Постанова № 26386277, 09.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 5004/787/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Ярема Г.В.,

за участі представників сторін:

від позивача - Перевозник П.М.;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс»на рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2012р. у справі №5004/787/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К»м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс-Плюс»

с.Старовойтове Любомирського району Волинської області

про стягнення 119 128 грн. 44 коп. заборгованості по розрахунках,-

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.08.2012р. у справі №5004/787/12 (суддя Гарбар І.О.) задоволено, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К»(надалі в тексті - ТзОВ «Крокус К») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс» (надалі в тексті - ТзОВ «Техно-Сервіс-Плюс») про стягнення 119 128 грн. 44 коп. заборгованості по розрахунках, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до даного рішення, з ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс»на користь ТзОВ «Крокус К»підлягає стягненню 51 998 грн. боргу, 59 523 грн. 10 коп. штрафу та 5 383 грн. 98 коп. пені згідно укладеного договору, а також 845 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 1 377 грн. 57 коп. -3% річних та 2 382 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні першої інстанції 01.08.2012р. представник Відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі, пояснивши, що борг за отримане пальне буде сплачено найближчим часом, разом із штрафними санкціями, оскільки такі передбачені договором №301 від 20.10.2011р.(арк.справи 56-59).

Разом з тим, не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 01.08.2012р. у даній справі, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТзОВ «Крокус К»відмовити повністю.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що виконуючий обов'язки директора Кузьмін О.В. діяв з перевищенням наданих йому повноважень, представляючи Товариство в судовому засіданні 01.08.2012р., оскільки на той час директором вже була призначена інша особа. Також судом першої інстанції не вжито жодних дій щодо належного вивчення обставин справи, не витребувано та не оцінено рахунки-фактури та додаткові угоди до договору поставки. Скаржник звертає увагу апеляційної інстанції на те, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та місцевий господарський суд не врахував ступінь виконання зобов'язання боржником, а це у відсотковому співвідношенні понад 80%.(арк.справи 71-74).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 23.08.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 69).

Представник Позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 09.10.2012р. заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Рівненської області від 26.07.2012р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Надав витяг з ЄДР від 08.10.2012р. щодо особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс».(арк.справи 81-82).

Відповідач не забезпечив явки свого представника у судове засідання 09.10.2012р., хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 78).

Колегія суддів зауважує, що оскільки ухвалою апеляційного господарського суду від 23.08.2012р. - явка сторін не визнавалсь обов'язковою, апеляційну скаргу може бути розглянуто за наявних у справі матеріалів.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Крокус К»-постачальник та ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс»-покупець 20.10.2011р. уклали договір поставки №301 (надалі в тексті - Договір поставки), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець прийняти й оплатити їх вартість на умовах та в строки, обумовлені цим Договором та додатковими угодами до нього.

Згідно отриманого замовлення покупця, постачальник виписує рахунок-фактуру, де вказується кількість замовленого товару і ціна.(п.2.2 Договору поставки).

Ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару узгоджуються сторонами і відображаються в рахунку-фактурі та у видатковій накладній на поставку партії товару; оплата вартості кожної конкретної партії товару за цим Договором здійснюється на умовах повної передплати, якщо інше не передбачено відповідним рахунком-фактурою та/або додатковою угодою до договору.(п.п.3.1, 3.2 Договору поставки).

У випадку затримки оплати або неповної оплати за товар більше ніж на 3 календарні дні від дати відвантаження, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.(п.5.3 Договору поставки).

Крім того, згідно з п.5.4 Договору поставки, у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 3 календарні дні від дати відвантаження, покупець додатково до пені, сплачує поста-чальнику штраф у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку, коли прострочення покупцем оплати за товар триває 10 (десять) чи більше календарних днів від дати відвантаження, розмір вказаного штрафу збільшується на 0,5 % від вартості неоплаченого товару кожні наступні 10 (десять) календарних днів.

Договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозра-хунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.(п.7.1 Договору поставки). Договір підписано директорами ТзОВ «Крокус К»та ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 9-12).

Сторони 01.12.2011р. уклали додаткову угоду №1 до Договору поставки, якою пролонгу-вали його дію до 31.12.2012р.(арк.справи 13).

Матеріалами справи стверджено і встановлено судом першої інстанції, що фактично через представника Кузьміна О.В., який діяв на підставі довіреності серії ЯОЧ №261/2 від 29.12.2011 р., згідно видаткової накладної №1480 від 29.12.2011р., ТзОВ «Крокус К»передало, а ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» - прийняло у власність нафтопродукти: бензин А-95 у кількості 19 760 л. та бензин А-92 у кількості 9 430 л. на загальну суму 253 998 грн, що стверджується копіями зазначених документів та виставленого до оплати рахунку №1492 від 29.12.2011р.(арк.справи 14, 15, 16).

Вбачається, що за період з 29.12.2011р. по 01.06.2012р. ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» част-ково, в сумі 202 000 грн., оплатило вартість отриманих нафтопродуктів, заборгувавши 51 998 грн. 00 коп., що зпонукало ТзОВ «Крокус К» звернутись з позовом про стягнення зазначеного боргу.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України,- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума заборгованості основного боргу за Договором - 51 998 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, при цьому, на момент прийняття рішення Відповідач не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Позивачем, а тому позовна вимога останнього в частині стягнення зазначеної суми з ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» підлягає до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що до початку розгляду справи, 11.07.2012р. Позивач подав заяву про доповнення позовних вимог, якою збільшив суму заявлену до стягнення включивши до неї 5 383 грн. 98 коп. пені за період з 10.01.2012р. по 11.07.2012р., 59 523 грн. 10 коп. штрафу, 845 грн. 79 коп. інфляційних втрат за січень-березень 2012р. та 1 377 грн. 57 коп. -3% річних за період 29.12.2011р. - 11.07.2012р., що зумовило збільшення суми позовних вимог до 119 128 грн. 44 коп., які просив стягнути з Відповідача.(арк.справи 1, 24-29).

Розглядаючи додаткові вимоги, колегія суддів приймає до уваги наступне:

Частина 2 статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зміст наведеної норми свідчить, що за своєю правовою природою інфляційні нарахування і річні є боргом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних за користування коштами та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що обчислення сум арифметично вірне, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням Договору, а відтак, зазначені вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Відповідно до ст.144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.(ст.627 ЦК України).

Зміст договору згідно ч.1 ст.628 ЦК України становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, пунктом 5.3 Договору поставки сторони право Позивача нарахувати пеню у випадку затримки Відповідачем оплати або неповної оплати за товар більше ніж на 3 календарні дні, від дати відвантаження. Крім того, пунктом 5.4 Договору поставки, сторони погодили умову про нарахування штрафу у випадку прострочення покупцем оплати, розмір якого збільшується на 0,5% від вартості неоплаченого товару кожні наступні 10 календарних днів.

За таких обставин, перевіривши розрахунок штрафу та пені на підставі ст.ст. 546, 549 ЦК України, виходячи з принципу свободи договору та з огляду на положення п.5.3-5.5 Договору поставки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність зазначених вимог.

З огляду на зазначені обставини, колегії суддів вбачається вірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань Відповідача і підстав їх виникнення, рівно як і вмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову та безпідставність заперечень ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс».

Не знайшли свого документального підтвердження доводи Скаржника, що виконуючий обов'язки директора Кузьмін О.В. діяв з перевищенням наданих йому повноважень, представляючи Товариство в засіданні суду першої інстанції 01.08.2012р. Твердження, що на той момент директором ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс»вже була призначена інша особа - спростовується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АА №008278, виданого на запит №14325185 Перевозника П.М. від 23.07.2012р., в якому станом на 23.07.2012р. керівником ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» зазначено Кузьміна Олександра Володимировича.(арк.справи 45-46).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав.

Між тим, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань Відповідача і підстав їх виникнення, рівно як і вмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову та безпідставність заперечень «Техно-Сервіс Плюс».

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс»на рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2012р. у справі №5004/787/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/787/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.