Рішення № 26384814, 05.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 жовтня 2012 р. Справа 16/51/2012/5003

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Колибабинці Хмільницького району Вінницької області

до: департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради

про стягнення 128835,66 грн. компенсаційних витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

За участю:

позивача ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2);

представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 378 від 18.04.2011 року);

представника відповідача - Бубела І.С. (посвідчення № 513 від 01.09.2011 року);

представника відповідача - Дзигун О.Л. (посвідчення б/н від 03.01.2012 року)

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з департаменту праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради заборгованості в сумі 128835,66 грн., що нарахована в зв'язку з невиконанням останнім умов укладеного між сторонами договору про порядок відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій населення №03-18 від 11.01.2010 року.

Ухвалою суду від 02.08.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №16/51/2012/5003 з призначенням судового засідання на 18.09.2012 року.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги стосовно стягнення 128835,66 грн. заборгованості підтримав, суду пояснив, що даний борг рахується за відповідачем внаслідок неповного відшкодування ним понесених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із наданням безоплатних послуг по перевезенню у автобусних маршрутах приміського сполучення за період з січня 2010 року по травень 2011 року згідно укладених між сторонами договорів №03-18 від 11.01.2010 року та №03-18 від 04.01.2011 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала подане нею 16.08.2012 року через канцелярію суду письмове клопотання від 16.08.2012 року (вх.канц. №08-46/9175/12) про припинення провадження у даній справі. Вказане клопотання мотивовано тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді та повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Позивач та його представник проти задоволення судом заявленого Департаментом праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради клопотання заперечили, суду пояснили, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Розглянувши заяву відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, проаналізувавши положення діючого законодавства суд встановив, що відповідно до положень частини 1 статті 12 ГПК України в числі іншого господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011 року роз'яснено, що господарським судам слід мати на увазі, що не всі договори, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів.

Погодившись з позицію позивача стосовно того, що спір стосовно стягнення заборгованості з невідшкодованих витрат по перевезенню пільгових категорій громадян на підставі укладеного між сторонами відповідного договору підлягає розгляду в господарських судах, суд виходив з того, що договірні відносини, що випливають із угод №03-18 від 11.01.2010 року та №03-18 від 04.01.2011 року, ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Отже між сторонами вчинені цивільні правочини, зокрема, за правилами Цивільного та Господарського кодексів України (п.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року).

Також під час слухання справи, 18.09.2012 року, представник відповідача Бубела І.С. зазначила, що відповідач протягом січня 2010 року - травня 2011 року отримував від позивача рахунки витрат по безоплатному перевезенню громадян пільгової категорії на суму 542562,30 грн. на виконання договорів №03-18 від 11.01.2010 року та №03-18 від 04.01.2011 року; в Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради не виникало сумнівів відносно обсягу наданих ОСОБА_1 послуг. Однак відповідач має повноваження щодо розрахунку з позивачем лише в межах бюджетних асигнувань, що виконано в повному обсязі. А тому станом на час розгляді справи в суді заборгованість перед фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 відсутня.

З метою підтвердження даних, що містяться в обопільно підписаних між сторонами актах звірки взаєморозрахунків сторін (надання первинних документів на підтвердження отримання Департаментом праці і соціального захисту населення разрахунків витрат та сплати коштів за визначений в позові період), в судовому засіданні оголошена перерва до 04 жовтня 2012 року.

На визначену судом дату з'явились обидві сторони.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити в повному обсязі. Також зазначили, що копії усіх наявних у ФОП ОСОБА_1 документів, що стосуються розгляду спору у справі №16/51/2012/5003, долучено до матеріалів даної справи, інших доказів у позивача немає.

Представники відповідача проти позову заперечили. Подавши письмові пояснення б/н від 04.10.2012 року (вх. канц. суду №08-46/10979/12 від 04.10.2012 року) суду пояснили, що документи, які витребовувались судом в засіданні 18 вересня 2012 року надати немає можливості, оскільки "проект міського бюджету на 2013 рік складається... протягом жовтня поточного року", станом на час розгляду справи в суді тільки розпочато роботу по його виготовленню; а первинні документи, зокрема, оригінали рахунків, що отримані від позивача та платіжні доручення про оплату боргу, фізично доставити в суд неможливо.

Сторони під час судового слухання просили суд вирішити спір у судовому засіданні 04.10.2012 року, оскільки "...додаткових заяв та клопотань..." не мають (заява б/н від 04.10.2012 року (вх. канц. суду №08-46/10979/12 від 04.10.2012 року)).

Також на адресу суду надійшли письмові пояснення Головного фінансового управління облдержадміністрації №03-1-29/1075 від 13.09.12р. (вх.канц. №08-46/10111/12 від 14.09.2012 року), в яких, зокрема, зазначено, що потреба в коштах для фінансування зазначеної субвенції за розрахунками Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації складає поверх 150 млн. грн. Із року в рік видатки на пільговий проїзд окремих категорій громадян враховуються в державному бюджеті виходячи з фінансових ресурсів держави в межах можливостей бюджету.

Рішенням 30 сесії обласної Ради 5 скликання від 12 травня 2010 року №1004 «Про обласний бюджет на 2010 рік» в обласному бюджеті передбачено вищезазначену субвенцію та затверджено її розподіл в розрізі районів та міст обласного значення в сумі 50002,9 тис.грн., в тому числі до міського бюджету м.Вінниці передбачено 36809,500 тис. грн.

Рішенням 3 сесії обласної Ради 6 скликання від 28.01.2011 року №52 «Про внесення змін до рішення 2 сесії об «Про обласний бюджет на 2011 рік» в обласному бюджеті передбачено вищезазначену субвенцію та затверджено її розподіл в розрізі районів та міст обласного значення в сумі 50002,9 тис. грн., в тому числі до міського бюджету м.Вінниці передбачено 31439,761 тис. грн.

Згідно рішення 4 сесії обласної Ради 6 скликання від 04.03.2011 року №93 «Про внесення змін до рішення 2 сесії обласної Ради 6 скликання від 28 грудня 2010 року №18 «Про обласний бюджет на 2011 рік» здійснено перерозподіл обсягу субвенції в розрізі районів та міст обласного значення, уточнений річний план асигнувань міського бюджету м.Вінниці склав 34615,819 тис.грн.

Згідно розпорядження облдержадміністрації від 13.12.2011 року №696 «Про перерозподіл обсягу субвенції в розрізі районів та міст обласного значення, обсяг субвенції до бюджету м.Вінниці збільшено на 3462,143 тис.грн., таким чином уточнений річний план асигнувань склав 38308,950 тис.грн.

Рішенням 9 сесії обласної Ради 6 скликання від 27.12.2011 року №274 «Про обласний бюджет на 2012 рік»в обласному бюджеті передбачено вищезазначену субвенцію та затверджено її розподіл в розрізі районів та міст обласного значення в сумі 66241,400 тис. грн., в тому числі до бюджету м.Вінниці передбачено 42750,651 тис.грн.

За 2010 рік при доведеному Міністерством фінансів України для області уточненому плані асигнувань в сумі 50002,9 тис.грн., з державного бюджету надійшло 44825,380 тис.грн. або 89,6 відсотка, із яких профінансовано кліринговими розрахунками 17728,773 тис. грн. та банківськими коштами 27096,607 тис.грн.

Стосовно спрямування субвенції до міського бюджету м.Вінниці у 2010 році слід зазначити, що при доведеному на 2010 рік уточненому плані асигнувань в сумі 38308,950 тис. грн. профінансовано 32853,276 тис.грн., або 85,7 відсотка, з них: кліринговими розрахунками 12235,859 тис.грн., та банківськими коштами 20617,417 тис.грн.

За 2011 рік при доведеному Міністерством фінансів України для області уточненому плані асигнувань в сумі 55004,0 тис.грн., з державного бюджету надійшло 55004,0 тис. грн., із яких профінансовано кліринговими розрахунками 21286,756 тис. грн. та банківськими коштами 33717,244 тис.грн.

Стосовно спрямування субвенції до міського бюджету м.Вінниці у 2010 році слід зазначити, що при доведеному на 2011 рік уточненому плані асигнувань в сумі 38308,950 тис. грн. профінансовано 38308,950 тис. грн., або 100%, з них: кліринговими розрахунками 15254,371 тис. грн. та банківськими коштами 23054,579 тис. грн.

Відповідно до пункту 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.01.2010 року та 04.01.2011 року між Головним управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради та СПД ОСОБА_1 укладені договори №03-18 про порядок відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій населення.

Предметом вказаних Договорів сторони визначили регламентацію взаємовідносин сторін щодо відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг окремим категоріям громадян, які мають право на пільги згідно із Законами України, з безоплатного проїзду у автобусних маршрутах приміського сполучення (п.1.1 Договорів).

Згідно п.2.2 Договорів перевізник зобов'язався здійснювати пільгові перевезення передбачених законом України категорій громадян на маршрутах приміського сполучення.

Пунктом 3.2 Договорів передбачено, що Перевізник подає щомісячно, до 25 числа наступного за звітним місяця, звіт встановленої форми "2-Пільга", акти звіряння розрахунків та розрахунки за надані послуги з пільгового проїзду окремих категорій громадян, на підставі яких Управління перераховує на рахунки Перевізника суму відшкодування вартості наданих пільг по мірі фінансування даних витрат із бюджету.

В свою чергу Платник зобов'язувався згідно із Законами України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та "Про Державний бюджет України на 2011 рік" за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію витрат, пов'язаних із наданням послуг з пільгового проїзду окремих категорій громадян, та в межах суми бюджетних асигнувань, виділених для м.Вінниці на 2010, 2011 роки та затверджених Вінницькою міською радою, здійснювати відшкодування Перевізнику витрат пов'язаних із наданням послуг з пільгового проїзду окремих категорій громадян на загальну суму 264,4 тис.грн. до 31.12.2010 року та 201,0 тис. грн. до 31.12.2011 року по мірі надходження коштів з бюджету на підставі наданих Перевізником документів, передбачених цим Договором (п.2.3. Договорів).

Під час розгляду справи представники відповідача пояснили, що визначена пунктами 2.3 договору від 11.01.2010 року та 04.01.2011 року загальна сума витрат перевізника, що підлягає відшкодуванню (264,4 тис. грн. та 201,0 тис. грн. відповідно), сформована на підставі даних, що містяться в оборотній відомості щодо стану фінансування перевізників, що затверджена начальником та головним бухгалтером Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради. Суд, ознайомившись з відповідними документами, встановив, що у відомості за 2011 рік у графі "план" асигнувань, що має бути спрямовано ПП ОСОБА_1 зазначена сума 201000,00 грн. (уточнений план - 184677,10 грн.), однак станом на 01.12.2009 року в графі "план" асигнувань ПП ОСОБА_1 зазначена сума 540000,00 грн.

Враховуючи, що протягом дії договорів №03-18 від 11.01.2010 року та №03-18 від 04.01.2011 року між сторонами інших правовідносин не існувало, позивачем на виконання угоди від 11.01.2010 року доведено до відома відповідача обсяг наданих ним послуг протягом 2010 року на суму 388836,90 грн., та протягом січня 2011 року - травня 2011 року на суму 153725,40 грн., що, зокрема, підтверджується поясненнями позивача; представника відповідача, наданими в судовому засіданні 18.09.2012 року; копіями розрахунків витрат позивача; щомісячними актами звірки розрахунків сторін; а також підписаним обома сторонами розгорнутим актом звірки за 2010 рік та 2011 рік.

При цьому слід зазначити, що в зв'язку з "фізичною неможливістю" відповідачем до дня судового засідання не надані оригінали отриманих від позивача розрахункових документів. В акті звірки взаєморозрахунків за 2010 рік відповідачем підтверджено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з січня 2010 року по серпень 2010 року надано послуг на суму 250407,9 грн., однак дані стосовно обсягу виконаних останнім робіт за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року у сторін різняться. Так, Департаментом праці та соціального захисту населення зазначено сума 9594,17 грн., тоді як позивачем - 138429,00 грн. Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, зокрема, акти звірки розрахунків станом на 04.10.2010 року, на 03.11.2010 року, на 04.01.2011 року тощо, суд погоджується з позицією ФОП ОСОБА_1, що за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року ним надано послуг з перевезення пільгових категорій громадян на суму 138429,00 грн. Даний висновок зроблено з урахуванням того, що підписавши зазначені документи відповідач визнав, що заборгованість за пільгові перевезення автобусами на міських маршрутах станом на 04.01.2011 року залишається непогашеною і становить 159787,83 грн., а відтак підтвердив, і факт надання відповідачем послуг за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року на суму 138429,00 грн. Те, що за період з січня 2011 року по травень 2011 року ФОП ОСОБА_1 безкоштовно перевіз громадян на суму 153725,40 грн. відповідачем не заперечується, що також випливає із підписаного останнім акту звірки взаєморозрахунків за 2011 рік.

Пунктом 2.4. договорів визначено, що управління має право залежно від обсягів фінансування видатків на пільгове перевезення окремих категорій громадян та за результатами аналізу витрачання бюджетних коштів протягом поточного бюджетного року здійснювати перерозподіл бюджетних асигнувань між перевізниками та коригувати загальну суму договору, визначену пунктом 2.3. договору, в сторону зменшення/збільшення із обов'язковим письмовим попередженням перевізника протягом трьох робочих днів після прийняття такого рішення.

При цьому слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем п.2.4. укладеної між сторонами угоди. Також судом встановлено, що Департаментом праці і соціального захисту населення не направлялись на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 пропозиції стосовно припинення виконання останнім зобов'язання в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування.

З документів, що містяться в справі, а також пояснень учасників процесу вбачається, що протягом 2010 року позивачем отримано від відповідача 319047,83 грн., з яких 89997,93 грн. має бути спрямовано на погашення заборгованості, що рахувалась станом на початок 2010 року, і решта 229049,90 грн. на поточний борг за 2010 рік.

При цьому твердження Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради стосовно того, що кошти асигнувань, що отримані позивачем у 2010 році, підлягають спрямуванню на погашення заборгованості за поточний рік, не узгоджуються, з діями самого відповідача згідно яких, наприклад, протягом січня 2011 року - серпня 2011 року останнім сплачено позивачу 184677,10 грн., тоді як послуг надано на суму 153725,40 грн. За таких обставин суд вважає, що сума, отримана позивачем у 2011 році, має бути частково спрямована на погашення боргу, що виник в 2010 році. Дана черговість відповідає принципам цивільного права, що також регулює відносини, які склались між сторонами. Так, відповідно до частини 2 статті 12 ЦК України нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відсутність проведення розрахунку відповідачем в повному обсязі спонукала позивача до звернення з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

На підставі викладених положень чинного законодавства суд дійшов висновку, що відповідач, який є боржником у зобов'язанні стосовно перерахування суми відшкодування за перевезення громадян пільгової категорії, що виникло із договору №03-18 від 04.01.2011 року, зобов'язаний виконати свій обов'язок, сплативши позивачу 128835,30 грн.

При цьому суд критично оцінює позицію відповідача, відповідно до якої борг, що виник у 2011 році, не підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з державного бюджету, передбачених на наступні роки по КФК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян".

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян у автобусних маршрутах приміського сполучення.

Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані, зокрема, забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

Відповідно до частини 2 статті 29 згаданого Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно частини 4 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт", види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Механізм надання субвенцій, передбачених Бюджетним кодексом України, визначений у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року.

Згідно з вказаним Порядком, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі -Порядок), в тому числі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок державного бюджету.

Пунктом 3 цієї Постанови визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів районних держадміністрацій. Фінансові органи районних держадміністрацій на підставі отриманих актів щомісячно готують реєстри нарахованих сум щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та направляють їх фінансовим органам обласних держадміністрацій, які після отримання коштів субвенцій надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних соціальних послуг.

Згідно п.8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням 30 сесії обласної Ради 5 скликання від 12 травня 2010 року №1004 «Про обласний бюджет на 2010 рік»в обласному бюджеті передбачено субвенцію та затверджено її розподіл в розрізі районів та міст обласного значення в сумі 50002,9 тис.грн., в тому числі до міського бюджету м.Вінниці передбачено 36809,500 тис. грн.

Рішенням 3 сесії обласної Ради 6 скликання від 28.01.2011 року №52 «Про внесення змін до рішення 2 сесії об «Про обласний бюджет на 2011 рік»в обласному бюджеті передбачено вищезазначену субвенцію "на надання послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян" та затверджено її розподіл в розрізі районів та міст обласного значення в сумі 50002,9 тис. грн., в тому числі до міського бюджету м.Вінниці передбачено 31439,761 тис. грн.

Згідно рішення 4 сесії обласної Ради 6 скликання від 04.03.2011 року №93 «Про внесення змін до рішення 2 сесії обласної Ради 6 скликання від 28 грудня 2010 року №18 «Про обласний бюджет на 2011 рік»здійснено перерозподіл обсягу субвенції в розрізі районів та міст обласного значення, уточнений річний план асигнувань міського бюджету м.Вінниці склав 34615,819 тис.грн.

Згідно розпорядження облдержадміністрації від 13.12.2011 року №696 «Про перерозподіл обсягу субвенції в розрізі районів та міст обласного значення, обсяг субвенції до бюджету м.Вінниці збільшено на 3462,143 тис.грн., таким чином уточнений річний план асигнувань склав 38308,950 тис.грн.

Рішенням 9 сесії обласної Ради 6 скликання від 27.12.2011 року №274 «Про обласний бюджет на 2012 рік» в обласному бюджеті передбачено вищезазначену субвенцію та затверджено її розподіл в розрізі районів та міст обласного значення в сумі 66241,400 тис. грн., в тому числі до бюджету м.Вінниці передбачено 42750,651 тис.грн.

За 2010 рік при доведеному Міністерством фінансів України для області уточненому плані асигнувань в сумі 50002,9 тис.грн., з державного бюджету надійшло 44825,380 тис.грн. або 89,6 відсотка, із яких профінансовано кліринговими розрахунками 17728,773 тис. грн. та банківськими коштами 27096,607 тис.грн.

Стосовно спрямування субвенції до міського бюджету м.Вінниці у 2010 році слід зазначити, що при доведеному на 2010 рік уточненому плані асигнувань в сумі 38308,950 тис. грн. профінансовано 32853,276 тис.грн., або 85,7 відсотка, з них: кліринговими розрахунками 12235,859 тис.грн., та банківськими коштами 20617,417 тис.грн.

За 2011 рік при доведеному Міністерством фінансів України для області уточненому плані асигнувань в сумі 55004,0 тис.грн., з державного бюджету надійшло 55004,0 тис. грн., із яких профінансовано кліринговими розрахунками 21286,756 тис. грн. та банківськими коштами 33717,244 тис.грн.

Наведені положення діючого законодавства та обставини справи свідчать про безпідставність твердження відповідача про те, що непогашення заборгованості перед позивачем викликана відсутністю коштів для фінансування субвенції з державного бюджету по КФК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян", адже рішення про стягнення боргу у даній справі не виключає його виконання, у тому числі у 2013 році.

При цьому суд звертає увагу, що приймаючи 26.12.2011 року постанову у справі №3-138г11 Верховний Суд України дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати прийнятих товарів за наявності коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, є порушенням вимог статей 525, 526 ЦК України (пункт 9 розділу "Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань" Висновків Верховного Суду України, викладених у рішенням, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України за 2010 - 2011 роки).

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав докази на підтвердження погашення заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позову в сумі 128835,30 грн.

За правилами ч.3 ст.49 ГПК України судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради (21000, м.Вінниця, вул.Соборна, буд.50, ідент. код 37537365) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) - 128835,30 грн. боргу та 2576,71 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 10 жовтня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

3 - відповідачу - департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради (21000 м.Вінниця, вул.Соборна, 50)