Рішення № 26385807, 25.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/1382/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Лініцького Петра Івановича (далі - Підприємець) до Рівненської обласної дитячої лікарні (далі - Лікарня) про стягнення заборгованості в сумі 4 510 грн. 93 коп.,

за участю представників:

позивача: Гентоша Р.Є. за дов. від 1 червня 2010 року № 2360,

відповідача: Ільїна В.А. за дов. від 19 березня 2012 року № 1,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2012 року Підприємець звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору про виконання робіт № 006/11, укладеного 23 червня 2011 року між Лікарнею та позивачем, останній здійснив виконання робіт по ремонту медичного обладнання згідно додатку до цього договору. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаною угодою зобов'язання по оплаті даних робіт не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 3 945 грн. 73 коп., останній, посилаючись на статті 526, 610, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статтю 218 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Лікарні вищезазначену суму боргу та 394 грн. 57 коп. штрафу, 39 грн. 61 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 131 грн. 02 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків, а також 451 грн. 00 коп. понесених позивачем витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 23 серпня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1382/12, розгляд якої було призначено на 6 вересня 2012 року.

Ухвалою суду від 6 вересня 2012 року розгляд справи відкладено на 25 вересня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача визнав суму основного боргу, водночас не погодився зі стягненням з Лікарні неустойки в розмірі 394 грн. 57 коп.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2011 року між Підприємцем та Лікарнею був укладений договір на виконання робіт № 006/11, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок виконати поточний ремонт медичного обладнання - компресора медичного Airpol K5 та осушувача AMD 3-32, а відповідач, у свою чергу, - прийняти і оплатити вартість даних робіт (а.с. 10-11).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 цієї угоди вартість усіх робіт, які доручаються виконати позивачу за вищезазначеним договором, складає 3 945 грн. 73 коп.

У пункті 3 договору сторони погодили, що термін виконання робіт становить 30 днів з моменту підписання даної угоди і до повного виконання договірних зобов'язань сторонами.

Замовник зобов'язаний підписати приймально-здавальний акт (пункт 11 договору).

За умовами пункту 5 цієї угоди замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно з приймально-здавальним актом.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач у повному обсязі виконав обумовлені в ньому роботи по поточному ремонту медичного обладнання, що підтверджується наданим Підприємцем приймально-здавальним актом від 23 червня 2011 року на загальну суму 3 945 грн. 73 коп. (а.с. 12). З тексту даного акту вбачається, що він був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 23 червня 2011 року № 006/11 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

У пункті 10 договору сторони дійшли згоди про те, що замовник зобов'язаний повністю оплатити вартість виконаних робіт протягом двадцяти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.

Проте всупереч умовам договору Лікарня взятий на себе обов'язок по оплаті вартості вказаних робіт у встановлений строк не виконала, заборгувавши таким чином Підприємцю 3 945 грн. 73 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 23 червня 2011 року № 006/11, яка складає 3 945 грн. 73 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємця про стягнення з Лікарні вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Підприємець просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 131 грн. 02 коп., нараховані на суму основного боргу з 14 липня 2011 року по 20 серпня 2012 року, а також 39 грн. 61 коп. втрат від інфляційних процесів, нарахованих з вересня 2011 року по квітень 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Підприємцем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, позивач просив суд стягнути з останнього штраф у розмірі 394 грн. 57 коп.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 вищезазначеної статті).

У пункті 16 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки або штраф у розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу за вибором виконавця.

Заявлений Підприємцем до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору.

Водночас при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем суми штрафу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі -Постанова) передбачено, що вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається що Лікарня є бюджетною та неприбутковою організацію, яка надає допомогу щодо лікування хворих дітей. Разом із тим вказана сума штрафу за своєю правовою природою є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом. Тому будувати на цих платежах свої доходи, а також здійснювати за рахунок даних платежів компенсацію втрат від знецінення несплачених коштів позивач не може. Отже, при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Слід також зазначити, що крім суми штрафу позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених боржником коштів.

З огляду на викладене та враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з Лікарні, до 197 грн. 29 коп.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачів 451 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Частиною 1 статті 12 вказаного Закону (що був чинним на момент виникнення даних правовідносин) унормовано, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що 6 серпня 2012 року між Підприємцем та адвокатом Гентошом Ростиславом Євгеновичем був укладений договір про надання адвокатських послуг № 06/12, відповідно до якого останній зобов'язався надати позивачу адвокатську юридичну (правову) допомогу у справі про стягнення з Рівненської обласної дитячої лікарні на користь фізичної особи-підприємця Лініцького Петра Івановича суми заборгованості в розмірі 4 510 грн. 93 коп., а позивач, в свою чергу, -сплатити на користь виконавця 451 грн. 00 коп.

До матеріалів справи позивачем було долучено копію свідоцтва № 322 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Гентошу Ростиславу Євгеновичу (а.с. 20), а також копію платіжного доручення від 4 вересня 2012 року № 19, що підтверджує факт перерахування Підприємцем вказаної суми на рахунок даного адвоката згідно умов вищезазначеного договору (а.с. 21).

Зважаючи на вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Підприємця про стягнення з Лікарні 451 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, у зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас абзацом 4 пункту 3.17.4 Постанови передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Рівненської обласної дитячої лікарні (33027, місто Рівне, вулиця Київська, будинок 60, ідентифікаційний код: 03067009) на користь фізичної особи-підприємця Лініцького Петра Івановича (79037, місто Львів, вулиця Грінченка, будинок 5, квартира 117, ідентифікаційний код: 3124806638) 3 945 (три тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 73 коп. основного боргу, 197 (сто дев'яносто сім) грн. 29 коп. штрафу, три проценти річних у розмірі 131 (сто тридцять одна) грн. 02 коп., 39 (тридцять дев'ять) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору та 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 1 жовтня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко