Рішення № 26385656, 03.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.12 Справа№ 5015/2962/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон», м. Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносатсервіс», м. Львівпро: стягнення 38 646,69 грн. Суддя О. Долінська При секретарі Н.Вашкевич За участю представників:позивача:Семенець І.В. -дов. від 10.01.2012 р.відповідача : Гавриш М.Я. - дов. № 46 від 01.06.2012 р. Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносатсервіс»про стягнення 38 646,69 грн. Ухвалою від 19.07.2012р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.08.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов укладеного Договору № 13/У-13-11 від 04.05.2011 р. про надання послуг по подачі бетону на відстань, не здійснив оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у сумі 2 800,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 218,78 грн. -пені, 8,40 грн. -інфляційних втрат, 95,51 грн. - 3% річних та 34 524,00 грн. -збитків.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.

05.09.2012 р. на адресу господарського суду у справі №5015/2962/11 поступила зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносатсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон»про визнання п.7.3. Договору №13/У-13-11 від 04.05.2011р. недійсним. Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.05.2012 р. у справі № 5015/2962/12зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносатсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон»про визнання п. 7.3. Договору №13/У-13-11 від 04.05.2011р. недійсним повернуто без розгляду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.09.2012 р. у даній справі за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено з 19.09.2012 р. на 15 днів.

01.10.2012 р. представником відповідача подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу. В судовому засідання 01.10.2012 р. здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні 03.10.2012 р. від сторін поступило клопотання про не здійснення фіксації судового процесу.

В судове засідання 03.10.2012 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав. Просить позов задоволити в повному обсязі.

В судове засідання 03.10.2012 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено Договір № 13/У-13-11 від 04.05.2011 р. про надання послуг по подачі бетону на відстань (надалі -Договір). За умовами цього договору, Виконавець (відповідач у справі) зобов'язується надати Замовнику (позивач у справі) в установленому даним договором порядку послуги подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу «МЕСВО»на умовах згідно Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених Договором. Надання послуг включає в себе знаходження на об'єкті, вказаному Замовником, бетононасосу Виконавця в режимі очікування (тобто без подачі бетону на відстань) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, ціна надання послуг на протязі однієї машино-зміни в денний час (під денним часом розуміється період з 06.00 години до 22.00 години) складає 2 916,67 грн. без урахування ПДВ, ПДВ 20% складає 583,33 грн., всього з урахуванням ПДВ -3 500,00 грн.

Згідно п. 2.9. Договору, оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином: попередню оплату за надання послуг, вказаних в узгодженій сторонами специфікації, замовник зобов'язується сплатити виконавцю в розмірі 100% від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації, не пізніше двох робочих днів до початку надання послуг; Розрахунок за фактично надані послуги замовник проводить на протязі чотирьох днів після підписання акту передачі -приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін після надання послуг у відповідності з даним Договором. В разі прострочення замовником строку підписання акту передачі-приймання надання послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в безспірному порядку і замовник зобов'язується розрахуватись з виконавцем на протязі п'яти днів з дати передачі замовнику акту передачі приймання наданих послуг.

Відповідачем надані позивачу послуги на загальну суму 7 000,00 грн. в тому числі ПДВ, про що свідчить акт здачі -приймання робіт № ЕБ -05/05/01 від 05.05.2012 р., який підписаний та скріплений печатками сторін. Відповідачем частково здійснено оплату за надані послуги, що підтверджується банківською випискою від 04.05.2011 р. на суму 4 200,00 грн.

Станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № 13/У-13-11 від 04.05.2011 р. про надання послуг по подачі бетону на відстань становить 2 800,00 грн., доказів оплати заборгованості відповідачем не подано. У відзиві на позов відповідач саму суму заборгованості 2 800,00 грн. перед позивачем не заперечує, так як такі послуги фактично надані йому відповідачем. Однак вказує, що вони надавались не по вказаному договору, а на бездоговірній основі.

Відповідач зазначає у відзиві і в своїх поясненнях, що позивачем було виставлено до оплати тільки рахунок ЕБ-69 від 04.05.2011 р. на суму 4 200,00 грн.

04.05.2011 р. рахунок ЕБ-69 від 04.05.2011 р. відповідачем був оплачений в сумі 4 200,00 грн. і саме підставою платежу був цей рахунок. Доказом цього є відомості внесені в платіжному дорученні №639 від 04.05.2011 р.: «Призначення платежу: за послуги з подачі бетону згідно рахунку ЕБ-69 від 04.05.2011 р.».

Вже після проведеної оплати даної суми, позивач приступив до виконання роботи по подачі бетону на відстань. Після цього були надані відповідачу представником позивача два примірника проекту договору з двома проектами актів виконаних робіт без печаток і підписів із сторони позивача, які просив представник позивача підписати із сторони відповідача, що було зроблено відповідачем. Представник позивача обіцяв після оформлення цих проектів договорів і актів із сторони позивача, направити по одному примірнику відповідачу , однак відповідач їх так і не отримав від позивача до розгляду справи в суді, незважаючи на неодноразові звернення до позивача з даного питання. Рахунку на оплату 2 800,00 грн., позивач також йому не направляв, а отже не було жодних правових підстав у відповідача на перерахування позивачу 2 800,00 грн. (ні підписаного договору , ні акту здачі-приймання робіт, ні рахунку на оплату 2 800,00 грн.). Позивачем не надано доказу, що вищевказані документи ним надсилались відповідачу. А отже, єдиний документ, як підстава для оплати -це був рахунок від 04.05.2011 р. №ЕБ -69 на суму 4 200,00 грн., який був відповідачем оплачено.

Що стосується стягнення збитків, то відповідач вважає цю вимогу позивача незаконною і безпідставною з огляду на підстави, викладені ним у письмових поясненнях від 01.10.2012 р. вх. №21840/12.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, виходячи з норм даної статті, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України та ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом. 2.9.1. Договору, передбачено, що оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином: попередню оплату за надання послуг, вказаних узгодженій сторонами специфікації, замовник зобов'язується сплатити виконавцю в розмірі 100% від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації, не пізніше двох робочих днів до початку надання послуг.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 800,00 грн. заборгованості за надані послуги є обгрунтованими, доведені зібраними по справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.7. Договору, за порушення умов і термінів оплати , передбачених даним Договором, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми неоплаченої вартості наданих послуг, за кожний день затримки оплати. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 218,78 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовзання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прстроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 95,51 грн. -3% річних та 8,40 грн. -інфляційних втрат є підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про стягнення 34 524,00 грн. збитків, завданих невиконанням умов Договору, то суд при прийнятті рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи позивач вищевказану суму включив до суми позовних вимог (ціни позову), покликаючись на завдані йому збитки за порушення термінів оплати. Як правову підставу для стягнення згаданих сум зазначає ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, та є наслідком невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою відповідальності у формі стягнення збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Аналізуючи викладене, позивач не довів суду спричинення йому збитків, не підтвердив це жодними доказами. А тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 34 646,69 грн. збитків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 , Господарського процесуального кодексу України ст. 174, 193, 202 ГК України, ст. 509, 525, 526, 530, 599, 629, 655, 625, 837, 875 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносатсервіс»(адреса: вул. Стрийська, 202, м. Львів, 79031; ідентифікаційний код 22377337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон»(адреса: вул. Святошинська, 34, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 33943105) 2 800,00 грн. основного боргу, 218,78 грн. пені, 8,40 грн. інфляційних втрат, 95,51 грн. -3% річних та 62,45 грн. судового збору.

2. В частині стягнення збитків в сумі 34 524,00 грн. позивачу відмовити.

3. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон»(адреса: вул. Святошинська, 34, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 33943105) з державного бюджету зайво сплачені кошти в сумі 43,50 грн. на оплату судового збору, згідно платіжного доручення № 50701 від 10.07.2012 р.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 08.10.2012 р.

Суддя Долінська О.З.