Постанова № 26385951, 10.10.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.09.2012 р. справа №5009/43/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О., Геза Т.Д., Ушенко Л.В. від скаржника 1не з'явивсявід скаржника 2не з'явивсявід заявникане з'явивсявід боржникане з'явивсярозглянувши апеляційні скарги 1. Державної податкової служби у м. Києві 2. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду Запорізької області від19.01.2012 рокуу справі№5009/43/12 (Юлдашев О.О.)за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адпак Україна», м. Київдо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Турам», м. Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.01.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак України", м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Турам», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/43/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 19.01.2012р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Турам»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Адпак України», м. Київ.

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду звернулись з апеляційними скаргами на неї Державна податкова служба м. Києва в якій вони просять апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі припинити та Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва в який вони просять апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції.

В підтвердження доводів Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва посилалась на те, що кредитором при зверненні до суду з заявою про визнання ТОВ «БК «Турам»банкрутом на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не були дотримані вимоги ст. 7, ст. 52 вищевказаного провадження, так як не надано доказів відсутності платоспроможності боржника.

Ухвалою від 12.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В підтвердження доводів Державна податкова служба м. Києва посилається на те, що ліквідатором при зверненні до суду із заявою про визнання боржника банкрутом не були дотримані вимоги ст. 7, ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»так як не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника. Вказує на те, що боржник подав останню декларацію з податку на додану вартість до органів ДПС за липень 2011 року. Посилається на те, що визнання боржника банкрутом та затвердження ліквідаційного балансу за спрощеною системою унеможливлює проведення перевірки та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, а також порушують права ДПС у м. Києві, як податкового органу. Також, вказує на те, що 29.05.2012р. слідчим СВ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва порушено кримінальну справу №73-00211 відносно причетності громадянина Рошко Р.Ю. до реєстрації ТОВ «Адпак Україна»за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, який підписав заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ «БК «Турам».

Ухвалою від 14.08.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представник ДПС у м. Києві наполягає на задоволенні апеляційної скарги з підстав викладених у останній.

Представники ДПІ у Печерському районі м. Києва, ініціюючого кредитора (ліквідатор) та боржника у судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів, підставами для порушення справи за ст. 52 Закону є те, що в рахунок погашення заборгованості боржник передав кредитору простий вексель АА №2349574 від 16.11.2011р. на суму 15000,00грн. який, був опротестований в неплатежі 17.11.2011 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 18.11.11. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ. Державним виконавцем повернутий виконавчий документ у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за адресою, що підтверджується актом державного виконавця.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.01.2012р. була порушена справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Турам»за спрощеною процедурою на підставі ст. 52 Закону.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

В постанові про визнання боржника банкрутом підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону як відсутнього боржника господарський суд Запорізької області визначає, що заборгованість у сумі 15000,00грн. підтверджується: простим векселем серія АА №2349574 від 16.11.2011р. на суму 15000,00грн., протестом про не оплату векселя від 17.11.2011р., виконавчим написом нотаріуса від 18.11.2011р. Для примусового виконання виконавчий напис нотаріуса було направлено для виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ. Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням, яке вказано у довідці Головного управління статистики у Запорізькій області, що підтверджується актом державного виконавця.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Адпак Україна». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість за векселем в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі.

На підтвердження факту відсутності боржника за юридичною адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 91, ініціюючий кредитор посилається на акт ВДВС Жовтневого Запорізького МУЮ та постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з неможливістю виконати виконавчий документ та відсутність боржника за адресою вказаною у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області.

На інші ознаки відсутності підприємницької діяльності ініціюючий кредитор в заяві про порушення справи про банкрутства не посилався.

Постановою суду від 19.01.2012 року ТОВ «БК «Турам»визнаний банкрутом з урахуванням особливостей визначених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений ініціюючий кредитор -ТОВ «Адпак Україна».

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги кредитора підтверджуються постановою державного виконавця та актом державного виконавця від 28.11.11р., які встановлюють відсутність боржника за місцезнаходженням та протоколом загальних зборів учасників ТОВ «БК «Турам»№3 від 16.11.2011р., яким прийнято рішення про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений ВДВС Жовтневого Запорізького МУЮ не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

В матеріалах справи, на час прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відсутні будь-які дані з реєстру, в яких би містилися вищезазначені записи. Наявна в матеріалах справи виписка з ЄДРПОУ (арк. спр. 8), станом на 16.11.11р. не містить даних про перебування ТОВ «БК «Турам»в процесі припинення підприємницької діяльності чи про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Будь-які інші виписки чи довідки із ЄДРПОУ стосовно ТОВ «БК «Турам»в матеріалах справи відсутні.

Також, як встановлено з матеріалів справи, 16.11.2011 року ТОВ «БК «Турам»переданий ТОВ «Адпак України»простий вексель серія АА №2349574 на суму 15000,00 грн. із строком оплати за пред'явленням, який, був опротестований в неплатежі 17.11.2011 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 18.11.11р. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ. Державним виконавцем повернутий виконавчий документ у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за адресою вказаною у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, але порівнявши дати прийняття виконавчого напису нотаріуса від 18.11.2011 рік із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу -28.11.2011 рік судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 10 календарних днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Наявний в матеріалах справи протокол №3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Турам», яким вирішено припинити діяльність ТОВ «БК «Турам»шляхом ліквідації, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги. Зазначений протокол складений та підписаний учасником ТОВ «БК «Турам»- Петухов О.А.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців з приводу припинення діяльності боржника за рішенням засновників, не вносилися та в матеріалах справи відсутні. Таким чином, зазначені обставини не підтверджені належними доказами. Само по собі наявність такого рішення в матеріалах справи не змінює стану юридичної особи та не зв'язаний з наслідками подальшої процедури припинення боржника або відсутності підприємницької діяльності.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою не підтверджено матеріалами справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, припинення підприємницької діяльності провадження у справі про банкрутство ТОВ «БК «Турам»за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 19.01.2012 року є незаконним.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що щодо громадянина Рошко Р.Ю., яким підписана заява про визнання боржника -Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Турам», до реєстрації ТОВ «Адпак Україна»порушена кримінальна справа №73-00211 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала про порушення справи від 05.01.2012р. була направлена на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва, про що свідчить штам канцелярії за вх. №09-11а/121 від 05.01.2012р.

Також, постанова господарського суду Запорізької області від 19.01.2012р. була направлена на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва, про що свідчить штам канцелярії за вх. №09-11б/163 від 19.01.2012р.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, є підпорядкованим органом Державної податкової служби у м. Києві.

До того ж, в матеріалах справи наявне клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зупинення провадження у справі за №1133/9/10-209 від 27.01.2012р.

Тобто, з вказаного вище вбачається, що ДПІ у Печерському районі м. Києва, було обізнані про ліквідацію боржника ТОВ «БК «Турам»та визнання його банкрутом, та мали можливість провести перевірки боржника та заявити кредиторські вимоги до товариства.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості ТОВ «БК «Турам»перед податковими органами.

У зв'язку з викладеним, та враховуючи що скаржниками заперечуються обставини повідомлення органів, та їх процесуальна можливість проведення перевірок, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Щодо посилань скаржника на унеможливлення проведення перевірки боржника та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до ст. 78 Податкового Кодексу України, у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків органами державної податкової служби проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 82 Податкового Кодексу України, тривалість строків, що стосується виїзних позапланових та планових перевірок, не повинна перевищувати 30 робочих днів за продовженням на 15 днів для великих платників податків. Тривалість документальної позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Як було встановлено вище податковий орган був обізнаний про порушення справи про банкрутств.

Враховуючи викладене, з урахуванням повідомлення ДПІ в Печерському районі м. Києва про порушення справи про банкрутство ТОВ «БК «Турам», апеляційна інстанція виходить з того, що податковий орган не був позбавлений фактичної можливості в разі неподання документів для здійснення перевірки застосувати заходи, передбачені положеннями Податкового кодексу України. Не подання та неотримання від боржника документів не позбавляє податковий орган здійснити таку перевірку та оформити її результати належним чином, розрахувати грошові зобов'язання самостійно органом ДПІ за результатами перевірки.

В даному випадку у податкового органу було достатньо часу для проведення податкової перевірки за максимальним терміном тривалості.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався скаржник, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності достатніх доказів неплатоспроможності боржника та відсутність його за місцезнаходженням є обґрунтованими та доведеними.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували неплатоспроможність боржника -ТОВ «БК «Турам»та відсутність його за місцезнаходженням. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є такими, що не відповідають нормам законодавства про банкрутство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 5009/43/12 про банкрутство ТОВ «БК «Турам»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду Запорізької області від 19.01.2012 року по справі №5009/43/12 -задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.01.2012 року по справі №5009/43/12 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Турам», м. Запоріжжя банкрутом -скасувати.

Провадження у справі №5009/43/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Турам», м. Запоріжжя припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Евентус Телеком», м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

Л.В. Ушенко