Ухвала суду № 26387333, 04.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/3293/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2012р. по справі № 2а-1670/3293/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

третя особа Приватне підприємство "Індбуд"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2012 року №0002691502/515, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 22 427 грн. 75 коп. (в т.ч. 17 942 грн. 20 коп. - основний платіж, 4 485 грн. 55 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Індбуд" (код ЄДРПОУ 34411735).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство "Індбуд" про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 08 травня 2012 року №0002691502/515.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України; пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30311153; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 18 лютого 1999 року та відповідно до свідоцтва №100317427 є платником податку на додану вартість з 22 лютого 1999 року (а.с. 115-120).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 09 квітня 2012 року по 13 квітня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "КНХБ-інвест" з питання взаємовідносин з ПП "Індбуд" за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 квітня 2012 року №874/15-222/30311153, в якому вказано на порушення позивачем вимог підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України; пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків завищено податковий кредит за червень 2010 року на суму 17 940 грн. (а.с. 17-24).

Не погодившись з доводами, викладеними в Акті перевірки, позивач надіслав на адресу Кременчуцької ОДПІ заперечення від 27 квітня 2012 року №137 (а.с.25-26).

За наслідками розгляду заперечень податкова інспекція листом від 08 травня 2012 року за вих. №10762/10/15-222 повідомила позивача про те, що висновки Акта перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підстави для їх перегляду - відсутні (а.с. 27-31).

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки відповідачем 08 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002691502/515, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 22 427 грн. 75 коп. (в т.ч. 17 942 грн. 20 коп. - основний платіж, 4 485 грн. 55 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 8).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України; пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містилися і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ "КНХБ-інвест" 07 червня 2010 року укладено договір підряду на виконання робіт №2/06-сп з ПП "Індбуд", за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання провести монтаж металоконструкцій бункерів аспіраційних відходів (в кількості 6 шт.) перевантажувального терміналу з відвантаженням зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ "СП "Нібулон" в смт. Артемівку Чутівського району Полтавської області (а.с. 32-35).

За результатами здійснення вищевказаної господарської операцій ПП "Індбуд" на адресу ТОВ "КНХБ-інвест" виписано податкову накладну від 30 червня 2010 року №86 (а.с. 53).

Дану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року (а.с. 152).

На підтвердження реальності виконання третьою особою монтажних робіт за договором підряду від 07 червня 2010 року №2/06-сп позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії договірної ціни (а.с. 36-37), локального кошторису (а.с. 38-41), відомості ресурсів до локального кошторису (а.с. 42-43), акта приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (а.с. 44-47), довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (а.с. 51), підсумкової відомості ресурсів (а.с. 48-50), рахунка від 30 червня 2010 року №7 (а.с. 52).

Оплату виконаних третьою особою монтажних робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Індбуд", що підтверджується платіжним дорученням від 12 липня 2010 року №607 (а.с. 54).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду, укладення договору підряду від 07 червня 2010 року №2/06-сп обумовлено необхідністю виконання позивачем зобов'язань за договором підряду від 04 червня 2010 року №0406/3П, укладеного між ТОВ СП "Нібулон" (Замовник) та ЗАТ "КНХБ-інвест" (Підрядник), за умовами якого останнє мало виконати роботи по виготовленню та монтажу металоконструкцій бункерів аспіраційних відходів (в кількості 6 шт.) комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур ТОВ "СП "Нібулон" в смт. Артемівка Чутівського району Полтавської області (а.с. 134-137).

ТОВ "КНХБ-інвест" виконано роботи по виготовленню металоконструкцій, а роботи щодо їх монтажу здійснило ПП "Індбуд".

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "КНХБ-інвест".

Навпаки, як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель (45.21.1), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), виробництво виробів з бетону для будівництва (26.61.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0) (а.с. 67).

Зі змісту спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що основним видом діяльності ПП "Індбуд" за КВЕД є будівництво будівель (45.21.1) (а.с. 76-79).

У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "КНХБ-інвест" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ПП "Індбуд", взаємопов'язаності позивача та ПП "Індбуд", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, відповідно до роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, викладених в листі від 09 березня 2010 року №12/19-2-9-21-2368, типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма №КБ-3), затверджені Наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Таким чином, оскільки договір підряду від 07 червня 2010 року №2/06-сп не містить посилань на обов'язковість застосування типових форм облікових документів у будівництві, затверджених Наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, позивач та третя особа не є підприємствами державної форми власності, підрядні роботи не виконувалися за рахунок бюджетних коштів, а складені ТОВ "КНХБ-інвест" та ПП "Індбуд" акт приймання виконаних підрядних робіт, довідка вартості таких робіт повністю відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів бухгалтерського обліку, суд першої інстанції правомірно вважає такі документи належним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо нікчемності правочину колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ПП "Індбуд" мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаних правочинів. Про відсутність зауважень учасників договірних правовідносин один до іншого щодо фактичного виконання договорів підтвердив представник позивача.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Індбуд" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ПП "Індбуд".

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Додатково необхідно звернути увагу на те, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті перевірки, висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований посиланням на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Індбуд"

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України; п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вищезазначених статей Цивільного кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2012р. по справі № 2а-1670/3293/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2012 р.