" послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 43665,67 грн., в тому числі ПДВ - 7277,61 грн.

З метою документального підтвердження реальності взаємовідносин між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Трансавтолюкс" з придбання автопослуг по перевезенню вантажів позивачем надано: акт №ОУ-122 здачі-приймання робіт (надання послуг) (том 3 а.с. 25); податкову накладну №122 від 28.02.2011 (том 3 а.с. 26); товарно-транспортні накладні (том 3 а.с. 27-48); платіжні доручення №2288 від 31.03.2011 та №1604к від 03.03.2011 (том 4 а.с. 152-153); договір поставки №01/02/11 від 01.02.2011 (том 5 а.с. 111-114); видаткову накладну №РН-0002459 від 18.02.2011(том 5 а.с. 115); договір поставки №3112/2010ЗА від 31.12.2010 / з урахуванням додаткових угод від 01.02.2011 та від 03.10.2011/ (том 5 а.с. 116-120); видаткові накладні №РН-0002813 від 24.02.2011, №РН-0002999 від 28.02.2011 та №РН-0002998 від 28.02.2011 (том 5 а.с. 122-124); договір поставки №30/10/2010-02 від 30.10.2010 / з урахуванням додаткових угод №1 від 01.02.2011/ (том 5 а.с. 125-128); видаткові накладні №РН-0002337 від 15.02.2011, №РН-0001807 від 07.02.2011 та №РН-0002301 від 15.02.2011 (том 5 а.с. 129-131); договір поставки №31/12/10-ЗА від 31.12.2010 /з урахуванням додаткових угод №1 від 01.02.2011 та №2 від 15.03.2011/ (том 5 а.с. 132-137); видаткові накладні №РН-0001607 від 02.02.2011, №РН-0001672 від 02.02.2011, №РН-0001973 від 09.02.2011, №РН-0002018 від 09.02.2011, №РН-0002082 від 11.02.2011, №РН-0002278 від 15.02.2011, №РН-0002287 від 15.02.2011, №РН-0002457 від 19.02.2011, №РН-0002464 від 17.02.2011, №РН-0002610 від 21.02.2011, №РН-0002617 від 21.02.2011, №РН-0002616 від 22.02.2011, №РН-0002768 від 24.02.2011, №РН-0002822 від 24.02.2011, №РН-0002832 від 25.02.2011 (том 5 а.с. 138-152).

При цьому, необхідно зауважити на той факт, що ДПІ у м. Полтаві в ході судового розгляду справи не доведено правових підстав для перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ "Трансавтолюкс", оскільки у вступній частині акту №3995/23-6/30044094 від 11.05.2011р. вказано про проведення позапланової перевірки ТОВ "Українське зерно" лише щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2 у лютому 2011 року. Однак, висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, мають посилання на порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Трансавтолюкс".

Колегія суддів апеляційної інстанції також зауважує на той факт, що в матеріалах справи містяться посвідчення та сертифікати якості на придбану позивачем у лютому 2011 року у ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2 сільськогосподарську продукцію (том 4 а.с. 1-138).

Подальше використання придбаного ТОВ "Українське зерно" товару у своїй господарській діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи документами, придбані позивачем у ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2 сировинні компоненти використані для виробництва комбікорму. Переробка належної позивачу продукції здійснювалася на договірній основі ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" (том 5 а.с. 62-68, 71-82, 85-99, 102-108).

В подальшому, вироблений комбікорм реалізовувався різним суб'єктам господарювання, а саме - ВАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Перше Травня комбікормовий завод", що підтверджується договором поставки №30/10/2010 від 30.10.2010р., специфікацією №4 від 31.01.2011р. до договору поставки №30/10/2010 від 30.10.2010р., специфікацією №5 від 28.02.2011р. до договору поставки №30/10/2010 від 30.10.2010р., договором поставки №30/10/2010-02 від 30.10.2010р., специфікацією №4 від 31.01.2011р. до договору поставки №30/10/2010-02 від 30.10.2010р., специфікацією №5 від 28.02.2011р. до договору поставки №30/10/2010-02 від 30.10.2010р. та видатковими накладними (том 5 а.с. 160-259, том 6 а.с. 1-250, том 7 а.с. 1-243, том 8 а.с. 1-230, том 9 а.с. 1-236, том 10 а.с. 8-96).

З метою підтвердження отримання ТОВ "Українське зерно" економічної вигоди в результаті придбання у ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2 продукції, представником позивача надано довідку №415 від 27.06.2012р., згідно якої чистий прибуток позивача склав 574 280,98 грн. (том 3 а.с. 189-199). Вказана довідка підписана директором та головним бухгалтером ТОВ "Українське зерно" та скріплена печаткою даного підприємства.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Українське зерно". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Українське зерно" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2, взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2 мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2 і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Жодних судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними суду не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_2

Крім того, висновок про нікчемність укладених спірних правочинів податковим органом вмотивований посиланнями на акти перевірок вказаних вище підприємств та відповідей про неможливість проведення зустрічних звірок.

З цього приводу колегія суддів зазначає на те, що в ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ "Українське зерно".

Крім того, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Щодо посилання податкового органу на те, що перевіркою встановлено формування позивачем податкового кредиту за рахунок постачальників в ланцюгах постачання, якими не нараховувалися та не сплачувалися податкові зобов'язання у зв'язку з неподанням звітності чи недекларуванням зобов'язань, колегія суддів зауважує, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Крім того, колегія суддів зауважує на той факт, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі №2а-1670/8231/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012р., адміністративний позов ТОВ "Українське зерно" до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 27.04.2011р. №0000642305 задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 27.04.2011р. №0000642305.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011р. №0000642305 винесене за наслідками перевірки ТОВ "Українське зерно" (акт перевірки від 08.04.2011р. №2999/23-6/30044094) за перевіряємий період - січень 2011 року. Вказаним вище актом встановлено порушення щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 року. За таких підстав, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 року, визначеному за наслідками проведеної перевірки підприємства за перевіряємий період - лютий 2011 року (акт перевірки від 11.05.2011 № 3995/23-6/30044094) відкориговано на підставі акту перевірки від 08.04.2011р. № 2999/23-6/30044094 за перевіряємий період - січень 2011 року.

З огляду на викладене, сума спірного податкового повідомлення-рішення №0000962305 від 02.06.2011р. у даній справі 2а-1670/8229/11 сформована з урахуванням сум податкового повідомлення-рішення №0000642305 від 27.04.2011р., яке скасоване постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. у справі №2а-1670/8231/11.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.3 ст. 198; ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000962305 від 02.06.2011р. не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Українське зерно" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2012р. по справі № 2а-1670/8229/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2012 р.