Постанова № 26386304, 09.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року Справа № 5004/870/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Ярема Г.В.,

без участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Проскуровський В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»на рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2012р. у справі №5004/870/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»

про стягнення 201 802 грн. 85 коп. забогованості за кредитним договором, нарахованими відсотками та пенею,-

Представнику Відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.08.2012 року у справі №5004/ 870/12 (суддя Кравчук А.М.) частково задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» (надалі в тексті - Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія» (надалі в тесксті - Торгово-виробнича компанія) про стягнення 201 802 грн. 85 коп. Присуджено до стягнення з Торгово-виробничої компанії на користь Банку 175 000 грн. основного боргу, 12 341 грн. 09 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 3 746 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору. В зв'язку з відмовою Позивача, в частині 14 461 грн. 76 коп. пені - ровадження у справі припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення згідно розрахунку Позивача сума заборгованості Відповідача становить 175 000 грн. за тілом кредиту, а заборгованість за нарахованими за користування кредитом відсотками - 12 341 грн. 09 коп., що стверджено матеріалами справи, заборгованість не оспорювалась Відповідачем та підлягає до стягнення в силу ст.193 ГК України.(арк.справи 89-91).

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та повернути позовну заяву без розгляду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Скаржник посилається на порушення господарським судом Волинської області норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, в апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що місцевий господарський суд призначив справу до розгляду за відсутності доказів сплати судового збору за місцем розгляду справи та звертає увагу апеляційної інстанції на те, що Позивач-ВАТ Банк «БІГ Енергія»не направив йому копії позовної заяви та доданих до неї документів.(арк.справи 108-109).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2012р. апеляційну скаргу Торгово-виробничої компанії прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк. справи 106).

Представник Відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.10.2012р. повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2012р. у справі №5004/870/12 та повернути позовну заяву Позивачу без розгляду.

Позивач в судове засідання 09.10.2012р. не з'явився, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку, однак до початку засідання надіслав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі. (арк. справи 114)

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2012р. у даній справі -явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті. (арк. справи 106)

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічним акціонерним товариством Банком «БІГ Енергія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»30.09.2008р. був укладений кредитний договір №01/06-09-2008, відповідно до п.1.1 якого, Банк надає позичальнику кредит в сумі 500 000 грн. з терміном повернення кредиту 30.12.2008р.

Згідно п.1.2 Договору, плата (відсотки, проценти) за користування встановлюється в розмірі 21% річних; при нарахуванні відсотків приймається фактична кількість днів в місяці і в році, а також враховується день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Відсотки за користування кредитними коштами нараховуються Банком на фактичний залишок заборгованості по кредиту за фактичний час використання кредитних коштів протягом терміну кредитування, тобто з 30 вересня 2008р. по 29 грудня 2008р. включно. Нарахування відсотків здійснюється Банком щомісячно в останній робочий день місяця, за календарну кількість днів в цьому місяці, а за період з 01.12.2008р. по 29.12.2008р. - 30.12.2008р.(п.1.4 Договору).

При цьому, нараховані Банком відсотки (проценти) за користування кредитними коштами позичальник зобов'язувався сплачувати на рахунок Банку щомісячно, в розмірах нарахованих за попередній місяць, не пізніше 25 числа. Відсотки, нараховані за період з 01.11.2008р. по 29.12. 2008р. позичальник зобов'язувався сплачувати на рахунок Банку 30.12. 008р.(п.1.5 Договору).

Згідно п.3.1 Договору, у разі несвоєчасного погашення (повернення) основної суми кредиту і (або) несплати процентів (відсотків) за його використання позичальник сплачує Банку пеню (неустойку) в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу. Облік пені Банк здійснює касовим методом, приймаючи при обчисленні пені фактичну кількість днів в місяці та році.

Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за всіма умовами цього договору.(п.4.1 Договору). Договір підписано першим заступником голови правління Банку та директором Торгово-виробничої компанії, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 13-14).

В подальшому, в період з 26.12.2008р. по 02.12.2010р. сторонами у справі були підписані додаткові договори №№1, 2, 3, 4, відповідно до яких, змінено термін повернення кредиту - до 28.04.2011р., термін нарахування відсотків за користування кредитними коштами та плата за користування кредитом (відсотки, проценти), зокрема з 01.07.2009р. плата складає 22% річних.(арк.справи 15-18).

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Кредитного договору Банк надав, а Торгово-виробнича компанія отримала кредит в сумі 500 000 грн., що стверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №74/1 від 30.09.2008р. (арк.справи 24).

Правління Національного банку України своєю постановою №97 від 24.02.2010р. відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», ліквідатором банку призначено фізичну особу-незалежного експерта Васільченка Юрія Леонідовича.(арк.справи 22-23).

Всупереч умов Кредитного договору та взятих на себе зобов'язань, суму кредиту Відпові-дач погасив частково, внаслідок чого перед Банком утворилась заборгованість в сумі 175 000 грн.

Пропозиція погасити кредит в сумі 175 000 грн. та сплатити проценти згідно договору в сумі 12 341 грн. 09 коп., яка вбачається з листа Позивача від 02.02.2012р. №3215/24-06, отримана Відповідачем 18.02.2012р. - залишена останнім без відповіді і задоволення, що стверджується копіями листа та повідомлення про вручення поштового відправлення. (арк.справи 21, 21-зворот).

Виходячи із суми заборгованості Відповідача по тілу кредиту в сумі 175 000 грн., Позивач за користування кредитом протягом 01.01.2011р. - 27.04.2011р. нарахував відсотки в сумі 12 341 грн. 09 коп., що вбачається з розрахунку заборгованості від 24.07.2012р.(арк.справи 82).

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача пеню в сумі 14 461 грн. 76 коп. за період з 21.09.2011р. по 20.03.2012р., проте заявою від 01.08.2012р. №1271/12 від даної позовної вимоги відмовився і суд першої інстанції, з підстав п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, прийняв відмову від позову в цій частині.(арк.справи 85, 90-зворот).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Кредитні відносини, згідно із ч.2 ст.345 ГК України - здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи стверджено і місцевим судом встановлено, шо на виконання умов Кредитного договору Банк надав, а Торгово-виробнича компанія - отримала кредитні кошти в сумі 500 000 грн., що стверджується платіжним дорученням №74/1 від 30.09.2008р. і під час розгля-ду судом справи - Відповідачем не заперечено.(арк.справи 24).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вбачається, що згідно умов Додаткової угоди №4, а саме, зміненого пункту 2.5.2 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний забезпечити повне повернення отриманого кредиту не пізніше 28.04.2011р.

Як свідчать матеріали справи - зобов'язання за Кредитним договором Торгово-виробнича компанія виконала частково, повернувши Банку до 28.04.2011р. лише частину кредитних коштів.

Звернення Банку до Відповідача із письмовою вимогою залишене останнім без відповіді.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповівідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що заявлені до стягнення суми основного боргу та відсотків за користування кредитом обчислені правильно і підлягають задоволенню на підставі ст.33 ГПК України.

Правомірним є і прийняття судом, з підстав п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, відмови Позивача від стягнення пені.(арк.справи 85).

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань Відповідача і підстав їх виникнення, рівно як і вмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову та безпідставність заперечень Торгово-виробничої компанії.

Колегія суддів звертає увагу, що ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції Відповідач не надав доказів на підтвердженя факту добровільного погашення вказаної заборгованості, від-сутні такі докази і в матеріалах справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому про-цесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З вищезазначених мотивів, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»на рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2012р. у справі №5004/870/ 12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/870/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В