Рішення № 26385162, 24.09.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/112/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.12 Справа № 5009/2964/12

за позовом: приватного підприємства "КВВМПУ", 99045, м. Севастополь, Гагарінський район, вул Репіна, буд. 15/2

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", 69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72

про стягнення 1 337 774,48 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Семенко С.В., довіреність від 10.01.2012р. № 1

від відповідача: Лохматова К.Г., довіреність від 07.08.2012р. № 1955

СУТЬ СПОРУ:

06.08.2012р. до господарського суду Запорізької області звернулося приватне підприємство "КВВМПУ" з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення з відповідача 1 337 774,07 грн., з яких: пеня у розмірі 650 577,82 грн., суму одного проценту річних від простроченої суми у розмірі 340 758,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 346 437,78 грн.

Ухвалою від 06.08.2012р. судом порушено провадження у справі № 5009/2964/12, судове засідання призначено на 24.09.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 24.09.2012р., на підставі на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступна та резолютивна частини рішення. Судом повідомлено про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 01.02.2011р. між сторонами укладено договір № 20/2011/165, на виконання умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач - прийняти та оплатити метали чорні вторинні, орієнтовано в кількості 540 000 т. Сторони узгодили, що підставою для взаємних розрахунків є акти Ф-69 та Ф-19, що складаються покупцем (відповідачем) при прийняття вантажу. Складені відповідачем реєстри актів є підставою для оплати поставленого металолому позивачу. При цьому строк - 10 банківських днів для оплати встановлюється саме з дати оформлення реєстрів. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого металобрухту у серпні 2011 року за договором № 20/2011/165 від 01.02.2011, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2012р., стягнено з відповідача основного боргу - 69 287 555,79 грн.; 1% річних - 26 516,58 грн.; інфляційні втрати - 127 321 грн. та пеня - 2 058 527,98 грн. за період з 03.09.2011р. по 25.01.2012р. З моменту прийняття рішення від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11 відповідач не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості за договором поставки. Отже, позивач просить суд на підставі ст. ст. 16, 526, 549, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 265, 266, 267 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача пеню у розмірі 650 577,82 грн. за період з 26.01.2011р. по 29.03.2012р., 1% річних у розмірі 340 758,47 грн. за період з 26.01.2012р. по 23.07.2012р. та інфляційні втрати у розмірі 346 437,78 грн. за період з 26.01.2012р. по 30.04.2012р.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що по справі № 2/5009/8093/11 ВАТ «Запоріжсталь»подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. Відповідач вважає, що до моменту вирішення вказаної справи у Вищому господарському суді України, посилання позивача на ст. 35 ГПК України стосовно доведеності факту поставки та прийомки продукції на суму 69 287 555,79 грн. відповідно до умов договору № 20/2011/165 від 01.02.2011 р., є передчасними. Крім того, відповідач заперечує проти доводів позивача стосовно стягнення штрафних санкцій та зазначає, що зі змісту п. 5.7 Договору вбачається, що період нарахування 1% річних обмежується шестимісячним періодом, який починається з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано. В рішенні господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 р. по справі № 2/5009/8093/11 встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума 1% річних, нарахована за період з 03.09.2011р. по 26.01.2012р. (включно). Таким чином, додатково нарахована сума 1% річних, з дотриманням шестимісячного терміну та урахуванням періоду, за який сума річних підлягає стягненню відповідно до рішення по справі № 2/5009/8093/11, повинна розраховуватись за період з 27.01.2012р. по 29.03.2012р. Під час здійснення розрахунку суми 1% річних позивач порушив встановлений Договором шестимісячний термін (правомірність якого встановлена у вищезазначеному рішенні - с. 39 - 40), оскільки сума річних нарахована за період з 26.01.2012 р. по 23.07.2012р. Отже, нарахування річних за період з 30.03.2012р. по 23.07.2012р. є безпідставним. До того ж діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому позов не підлягає задоволенню через його безпідставність. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

24.09.2012р. відповідачем надано суду клопотання від 21.09.2012р. № 20/2074048 про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 2/5009/8093/11, направленої до Вищого господарського суду України за касаційною скаргою ВАТ «Запоріжсталь».

Клопотання залишено судом без задоволення, оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11 залишено без змін, тобто відповідно до Господарського процесуального кодексу України зазначене рішення набрало законної сили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11 стягнуто з відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату "Запоріжсталь" на користь приватного підприємства "КВВМПУ" 69 287 555,79 грн. основного боргу, 26 5616,58 грн. -1 % річних за період з 03.09.2011р. по 26.01.2012р., 127 321,31 грн. інфляційних втрат за період вересень 2011р. по січень 2012р. (включно), 2 058 527,98 грн. пені за період з 03.09.2011р. по 26.01.2012р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11 залишено без змін.

Отже, рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11 набрало законної сили 08.05.2012р.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Нормами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. 11 Закону України "Про судоустрій" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Вищезазначеним рішенням господарського суду Запорізької області встановлено, що між ПП "КВВМПУ"(постачальник за договором, позивач у справі) та ВАТ "Запоріжсталь"(покупець за договором, відповідач у справі) укладений договір поставки металобрухту №20/2011/165 від 01.02.2011р., на виконання умов якого, починаючи з 01.02.2011р. по 31.01.2012р., позивач поставив відповідачу металобрухт на загальну суму 1 120 865 904,70грн., що підтверджується реєстрами поставленого металобрухту за лютий-вересень 2011 року та видатковим накладними.

При цьому відповідач оплатив лише частину поставок на загальну суму 1 051 578 348,91 грн., що підтверджується реєстром руху грошових коштів на поточному рахунку №26009010001134 ПП "КВВМПУ", складеного ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" щодо розрахунків з клієнтом ВАТ "Запоріжсталь" за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

Відповідно до п.4.4. договору відповідач здійснює оплату за поставлений металобрухт на протязі 10 банківських днів від дати оформлення реєстру.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, у порушення вказаних норм законодавства та умов договору відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором поставки металобрухту №20/2011/165 від 01.02.2011р. щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, а саме:

1) за реєстром №76089 від 18.08.2011 на суму 16 830 859,83 грн.;

2) за реєстром № 76094 від 19.08.2011 на суму 28 610 581,34 грн.;

3) за реєстром № 76097 від 22.08.2011 на суму 4 615 906,00 грн.;

4) за реєстром № 76098 від 23.08.2011 на суму 212 693,04 грн.;

5) за реєстром № 76099 від 25.08.2011 на суму 611 412,20 грн.;

6) за реєстром № 76102 від 29.08.2011 на суму 1 230 956,48 грн.;

7) за реєстром № 76104 від 30.08.2011 на суму 193 416,66 грн.;

8) за реєстром № 76108 від 31.08.2011 на суму 3 571 638,84 грн.;

9) за реєстром № 76111 від 31.08.2011 на суму 641 407,66 грн.;

10) за реєстром № 76112 від 31.08.2011 на суму 481 270,86 грн.;

11) за реєстром № 76113 від 31.08.2011 на суму 667 404,36 грн.;

12) за реєстром № 76116 від 31.08.2011 на суму 366 204,20 грн.;

13) за реєстром № 76123 від 07.09.2011 на суму 4 011 408,06 грн.;

14) за реєстром № 76125 від 08.09.2011 на суму 5 312 475,70 грн.;

15) за реєстром № 76127 від 09.09.2011 на суму 1 757 552,76 грн.;

16) за реєстром № 76128 від 14.09.2011 на суму 172 367,80 грн.

Загальна сума заборгованості за зазначеними реєстрами складає 69 287 555,79 грн.

Отже, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11, що набрало законної сили 08.05.2012р., встановлено факт наявності заборгованості ВАТ "Запоріжсталь" перед ПП "КВВМПУ" в сумі 69 287 555,79 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, на момент звернення позивача до суду, зобов'язання щодо сплати суми основного боргу за договором поставки № 20/2011/165 від 01.02.2011р., підтвердженої судом (безспірної), є невиконаними, у зв'язку з чим ПП "КВВМПУ" звернулося до суду з даним позовом.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11, яке набрало законної сили і є обов'язковим на всій території України, стягнуто з відповідача суму інфляційних витрат за період вересень 2011р. по січень 2012р.(включно) у розмірі 127 321,31 грн., яка нарахована на суму заборгованості за кожним з реєстрів (№ № 76089, 76094, 76097,76098, 76099, 76102, 76104, 76108, 76111, 76112, 76113, 76116, 76123, 76125,76127, 76128) та 1% річних за період з 03.09.2011р. по 26.01.2012р., передбачений п. 5.7 договору.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення з відповідача 346 437,78 грн. інфляційних витрат за період з 26.01.2012р. по 30.04.2012р. та 340 758,47 грн. 1% річних за період з 26.01.2012р. по 23.07.2012р., що нараховані на суму основного боргу, яка на час розгляду справи не сплачена.

Факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості за кожним з реєстрів позивач за період прострочення з 26.01.2012р. по 23.07.2012р. нарахував інфляційні втрати у сумі 346 437,78 грн. Однак, позивачем не вірно визначено початок нарахування, оскільки неправомірно включено до періоду 26.01.2012р., т. я. за рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. у справі № 2/5009/8093/11 вказана дата включена до розрахунку.

Разом з тим судом перевірено розрахунок суми інфляційних витрат, який не перевищую заявленої до стягнення суми. Оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог, то стягненню підлягає сума інфляційних витрат за період з 27.01.2012р. по 23.07.2012р. (включно) у розмірі 346 437,78 грн.

Стосовно стягнення з відповідача 1% річних, то задоволенню підлягає сума розрахована відповідно до положень п. 5.7. договору, яким встановлений інший процент річних ніж, вказаний у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд зазначає, що при розрахунку річних позивачем допущені аналогічні порушення, як і при розрахунку інфляції. Отже, період розрахунку річних становить з 27.01.2012р. по 23.07.2012р.

За розрахунком суду 1% річних за вказаний період становить 338 865,77 грн. В іншій частині річних суд відмовляє.

Крім того, відповідно до п. 5.7. договору позивачем заявлено до стягнення 650 577,82 грн. пені, нараховану на суму заборгованості за кожним з реєстрів (№ № 76089, 76094, 76097,76098, 76099, 76102, 76104, 76108, 76111, 76112, 76113, 76116, 76123, 76125,76127, 76128) за період прострочення з 26.01.2011р. по 29.03.2012р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.7. договору сторони домовились, що за прострочення оплати відповідно до п. 4.4. договору покупець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені.

Враховуючи, що позивачем неправильно визначено період нарахування, про що зазначалося вище, загальний період розрахунку пені становить з 27.01.2012р. по 29.03.2012р. За вказаний період сума пені становить 637 016,99 грн.

В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення пені залишені судом без задоволення.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи наведене вище, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 26 446,41 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 83 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату "Запоріжсталь"(69008, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, п/р №26003032840001 в АКБ "Індустріалбанк"в м. Запоріжжі, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191230) на користь приватного підприємства "КВВМПУ" (99045, м. Севастополь, вул. Репіна, 15/2, р/р 26009010001134 в АКБ "Індустріалбанк"в м.Запоріжжі МФО 313849, код ЄДРПОУ 31338726) - 338 865 (триста тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 77 коп. -1% річних, 346 437 (триста сорок шість тисяч чотириста тридцять сім) грн. 78 коп. - інфляційних втрат, 637 016 (шістсот тридцять сім тисяч шістнадцять) грн. 99 коп. -пені та 26 446 (двадцять шість тисяч чотириста сорок шість) грн. 41 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 08.10 .2012р.

Згідно з оригіналом:

спеціаліст А.В. Козл